12.5. Об’ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції

Обчислення трудомісткості окремих циклів
робіт та тривалості етапів технічної
підготовки виробництва нового виробу

Об’ємно-календарне планування підготовки виробництва — це доведення до підрозділів і безпосередніх виконавців тематики та номенклатури робіт з підготовки виробництва, проведення необхідних розрахунків з обсягу робіт, складання графіків виконання останніх.

Процес об’ємно-календарного планування підготовки виготовлення нового виробу передбачає виконання менеджерами підприємства таких етапів діяльності: вибір стратегії розвитку підприємства (з концентрацією уваги на задоволенні потреб ринку новими високоякісними товарами); обґрунтування форми організації підготовки виробництва; визначення логістичної схеми руху матеріальних потоків; розроблення основних календарно-планових нормативів; оперативне планування роботи виробничих підрозділів; організаційна підготовка виробництва; безпосередня організація оперативної роботи; поточний контроль та регулювання процесу підготовки виробництва нового продукту. Головне завдання об’ємно-календарного планування підготовки виробництва нової продукції полягає в забезпеченні на підприємстві ритмічного руху всіх виробничих процесів з метою як найбільшого задоволення основних потреб ринку, раціо­нального використання наявних економічних ресурсів і макси­мізації прибутку.

Технічна підготовка виробництва — комплекс послідовно пов’язаних наукових, проектно-конструкторських, технологічних і виробничо-господарських робіт зі створення, освоєння та впровадження нових видів продукції [50]. Вихідними даними для планування технічної підготовки виробництва слугують: завдання плану технічного розвитку підприємства; нормативи для визначення складу й обсягу робіт; їх тривалості по всіх етапах технічної підготовки. За відсутності нормативів використовують аналоги за вже впровадженими заходами подібного профілю робіт.

За умов становлення ринку важливим є скорочення термінів технічної підготовки для прискорення впровадження досягнень науки та техніки у виробництво; зменшення витрат на виробництво; підвищення якості робіт і своєчасного зайняття власної ринкової ніші.

З метою скорочення термінів підготовки використовують метод паралельного й паралельно-послідовного ведення робіт. Паралельне та паралельно-послідовне виконання всіх робіт скорочує терміни технічної підготовки й освоєння нової продукції.
У результаті поєднання різних стадій проектування загальний цикл підготовки різко скорочується.

На основі встановленої за нормативами трудомісткості робіт можна розрахувати цикл кожної стадії, кожного етапу технічної підготовки виробництва в календарних днях. Обчислення проводять за формулою (12.1).

Організація робіт з технічної підготовки виробництва ґрунтується на послідовному чи паралельно-послідовному виконанні стадій і етапів.

Послідовне виконання полягає в тому, що кожна наступна стадія (етап) розпочинається тільки після повного завершен-
ня попередньої. У цьому разі загальний цикл технічної під­готовки виробництва в календарних днях визначають за форму-
лою [52]:

            (12.18)

де n — кількість стадій (етапів) технічної підготовки виробництва нової продукції; t — трудомісткість стадії (етапу), людино-год.

Цикл технічної підготовки можна скоротити зменшенням цик­лу виконання окремих стадій або частковим поєднанням виконання стадій. При цьому дотримуються правила: якщо наступна стадія (етап) триваліша, то її можна починати майже одночасно з попередньою; якщо наступна стадія менш тривала, то її початок потрібно змістити вправо по шкалі часу стосовно до початку пов’язаної з нею попередньої стадії.

Цикл технічної підготовки виробництва нової продукції за поєднання за часом стадій (етапів) визначають за такою форму-
лою [52]:

            (12.19)

де k4 — середній коефіцієнт паралельності виконання стадій (етапів) технічної підготовки виробництва залежно від конкретних умов виробництва (k4 = 0,3 ¸ 0,7).

З метою координації в часі стадій і етапів підготовки ви-
робництва складають з урахуванням можливого поєднання часу їх виконання графіки підготовки виробництва, що дають змогу відобразити календарні терміни початку й завершення, цикли стадій та етапів, а також усю підготовку виробництва. Приклад такого графіка показано на рис. 12.10. Графік складають від кінцевого, заданого терміну завершення підготов-
ки [50].

