8.1.1. Сутність, завдання та інформаційна база лізингових операцій банку

Одним із напрямів аналізу послуг комерційного банку кредит­ного характеру є вивчення лізингових операцій банку.

Термін «лізинг» походить від англійського дієслова «to lease» — орендувати, брати в оренду. Лізингові операції прирівнюються до кредитних з усіма правами та нормами державного регулювання, які випливають із цього. Проте від кредиту лізинг відрізняється тим, що після закінчення його терміну та виплати всієї обумовленої суми договору об’єкт лізингу залишається власністю лізингодавця (якщо договором не передбачено викуп об’єкта лізингу за залишковою вартістю або передання у власність лізингоотримувача). При кредиті банк залишає за собою право власності на об’єкт як заставу позики.

Лізинг — це довгострокова здача в оренду з правом викупу основних засобів, куплених орендодавцями з метою їх виробничого використання.

Розрізняють три форми лізингу:

прямий;

зворотний;

змішаний.

Прямий лізинг передбачає після закінчення терміну оренди перехід права власності на об’єкт лізингу до орендаря. Сутність зворотного лізингу полягає в тому, що підприємство продає своє майно лізинговій компанії (банку) і відразу бере його в довгострокову оренду. Після закінчення лізингового контракту право власності на майно знову переходить до підприємства-орендаря. Така ситуація може виникати, коли підприємству на даний момент необхідні грошові кошти. Змішаний лізинг передбачає пайову участь орендаря та лізингової фірми у витратах, пов’язаних із придбанням об’єкта лізингу. Ця форма оренди застосовується зазвичай стосовно дорогого майна і є поширеною формою фінансування діяльності підприємств у період їх становлення. Після закінчення терміну оренди право власності на майно переходить до орендаря.

Лізингові операції можуть бути двох видів: операційний лізинг та фінансовий лізинг.

Операційний лізинг передбачає лізингові контракти, що укладаються на короткий та середній терміни (як правило, менше амортизаційного періоду), згідно з якими орендатору надається право у будь-який час скасувати договір. Як водиться, це виникає, коли орендатори об’єкта лізингу швидко міняються. Зазвичай лізингова компанія бере на себе технічне обслуговування об’єк­та лізингу — плановий ремонт, страхування тощо. Після закінчення терміну дії договору лізингу предмет договору може бути повернений власникові або знову зданий в оренду.

Фінансовий лізинг — характеризується тривалим терміном контракту (від п’яти до десяти років) та амортизацією всієї або більшої частини обладнання. Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування купівлі. Після закінчення терміну дії орендатор може повернути об’єкт оренди, подовжити або укласти нову угоду, а також купити об’єкт за залишковою вартістю.

За умовами договору розрізняють невідмовний та відмовний лізинг.

Невідмовний лізинг анулюється в одному з таких випадків:

з дозволу орендодавця;

після того, як відбулася певна непередбачена подія;

якщо орендарем укладається нова угода про оренду цього ж або еквівалентного активу з тим же орендодавцем.

Відмовний лізинг — це будь-яка інша оренда, крім відмовної.

Наявність певних переваг лізингу перед звичайними позиками сприяє його поширенню. До них відносять:

малим та середнім підприємствам простіше отримати кон-
тракт за лізингом, ніж позику. Лізингові компанії зазвичай не вимагають від орендаря ніяких додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угоди є саме обладнання. У разі невиконання орендарем своїх зобов’язань лізингова компанія відразу забирає своє майно;

лізинг передбачає 100 % кредитування і не вимагає негайного початку платежів. Орендні платежі, як правило, починаються після поставки майна орендарю або пізніше;

лізингова угода більш гнучка, ніж позика, і надає можливість вибрати зручну для покупця схему фінансування;

ризик старіння обладнання повністю лягає на орендодавця. Орендар має можливість поступово оновлювати своє обладнання;

платежі за лізингом включаються до складу витрат (у тому числі і в податковому обліку). Сума платежів за лізингом фіксується при написанні договору і не залежить від коливань валютного курсу та змін банківського процента за довгостроковим кредитуванням.

