9.2. Загальна оцінка собівартості продукції

Собівартість сільськогосподарської продукції визначається і аналізується по закінченні року. Аналіз доцільно розпочинати із загального оцінювання рівня собівартості всієї продукції господарства.

Собівартість товарної продукції. Кінцевим показником собівартості виробленої і реалізованої продукції є її повна собівартість, тобто такий її значення, яке використовується у розрахунках підприємства з державою та іншими покупцями і від якого залежить рентабельність і прибуток підприємства.

При загальному оцінюванні собівартості товарної продукції підприємства використовують показник витрат на 1 грн виручки від реалізації, який розглядається при аналізі як результат впливу насамперед трьох факторів: 1) обсягу і структури продукції з урахуванням каналів реалізації; 2) реалізаційних цін; 3) повної собівартості окремих видів продукції. Тому при аналізі важливо виявити величину зміни зазначеного показника внаслідок дії кожного з факторів. Для цього визначають умовні показники виручки і повної собівартості за фактичного обсягу реалізації продукції у планових цінах (табл. 9.1).

Таблиця 9.1

Витрати на 1 грн виручки від реалізованої продукції

Використовуючи дані табл. 9.1, розглянемо методику аналізу впливу окремих факторів на показник витрат на 1 грн. виручки.

Загальне відхилення витрат на 1 грн виручки, (+; –) коп.

 — 83,4 – 67,3 = + 16,1,

у тому числі за рахунок зміни:

обсягу реалізованої продукції — 83,4 – 78,1 = + 5,3;

реалізаційних цін — 79,6 – 67,3 = + 12,3;

повної собівартості продукції — 78,1 – 79,6 = – 1,5.

Згідно з даними табл. 9.1 фактичні витрати були на 16,1 грн нижче базисних. У результаті було досягнуто економії коштів по реалізованій продукції, тобто додатково отримано прибутку на загальну суму 344,7 тис. грн (16,1 · 2141,0). Основними факторами скорочення витрат на 1 тис. грн виручки були зміни структури продукції збільшення частки у загальній реалізації дешевших видів продукції — (+ 5,3), а також зростання реалізаційних цін (+ 12,3). Негативним фактором було збільшення повної собівартості продукції, що в цілому становило 1,5 грн у розрахунку на 100 грн виручки. Загальна сума повної собівартості була вище базисної на 32,1 тис. грн (1,5 · 2141,0), на цю суму зменшився прибуток господарства внаслідок підвищення собівартості реалізованої продукції.

За потреби аналізують повну собівартість одиниці окремих видів реалізованої продукції. Цей показник визначають як відношення загальної повної собівартості до кількості реалізованої продукції відповідного виду. Він залежить від виробничої собівартості та витрат з реалізації. Крім того, важливо проаналізувати повну собівартість одиниці продукції не лише в натурі, а й у заліковій вазі з урахуванням її якості (табл. 9.2).

Таблиця 9.2

АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ реалізОВАНОГО молока

Згідно з даними табл. 9.2 загальна сума повної собівартості реалізованого молока у заліковій вазі змінились так:

загальна економія (+), перевитрати (–), тис. грн: – 1,30 ×
× 23 202 = – 30,1;

у тому числі за рахунок зміни: виробничої собівартості —
– 1,44 · 23 002 = – 33,1;

витрат з реалізації — – 0,33 · 23 002 = – 7,6;

відхилень по заліковій вазі продукції — 0,2 · 53 = + 10,6.

Повна собівартість 1 ц молока залікової ваги становила 54,3 грн при базисній — 53,0 грн. Підвищення собівартості на 1,3 грн зумовило перевитрати на суму 30,1 тис. грн. Причиною цього було підвищення собівартості виробництва продукції на 33,1 тис. грн, сума перевитрат була збільшена перевитратами з реалізації молока (на 7,6 тис. грн) і зменшена економією за рахунок підвищення залікової ваги (на 10,6 тис. грн).

При аналізі визначають відхилення показників повної собівартості одиниці продукції, а також загальні суми економії або перевитрат коштів, які у нашому прикладі дорівнюють відповідно додатковому прибутку чи збитку, за рахунок підвищення собівартості реалізованої продукції.

Собівартість валової продукції. Основну увагу при аналізі слід приділити вивченню витрат на виробництво продукції та виявленню можливостей раціонального їх використання. Зниження собівартості виробництва сільськогосподарської продукції є одним з важливих напрямів підвищення ефективності господарської діяльності підприємства. При аналізі оцінюють досягнутий рівень і виконання плану із собівартості, з’ясовують вплив на неї окремих факторів, виявляють раціональні та нераціональні суми витрат і на цій основі пропонують засоби підвищення ефективності виробництва.