Рис. 12.10. Графік технічної підготовки
виробництва нової продукції

Математичне моделювання
в об’ємно-календарному плануванні

Об’ємно-календарне планування є важливим важелем повсякденного керівництва підготовкою виробництва нового продукту. При цьому підготовка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання, поточного регулювання та використанням різних альтернативних науково-техніч­них рішень у процесі підготовки виробництва нової продукції. Наявність різних альтернатив розв’язання проблем дає змогу побудувати морфологічну карту — список усіх існуючих варіантів рішення проблем, які ще не існують, але їх використання можливо, а також варіантів, що з’являться в майбутньому.

Отримані на основі морфологічної карти альтернативні варіан­ти можуть стати основою для побудови економіко-математичної моделі створення нової продукції (техніки).

Залежно від наявності інформації економіко-математичні моделі можуть описувати процеси, в яких вибір рішення здійснюється: за визначеності (якщо кожна дія приводить до одного з множини можливих окремих результатів, кожен з яких має відому ймовірність появи); за невизначеності (якщо кожна дія приводить до одного з множини окремих результатів, імовірності яких невідомі чи навіть не мають сенсу). При створенні нової продукції типовим є вибір рішення, що здійснюється за умов ризику.

Найпростіша економіко-математична модель створення нової продукції має такий вигляд [70]:

            (12.20)

            (12.21)

;           (12.22)

де Krs — капіталовкладення у r-й елемент за використання s-ї альтернативи його створення залежно від prs, причому Krs > 0;
Р — імовірність безвідмовної роботи техніки; prs — ймовірність безвідмовної роботи r-го елемента за s-ї альтернативи його створення; xrs — змінна, що показує, чи використовується для r-го елементу (складової частини, деталі і т. д.) s-та альтернатива його створення.

У наведених формулах цільова функція характеризує вкладення, спрямовані на створення нової продукції (техніки); вони мають бути мінімальними. Обмеження (формула (12.21)) стосується надійності роботи нової техніки за умови, що всі елементи, які розглядаються, є незалежними. Якщо дані елементи залежні, то ймовірність безвідмовної роботи визначатиметься ймовірні-
стю відмови найменш надійного елемента.

Обчислення трудомісткості окремих циклів
робіт та тривалості етапів технічної
підготовки виробництва нового виробу

Об’ємно-календарне планування підготовки виробництва — це доведення до підрозділів і безпосередніх виконавців тематики та номенклатури робіт з підготовки виробництва, проведення необхідних розрахунків з обсягу робіт, складання графіків виконання останніх.

Процес об’ємно-календарного планування підготовки виготовлення нового виробу передбачає виконання менеджерами підприємства таких етапів діяльності: вибір стратегії розвитку підприємства (з концентрацією уваги на задоволенні потреб ринку новими високоякісними товарами); обґрунтування форми організації підготовки виробництва; визначення логістичної схеми руху матеріальних потоків; розроблення основних календарно-планових нормативів; оперативне планування роботи виробничих підрозділів; організаційна підготовка виробництва; безпосередня організація оперативної роботи; поточний контроль та регулювання процесу підготовки виробництва нового продукту. Головне завдання об’ємно-календарного планування підготовки виробництва нової продукції полягає в забезпеченні на підприємстві ритмічного руху всіх виробничих процесів з метою як найбільшого задоволення основних потреб ринку, раціо­нального використання наявних економічних ресурсів і макси­мізації прибутку.

Технічна підготовка виробництва — комплекс послідовно пов’язаних наукових, проектно-конструкторських, технологічних і виробничо-господарських робіт зі створення, освоєння та впровадження нових видів продукції [50]. Вихідними даними для планування технічної підготовки виробництва слугують: завдання плану технічного розвитку підприємства; нормативи для визначення складу й обсягу робіт; їх тривалості по всіх етапах технічної підготовки. За відсутності нормативів використовують аналоги за вже впровадженими заходами подібного профілю робіт.

За умов становлення ринку важливим є скорочення термінів технічної підготовки для прискорення впровадження досягнень науки та техніки у виробництво; зменшення витрат на виробництво; підвищення якості робіт і своєчасного зайняття власної ринкової ніші.