Водночас лізинговим операціям притаманні і недоліки:

у випадку фінансового лізингу, незважаючи на моральне старіння обладнання під впливом науково-технічного прогресу, орендні платежі не припиняються до кінця дії контракту;

вартість лізингу більша кредиту, але ризик старіння обладнання лягає на орендодавця, і береться більша комісія для компенсування цих втрат.

Комерційні банки в основному використовують фінансовий лізинг, за якого роль банку зводиться до виплати постачальникові вартості обладнання, замовленого орендарем, і передання його в оренду.

Основною метою аналізу лізингових операцій є визначення їх ролі для банку як додаткового джерела отримання доходів та пошук невикористаних резервів підвищення рівня їх ефективності.

Досягнення цієї мети відбувається через вирішення таких завдань:

визначення масштабів лізингових операцій у банківській діяльності;

оцінка динаміки та структури лізингових операцій;

аналіз дохідності та рентабельності лізингових операцій;

визначення ризикованості лізингових операцій.

Джерелами даних для аналізу лізингових операцій є:

файл 02 — дані про обороти та залишки на балансових рахунках у розрізі кодів валют та груп країн;

ф. № 1Д-КБ «Баланс комерційного банку» (щоденна);

ф. № 1-КБ «Баланс комерційного банку» (місячна);

ф. № 10-КБ «Оборотно-сальдовий баланс комерційного банку»;

ф. № 11 «Балансовий звіт комерційного банку»;

ф. № 2-КБ «Звіт про прибутки та збитки комерційного банку»;

ф. № 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів»;

дані аналітичного й оперативного обліку за рахунками 1525, 2075, 4532, 4538, 6018, 6028, 6395, 7018, 7028, 7395.

8.1.2. Аналіз масштабів та динаміки лізингових операцій

Традиційно в структурі активних операцій банку частка лізингових операцій незначна. Це пов’язано з недостатньо розвиненим ринком цих послуг в Україні та їх високою ризикованістю. Аналіз цих операцій доцільно починати з визначення їх місця в загальному обсязі активів банку.

Масштаби лізингових операцій (значимість цих операцій) для комерційного банку аналізуються за допомогою таких показників:

Для аналізу динаміки лізингових операцій використовують стандартні показники динаміки:

абсолютний приріст вартості майна, призначеного для передання в оренду;

темп зростання вартості майна, призначеного для передання в оренду;

темп приросту вартості майна, призначеного для передання в оренду.

Розглянемо основні показники лізингової активності банку на прикладі.

Таблиця 8.1

АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ЛІЗИНГОВОЇ АКТИВНОСТІ БАНКУ

Як видно з даних табл. 8.1, лізингові операції в діяльності комерційного банку посідають незначне місце. Проте тенденція збільшення лізингової активності банку підтверджується зро-
станням усіх показників. Так, якщо частка лізингового майна в активах банку в базисному періоді становила 0,4 %, то в звітному періоді вона збільшилась на 100 % і вже дорівнювала 0,8 %. Ця закономірність зберігається і за показником «частка лізингового майна в основних засобах». У базисному періоді цей показник становив 3,7 %, а в звітному — уже 7,1 %. Ураховуючи, що структура активів та пасивів за аналізований період істотно не змінилася, ця тенденція до зростання показників збереглася у тих самих пропорціях і для показників величини лізингового майна на 1 грн капіталу та статутного капіталу. Так, відношення лізингового майна до власного капіталу зросло за аналізований період на 2,1 процентних пункти, а відношення лізингового майна до статутного капіталу — на 8,3 процентних пункти, тобто вони зросли приблизно вдвічі. Абсолютний приріст лізингового майна становив 2520 тис. грн, що й було основною причиною зростання всіх відносних показників.

Аналізуючи рух лізингового майна, придбаного для передання в оренду, скористаємося даними табл. 8.2.

Таблиця 8.2

АНАЛІЗ РУХУ ТА ПОВНОТИ ВИКОРИСТАННЯ ЛІЗИНГОВОГО МАЙНА

У процесі аналізу лізингових операцій необхідно визначити, внаслідок чого змінюється вартість лізингового майна та наскільки повно воно використовується для отримання реального доходу в результаті надання обладнання у фінансовий та операційний лізинг. Для цього розраховується загальний коефіцієнт повноти використання лізингового майна (Кз.ліз) як відношення вартості майна, яке фактично передано у фінансову та операційну оренду, до вартості лізингового майна на початок періоду, збільшену вартість майна, придбаного протягом аналізованого періоду для цих цілей.