Загальний рівень собівартості виробництва продукції господарства відображується показником витрат на 1 грн валової продукції у порівняльних або реалізаційних цінах, який визначають як відношення загальної суми витрат на виробництво до вартості валової продукції у порівняльних цінах.

Від рівня витрат на 1 грн валової продукції переважно залежить показник витрат на 1 грн виручки. При цьому враховують, що загальний рівень собівартості товарної продукції може відхилятися від собівартості валової продукції внаслідок додаткових витрат на реалізацію, а також відмінності в структурі товарної та валової продукції.

Рівень витрат на 1 грн вартості валової продукції у порівняльних цінах залежить насамперед від двох факторів:

1) обсягу і структури продукції;

2) виробничої собівартості окремих видів продукції.

Для аналізу використовують умовний показник витрат на 1 грн продукції за фактичного обсягу продукції і планового (базисного) рівня собівартості окремих видів продукції (табл. 9.3).

Таблиця 9.3

Виконання плану З витрат на 100 грн валової продукції

За даними табл. 9.3 можна визначити вплив окремих факторів на рівень витрат на 100 грн валової продукції.

Відхилення фактичного рівня витрат від базисного (економія (+), перевитрати (–)), грн — 83,2 – 82,5 = + 0,7,

у тому числі за рахунок:

1) зміни обсягу і структури продукції — 83,2 – 83,1 = + 0,1;

2) собівартості продукції — 83,1 – 82,5 = + 0,6.

Згідно з даними табл. 9.3 у звітному році рівень собівартості валової продукції порівняно з базисним знизився. Витрати на 100 грн продукції складали 82,5 грн, що на 0,7 грн нижче від планових. Зменшення витрат на 100 грн продукції досягнуто переважно внаслідок зниження собівартості окремих видів продукції.

Поряд із завданням економії витрат у кожній галузі виробництва важливою умовою зниження собівартості продукції є збільшення обсягу валової продукції. Це зумовлюється тим, що розмір постійних витрат господарства (наприклад, витрат з організації виробництва та управління, на амортизацію та ремонт основних засобів тощо) у розрахунку на 1 грн валової продукції зменшується. Собівартість продукції сільськогосподарських підприємств залежить також від розмірів виробництва та інтенсивності його ведення.

Залежність загального рівня собівартості продукції від обсягу виробництва зображена на графіку (рис. 9.1). При цьому основну увагу приділено прямим витратам, які зі зміною обсягу виробництва змінюються у розмірі 0,67 грн на 1 грн валової продукції. Постійні витрати (накладні й частина прямих) на 1 грн валової продукції визначені з урахуванням середньої їх величини по району на 100 га сільськогосподарських угідь — 10 тис. грн. Для точніших розрахунків у кожному господарстві величина постійних витрат може бути визначена як сума загальновиробничих витрат, амортизації, витрат на поточні ремонти тощо.

Крива лінія на графіку характеризує зниження загального рівня собівартості продукції залежно від зростання обсягу виробництва в господарствах. Як видно з графіку, для зниження витрат на 1 грн. валової продукції до 0,80 грн за рахунок постійних витрат обсяг виробництва має становити не менше 55 тис. грн на 100 га сільськогосподарських угідь.

Збільшення обсягу і підвищення рівня виробництва на сільськогосподарських підприємствах зумовлює зниження собівартості не лише за рахунок постійних витрат, а й кращого використання робочої сили, виробничих фондів, кормових ресурсів тощо. Таким чином, змінні витрати на одиницю продукції зменшуються. Саме цим пояснюється зниження витрат на 1 грн валової продукції у кращих господарствах.

Проте, враховуючи загальні тенденції зміни собівартості продукції залежно від обсягу її виробництва, важливо дотримуватися режиму економії праці та коштів на виробництво продукції у кожній галузі господарства.

Методика аналізу витрат на 1 грн продукції застосовується як при порівняльному аналізі для оцінювання досягнутого рівня собівартості окремих господарств, так і при внутрішньогосподарському аналізі виконання плану за розглянутими показниками.

При загальній оцінці собівартості продукції господарства окремо аналізують виконання планових завдань з її зниження. Для цього використовують показники валової продукції продукції, виробленої у звітному році, в оцінці, тис. грн: фактична собівартість попереднього року — 8486, планова — 8393, фактична собівартість звітного року — 8332. За цими даними складають аналітичну таблицю (табл. 9.4).

Таблиця 9.4

Виконання плану ЗІ зниження собівартості продукції

Згідно з даними табл. 9.4 господарство виконало планові завдання зі зниження собівартості продукції і досягнуло економії коштів порівняно з плановими витратами на 61 тис. грн, щодо минулого року собівартість продукції знизилась на 154 тис. грн, або на 1,8 %.