З метою скорочення термінів підготовки використовують метод паралельного й паралельно-послідовного ведення робіт. Паралельне та паралельно-послідовне виконання всіх робіт скорочує терміни технічної підготовки й освоєння нової продукції.
У результаті поєднання різних стадій проектування загальний цикл підготовки різко скорочується.

На основі встановленої за нормативами трудомісткості робіт можна розрахувати цикл кожної стадії, кожного етапу технічної підготовки виробництва в календарних днях. Обчислення проводять за формулою (12.1).

Організація робіт з технічної підготовки виробництва ґрунтується на послідовному чи паралельно-послідовному виконанні стадій і етапів.

Послідовне виконання полягає в тому, що кожна наступна стадія (етап) розпочинається тільки після повного завершен-
ня попередньої. У цьому разі загальний цикл технічної під­готовки виробництва в календарних днях визначають за форму-
лою [52]:

            (12.18)

де n — кількість стадій (етапів) технічної підготовки виробництва нової продукції; t — трудомісткість стадії (етапу), людино-год.

Цикл технічної підготовки можна скоротити зменшенням цик­лу виконання окремих стадій або частковим поєднанням виконання стадій. При цьому дотримуються правила: якщо наступна стадія (етап) триваліша, то її можна починати майже одночасно з попередньою; якщо наступна стадія менш тривала, то її початок потрібно змістити вправо по шкалі часу стосовно до початку пов’язаної з нею попередньої стадії.

Цикл технічної підготовки виробництва нової продукції за поєднання за часом стадій (етапів) визначають за такою форму-
лою [52]:

            (12.19)

де k4 — середній коефіцієнт паралельності виконання стадій (етапів) технічної підготовки виробництва залежно від конкретних умов виробництва (k4 = 0,3 ¸ 0,7).

З метою координації в часі стадій і етапів підготовки ви-
робництва складають з урахуванням можливого поєднання часу їх виконання графіки підготовки виробництва, що дають змогу відобразити календарні терміни початку й завершення, цикли стадій та етапів, а також усю підготовку виробництва. Приклад такого графіка показано на рис. 12.10. Графік складають від кінцевого, заданого терміну завершення підготов-
ки [50].

Рис. 12.10. Графік технічної підготовки
виробництва нової продукції

Математичне моделювання
в об’ємно-календарному плануванні

Об’ємно-календарне планування є важливим важелем повсякденного керівництва підготовкою виробництва нового продукту. При цьому підготовка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання, поточного регулювання та використанням різних альтернативних науково-техніч­них рішень у процесі підготовки виробництва нової продукції. Наявність різних альтернатив розв’язання проблем дає змогу побудувати морфологічну карту — список усіх існуючих варіантів рішення проблем, які ще не існують, але їх використання можливо, а також варіантів, що з’являться в майбутньому.

Отримані на основі морфологічної карти альтернативні варіан­ти можуть стати основою для побудови економіко-математичної моделі створення нової продукції (техніки).

Залежно від наявності інформації економіко-математичні моделі можуть описувати процеси, в яких вибір рішення здійснюється: за визначеності (якщо кожна дія приводить до одного з множини можливих окремих результатів, кожен з яких має відому ймовірність появи); за невизначеності (якщо кожна дія приводить до одного з множини окремих результатів, імовірності яких невідомі чи навіть не мають сенсу). При створенні нової продукції типовим є вибір рішення, що здійснюється за умов ризику.

Найпростіша економіко-математична модель створення нової продукції має такий вигляд [70]:

            (12.20)

            (12.21)

;           (12.22)

де Krs — капіталовкладення у r-й елемент за використання s-ї альтернативи його створення залежно від prs, причому Krs > 0;
Р — імовірність безвідмовної роботи техніки; prs — ймовірність безвідмовної роботи r-го елемента за s-ї альтернативи його створення; xrs — змінна, що показує, чи використовується для r-го елементу (складової частини, деталі і т. д.) s-та альтернатива його створення.

У наведених формулах цільова функція характеризує вкладення, спрямовані на створення нової продукції (техніки); вони мають бути мінімальними. Обмеження (формула (12.21)) стосується надійності роботи нової техніки за умови, що всі елементи, які розглядаються, є незалежними. Якщо дані елементи залежні, то ймовірність безвідмовної роботи визначатиметься ймовірні-
стю відмови найменш надійного елемента.