.

Ураховуючи, що майно, яке призначається для лізингових операцій, не все повністю використовується на ці цілі (особливо це стосується того майна, що неодноразово передається в операційну оренду), необхідно розраховувати коефіцієнт повноти використання майна для операційної оренди (Квик.оп.ліз). Він розраховується як відношення вартості фактично переданого майна в операційну оренду до вартості лізингового майна на кінець періоду.

.

Як свідчать дані табл. 8.2, повнота використання лізингового майна у звітному періоді погіршилась. Так, коефіцієнт повноти використання лізингового майна для операційної оренди зменшився з 82,9 до 79,0 %, тобто на 3,9 %. Це означає, що приблизно 20 % майна, придбаного для лізингових операцій, не приносить ніякого доходу, а відрахування на його амортизацію зменшує прибуток банку. Така ж тенденція спостерігається і щодо загального коефіцієнта повноти використання лізингового майна. Він зменшився з 85,9 до 80,8 %, тобто на 5,1 %, тому банку потрібно звернути увагу на доцільність придбання обладнання для лізингових операцій у разі, якщо відсутній конкретний покупець цього майна.

Після аналізу руху та повноти використання доцільно провести структурний аналіз лізингових операцій. Його можна здійснити за такими класифікаційними ознаками:

за видами: операційний та фінансовий;

за формами: прямий, зворотний, змішаний;

за умовами договору: відмовний, невідмовний.

Розглянемо приклад структурного аналізу лізингу за видами в табл. 8.3.

Таблиця 8.3

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ ЗА ВИДАМИ

За даними табл. 8.3 видно, що основну перевагу банк надає операційному лізингу — його частка в базисному періоді становила 72,4 %, а в звітному — 80,4 %, тобто збільшилася на 8 процентних пунктів. Аналогічно проводиться структурний аналіз і за іншими класифікаційними ознаками.

Одним із напрямів аналізу послуг комерційного банку кредит­ного характеру є вивчення лізингових операцій банку.

Термін «лізинг» походить від англійського дієслова «to lease» — орендувати, брати в оренду. Лізингові операції прирівнюються до кредитних з усіма правами та нормами державного регулювання, які випливають із цього. Проте від кредиту лізинг відрізняється тим, що після закінчення його терміну та виплати всієї обумовленої суми договору об’єкт лізингу залишається власністю лізингодавця (якщо договором не передбачено викуп об’єкта лізингу за залишковою вартістю або передання у власність лізингоотримувача). При кредиті банк залишає за собою право власності на об’єкт як заставу позики.

Лізинг — це довгострокова здача в оренду з правом викупу основних засобів, куплених орендодавцями з метою їх виробничого використання.

Розрізняють три форми лізингу:

прямий;

зворотний;

змішаний.

Прямий лізинг передбачає після закінчення терміну оренди перехід права власності на об’єкт лізингу до орендаря. Сутність зворотного лізингу полягає в тому, що підприємство продає своє майно лізинговій компанії (банку) і відразу бере його в довгострокову оренду. Після закінчення лізингового контракту право власності на майно знову переходить до підприємства-орендаря. Така ситуація може виникати, коли підприємству на даний момент необхідні грошові кошти. Змішаний лізинг передбачає пайову участь орендаря та лізингової фірми у витратах, пов’язаних із придбанням об’єкта лізингу. Ця форма оренди застосовується зазвичай стосовно дорогого майна і є поширеною формою фінансування діяльності підприємств у період їх становлення. Після закінчення терміну оренди право власності на майно переходить до орендаря.

Лізингові операції можуть бути двох видів: операційний лізинг та фінансовий лізинг.

Операційний лізинг передбачає лізингові контракти, що укладаються на короткий та середній терміни (як правило, менше амортизаційного періоду), згідно з якими орендатору надається право у будь-який час скасувати договір. Як водиться, це виникає, коли орендатори об’єкта лізингу швидко міняються. Зазвичай лізингова компанія бере на себе технічне обслуговування об’єк­та лізингу — плановий ремонт, страхування тощо. Після закінчення терміну дії договору лізингу предмет договору може бути повернений власникові або знову зданий в оренду.