Собівартість сільськогосподарської продукції визначається і аналізується по закінченні року. Аналіз доцільно розпочинати із загального оцінювання рівня собівартості всієї продукції господарства.

Собівартість товарної продукції. Кінцевим показником собівартості виробленої і реалізованої продукції є її повна собівартість, тобто такий її значення, яке використовується у розрахунках підприємства з державою та іншими покупцями і від якого залежить рентабельність і прибуток підприємства.

При загальному оцінюванні собівартості товарної продукції підприємства використовують показник витрат на 1 грн виручки від реалізації, який розглядається при аналізі як результат впливу насамперед трьох факторів: 1) обсягу і структури продукції з урахуванням каналів реалізації; 2) реалізаційних цін; 3) повної собівартості окремих видів продукції. Тому при аналізі важливо виявити величину зміни зазначеного показника внаслідок дії кожного з факторів. Для цього визначають умовні показники виручки і повної собівартості за фактичного обсягу реалізації продукції у планових цінах (табл. 9.1).

Таблиця 9.1

Витрати на 1 грн виручки від реалізованої продукції

Використовуючи дані табл. 9.1, розглянемо методику аналізу впливу окремих факторів на показник витрат на 1 грн. виручки.

Загальне відхилення витрат на 1 грн виручки, (+; –) коп.

 — 83,4 – 67,3 = + 16,1,

у тому числі за рахунок зміни:

обсягу реалізованої продукції — 83,4 – 78,1 = + 5,3;

реалізаційних цін — 79,6 – 67,3 = + 12,3;

повної собівартості продукції — 78,1 – 79,6 = – 1,5.

Згідно з даними табл. 9.1 фактичні витрати були на 16,1 грн нижче базисних. У результаті було досягнуто економії коштів по реалізованій продукції, тобто додатково отримано прибутку на загальну суму 344,7 тис. грн (16,1 · 2141,0). Основними факторами скорочення витрат на 1 тис. грн виручки були зміни структури продукції збільшення частки у загальній реалізації дешевших видів продукції — (+ 5,3), а також зростання реалізаційних цін (+ 12,3). Негативним фактором було збільшення повної собівартості продукції, що в цілому становило 1,5 грн у розрахунку на 100 грн виручки. Загальна сума повної собівартості була вище базисної на 32,1 тис. грн (1,5 · 2141,0), на цю суму зменшився прибуток господарства внаслідок підвищення собівартості реалізованої продукції.

За потреби аналізують повну собівартість одиниці окремих видів реалізованої продукції. Цей показник визначають як відношення загальної повної собівартості до кількості реалізованої продукції відповідного виду. Він залежить від виробничої собівартості та витрат з реалізації. Крім того, важливо проаналізувати повну собівартість одиниці продукції не лише в натурі, а й у заліковій вазі з урахуванням її якості (табл. 9.2).

Таблиця 9.2

АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ реалізОВАНОГО молока

Згідно з даними табл. 9.2 загальна сума повної собівартості реалізованого молока у заліковій вазі змінились так:

загальна економія (+), перевитрати (–), тис. грн: – 1,30 ×
× 23 202 = – 30,1;

у тому числі за рахунок зміни: виробничої собівартості —
– 1,44 · 23 002 = – 33,1;

витрат з реалізації — – 0,33 · 23 002 = – 7,6;

відхилень по заліковій вазі продукції — 0,2 · 53 = + 10,6.

Повна собівартість 1 ц молока залікової ваги становила 54,3 грн при базисній — 53,0 грн. Підвищення собівартості на 1,3 грн зумовило перевитрати на суму 30,1 тис. грн. Причиною цього було підвищення собівартості виробництва продукції на 33,1 тис. грн, сума перевитрат була збільшена перевитратами з реалізації молока (на 7,6 тис. грн) і зменшена економією за рахунок підвищення залікової ваги (на 10,6 тис. грн).

При аналізі визначають відхилення показників повної собівартості одиниці продукції, а також загальні суми економії або перевитрат коштів, які у нашому прикладі дорівнюють відповідно додатковому прибутку чи збитку, за рахунок підвищення собівартості реалізованої продукції.

Собівартість валової продукції. Основну увагу при аналізі слід приділити вивченню витрат на виробництво продукції та виявленню можливостей раціонального їх використання. Зниження собівартості виробництва сільськогосподарської продукції є одним з важливих напрямів підвищення ефективності господарської діяльності підприємства. При аналізі оцінюють досягнутий рівень і виконання плану із собівартості, з’ясовують вплив на неї окремих факторів, виявляють раціональні та нераціональні суми витрат і на цій основі пропонують засоби підвищення ефективності виробництва.