Фінансовий лізинг — характеризується тривалим терміном контракту (від п’яти до десяти років) та амортизацією всієї або більшої частини обладнання. Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування купівлі. Після закінчення терміну дії орендатор може повернути об’єкт оренди, подовжити або укласти нову угоду, а також купити об’єкт за залишковою вартістю.

За умовами договору розрізняють невідмовний та відмовний лізинг.

Невідмовний лізинг анулюється в одному з таких випадків:

з дозволу орендодавця;

після того, як відбулася певна непередбачена подія;

якщо орендарем укладається нова угода про оренду цього ж або еквівалентного активу з тим же орендодавцем.

Відмовний лізинг — це будь-яка інша оренда, крім відмовної.

Наявність певних переваг лізингу перед звичайними позиками сприяє його поширенню. До них відносять:

малим та середнім підприємствам простіше отримати кон-
тракт за лізингом, ніж позику. Лізингові компанії зазвичай не вимагають від орендаря ніяких додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угоди є саме обладнання. У разі невиконання орендарем своїх зобов’язань лізингова компанія відразу забирає своє майно;

лізинг передбачає 100 % кредитування і не вимагає негайного початку платежів. Орендні платежі, як правило, починаються після поставки майна орендарю або пізніше;

лізингова угода більш гнучка, ніж позика, і надає можливість вибрати зручну для покупця схему фінансування;

ризик старіння обладнання повністю лягає на орендодавця. Орендар має можливість поступово оновлювати своє обладнання;

платежі за лізингом включаються до складу витрат (у тому числі і в податковому обліку). Сума платежів за лізингом фіксується при написанні договору і не залежить від коливань валютного курсу та змін банківського процента за довгостроковим кредитуванням.

Водночас лізинговим операціям притаманні і недоліки:

у випадку фінансового лізингу, незважаючи на моральне старіння обладнання під впливом науково-технічного прогресу, орендні платежі не припиняються до кінця дії контракту;

вартість лізингу більша кредиту, але ризик старіння обладнання лягає на орендодавця, і береться більша комісія для компенсування цих втрат.

Комерційні банки в основному використовують фінансовий лізинг, за якого роль банку зводиться до виплати постачальникові вартості обладнання, замовленого орендарем, і передання його в оренду.

Основною метою аналізу лізингових операцій є визначення їх ролі для банку як додаткового джерела отримання доходів та пошук невикористаних резервів підвищення рівня їх ефективності.

Досягнення цієї мети відбувається через вирішення таких завдань:

визначення масштабів лізингових операцій у банківській діяльності;

оцінка динаміки та структури лізингових операцій;

аналіз дохідності та рентабельності лізингових операцій;

визначення ризикованості лізингових операцій.

Джерелами даних для аналізу лізингових операцій є:

файл 02 — дані про обороти та залишки на балансових рахунках у розрізі кодів валют та груп країн;

ф. № 1Д-КБ «Баланс комерційного банку» (щоденна);

ф. № 1-КБ «Баланс комерційного банку» (місячна);

ф. № 10-КБ «Оборотно-сальдовий баланс комерційного банку»;

ф. № 11 «Балансовий звіт комерційного банку»;

ф. № 2-КБ «Звіт про прибутки та збитки комерційного банку»;

ф. № 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів»;

дані аналітичного й оперативного обліку за рахунками 1525, 2075, 4532, 4538, 6018, 6028, 6395, 7018, 7028, 7395.

8.1.2. Аналіз масштабів та динаміки лізингових операцій

Традиційно в структурі активних операцій банку частка лізингових операцій незначна. Це пов’язано з недостатньо розвиненим ринком цих послуг в Україні та їх високою ризикованістю. Аналіз цих операцій доцільно починати з визначення їх місця в загальному обсязі активів банку.