Загальний рівень собівартості виробництва продукції господарства відображується показником витрат на 1 грн валової продукції у порівняльних або реалізаційних цінах, який визначають як відношення загальної суми витрат на виробництво до вартості валової продукції у порівняльних цінах.

Від рівня витрат на 1 грн валової продукції переважно залежить показник витрат на 1 грн виручки. При цьому враховують, що загальний рівень собівартості товарної продукції може відхилятися від собівартості валової продукції внаслідок додаткових витрат на реалізацію, а також відмінності в структурі товарної та валової продукції.

Рівень витрат на 1 грн вартості валової продукції у порівняльних цінах залежить насамперед від двох факторів:

1) обсягу і структури продукції;

2) виробничої собівартості окремих видів продукції.

Для аналізу використовують умовний показник витрат на 1 грн продукції за фактичного обсягу продукції і планового (базисного) рівня собівартості окремих видів продукції (табл. 9.3).

Таблиця 9.3

Виконання плану З витрат на 100 грн валової продукції

За даними табл. 9.3 можна визначити вплив окремих факторів на рівень витрат на 100 грн валової продукції.

Відхилення фактичного рівня витрат від базисного (економія (+), перевитрати (–)), грн — 83,2 – 82,5 = + 0,7,

у тому числі за рахунок:

1) зміни обсягу і структури продукції — 83,2 – 83,1 = + 0,1;

2) собівартості продукції — 83,1 – 82,5 = + 0,6.

Згідно з даними табл. 9.3 у звітному році рівень собівартості валової продукції порівняно з базисним знизився. Витрати на 100 грн продукції складали 82,5 грн, що на 0,7 грн нижче від планових. Зменшення витрат на 100 грн продукції досягнуто переважно внаслідок зниження собівартості окремих видів продукції.

Поряд із завданням економії витрат у кожній галузі виробництва важливою умовою зниження собівартості продукції є збільшення обсягу валової продукції. Це зумовлюється тим, що розмір постійних витрат господарства (наприклад, витрат з організації виробництва та управління, на амортизацію та ремонт основних засобів тощо) у розрахунку на 1 грн валової продукції зменшується. Собівартість продукції сільськогосподарських підприємств залежить також від розмірів виробництва та інтенсивності його ведення.

Залежність загального рівня собівартості продукції від обсягу виробництва зображена на графіку (рис. 9.1). При цьому основну увагу приділено прямим витратам, які зі зміною обсягу виробництва змінюються у розмірі 0,67 грн на 1 грн валової продукції. Постійні витрати (накладні й частина прямих) на 1 грн валової продукції визначені з урахуванням середньої їх величини по району на 100 га сільськогосподарських угідь — 10 тис. грн. Для точніших розрахунків у кожному господарстві величина постійних витрат може бути визначена як сума загальновиробничих витрат, амортизації, витрат на поточні ремонти тощо.

Крива лінія на графіку характеризує зниження загального рівня собівартості продукції залежно від зростання обсягу виробництва в господарствах. Як видно з графіку, для зниження витрат на 1 грн. валової продукції до 0,80 грн за рахунок постійних витрат обсяг виробництва має становити не менше 55 тис. грн на 100 га сільськогосподарських угідь.

Збільшення обсягу і підвищення рівня виробництва на сільськогосподарських підприємствах зумовлює зниження собівартості не лише за рахунок постійних витрат, а й кращого використання робочої сили, виробничих фондів, кормових ресурсів тощо. Таким чином, змінні витрати на одиницю продукції зменшуються. Саме цим пояснюється зниження витрат на 1 грн валової продукції у кращих господарствах.

Проте, враховуючи загальні тенденції зміни собівартості продукції залежно від обсягу її виробництва, важливо дотримуватися режиму економії праці та коштів на виробництво продукції у кожній галузі господарства.

Методика аналізу витрат на 1 грн продукції застосовується як при порівняльному аналізі для оцінювання досягнутого рівня собівартості окремих господарств, так і при внутрішньогосподарському аналізі виконання плану за розглянутими показниками.

При загальній оцінці собівартості продукції господарства окремо аналізують виконання планових завдань з її зниження. Для цього використовують показники валової продукції продукції, виробленої у звітному році, в оцінці, тис. грн: фактична собівартість попереднього року — 8486, планова — 8393, фактична собівартість звітного року — 8332. За цими даними складають аналітичну таблицю (табл. 9.4).

Таблиця 9.4

Виконання плану ЗІ зниження собівартості продукції

Згідно з даними табл. 9.4 господарство виконало планові завдання зі зниження собівартості продукції і досягнуло економії коштів порівняно з плановими витратами на 61 тис. грн, щодо минулого року собівартість продукції знизилась на 154 тис. грн, або на 1,8 %.