Масштаби лізингових операцій (значимість цих операцій) для комерційного банку аналізуються за допомогою таких показників:

Для аналізу динаміки лізингових операцій використовують стандартні показники динаміки:

абсолютний приріст вартості майна, призначеного для передання в оренду;

темп зростання вартості майна, призначеного для передання в оренду;

темп приросту вартості майна, призначеного для передання в оренду.

Розглянемо основні показники лізингової активності банку на прикладі.

Таблиця 8.1

АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ЛІЗИНГОВОЇ АКТИВНОСТІ БАНКУ

Як видно з даних табл. 8.1, лізингові операції в діяльності комерційного банку посідають незначне місце. Проте тенденція збільшення лізингової активності банку підтверджується зро-
станням усіх показників. Так, якщо частка лізингового майна в активах банку в базисному періоді становила 0,4 %, то в звітному періоді вона збільшилась на 100 % і вже дорівнювала 0,8 %. Ця закономірність зберігається і за показником «частка лізингового майна в основних засобах». У базисному періоді цей показник становив 3,7 %, а в звітному — уже 7,1 %. Ураховуючи, що структура активів та пасивів за аналізований період істотно не змінилася, ця тенденція до зростання показників збереглася у тих самих пропорціях і для показників величини лізингового майна на 1 грн капіталу та статутного капіталу. Так, відношення лізингового майна до власного капіталу зросло за аналізований період на 2,1 процентних пункти, а відношення лізингового майна до статутного капіталу — на 8,3 процентних пункти, тобто вони зросли приблизно вдвічі. Абсолютний приріст лізингового майна становив 2520 тис. грн, що й було основною причиною зростання всіх відносних показників.

Аналізуючи рух лізингового майна, придбаного для передання в оренду, скористаємося даними табл. 8.2.

Таблиця 8.2

АНАЛІЗ РУХУ ТА ПОВНОТИ ВИКОРИСТАННЯ ЛІЗИНГОВОГО МАЙНА

У процесі аналізу лізингових операцій необхідно визначити, внаслідок чого змінюється вартість лізингового майна та наскільки повно воно використовується для отримання реального доходу в результаті надання обладнання у фінансовий та операційний лізинг. Для цього розраховується загальний коефіцієнт повноти використання лізингового майна (Кз.ліз) як відношення вартості майна, яке фактично передано у фінансову та операційну оренду, до вартості лізингового майна на початок періоду, збільшену вартість майна, придбаного протягом аналізованого періоду для цих цілей.

.

Ураховуючи, що майно, яке призначається для лізингових операцій, не все повністю використовується на ці цілі (особливо це стосується того майна, що неодноразово передається в операційну оренду), необхідно розраховувати коефіцієнт повноти використання майна для операційної оренди (Квик.оп.ліз). Він розраховується як відношення вартості фактично переданого майна в операційну оренду до вартості лізингового майна на кінець періоду.

.

Як свідчать дані табл. 8.2, повнота використання лізингового майна у звітному періоді погіршилась. Так, коефіцієнт повноти використання лізингового майна для операційної оренди зменшився з 82,9 до 79,0 %, тобто на 3,9 %. Це означає, що приблизно 20 % майна, придбаного для лізингових операцій, не приносить ніякого доходу, а відрахування на його амортизацію зменшує прибуток банку. Така ж тенденція спостерігається і щодо загального коефіцієнта повноти використання лізингового майна. Він зменшився з 85,9 до 80,8 %, тобто на 5,1 %, тому банку потрібно звернути увагу на доцільність придбання обладнання для лізингових операцій у разі, якщо відсутній конкретний покупець цього майна.

Після аналізу руху та повноти використання доцільно провести структурний аналіз лізингових операцій. Його можна здійснити за такими класифікаційними ознаками:

за видами: операційний та фінансовий;

за формами: прямий, зворотний, змішаний;

за умовами договору: відмовний, невідмовний.

Розглянемо приклад структурного аналізу лізингу за видами в табл. 8.3.

Таблиця 8.3

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ ЗА ВИДАМИ

За даними табл. 8.3 видно, що основну перевагу банк надає операційному лізингу — його частка в базисному періоді становила 72,4 %, а в звітному — 80,4 %, тобто збільшилася на 8 процентних пунктів. Аналогічно проводиться структурний аналіз і за іншими класифікаційними ознаками.