Сутність управління господарським механізмом на сучасному етапі

Управління господарським механізмом і суспільним виробництвом являє собою сукупність методів, форм ведення господарства, взаємопов'язаних та планомірно діючих структур, що забезпечують найбільш ефективний розвиток усього народногосподарського комплексу України, який сьогодні повинен об'єднувати державні та приватні формування. Структури і системи управління господарським механізмом та виробництвом формуються і розвиваються планомірно. В умовах регіоналізації економіки та ринкових відносин це забезпечується певними видами програм, планів, балансів.

Механізм управління господарським механізмом і виробництвом безперервно вдосконалюється. У більшості випадків він відображає соціально-економічну суть виробництва і спрямований на більш повне пізнання та використання об'єктивних економічних законів для задоволення суспільних потреб і підвищення ефективності виробництва.

Основні методологічні засади, відповідно до яких слід удосконалювати механізм управління в ринкових умовах, такі:

1) нерозривний зв'язок державної стратегії вдосконалення управління з найважливішими проблемами регіонального розвитку народного господарства;

2) планомірність, директивність та безперервність робіт, економічна і соціальна ефективність упровадження механізму управління господарством і виробництвом з використанням прогресивних форм організації праці.

У державному масштабі — це вся соціально-економічна система та її елементи. Об'єктами управління виробництвом є організаційно відокремлені ланки народного господарства (підприємство, виробниче об'єднання, галузь тощо), а також структурні ланки управління, функції, які мають свій механізм управління. Виділення об'єктів управління є і основою організаційного будівництва системи і механізму управління.

У формуванні об'єкта управління вирішальну роль відіграє форма власності на засоби виробництва. В умовах ринкових відносин об'єкти управління формуються з урахуванням принципів самоокупності та організації ефективного управління ними, завдань щодо їх удосконалення та впровадження досягнень соціального і науково-технічного прогресу.

При формуванні об'єктів управління необхідно враховувати вплив економічних, організаційних, соціальних і техніко-економічних факторів, оскільки всі вони по-різному впливають на визначення меж, масштабів, характеру об'єктів управління. Це зумовлює комплексний та системний підхід до їх формування.

Формування об'єктів управління на державному підприємстві здійснюється на рівні державної економічної політики у співдії з суб'єктом управління. Держава економічними важелями забезпечує провідну роль суспільних інтересів при формуванні інших об'єктів управління (малих і приватизованих підприємств, кооперативів тощо).

У системі законів розвитку суспільства провідну роль відіграють економічні закони та закономірності. Основні закони і закономірності знаходять свою реалізацію в принципах управління.

Під принципами управління розуміють правила, основні положення та норми поведінки, якими керуються органи в процесі управління з огляду на існуючі соціально-економічні умови. Вони повинні базуватися на законах розвитку суспільства і управління, відображати основні властивості, зв'язки та відносини управління, мати правове оформлення, тобто бути закріпленими в нормативних документах.

В управлінні суспільним виробництвом діють принципи поєднання галузевого й територіального управління, матеріальної і моральної зацікавленості, науковості управління, відповідальності, правильного підбору кадрів, економічності й ефективності, а також ряд принципів, сформульованих у кібернетиці (системність, ієрархічність, необхідність різноманітності, обов'язковість зворотного зв'язку).

Основні завдання, принципи управління і планування (рисунок 1.4) випливають з особливостей організації виробництва як елемента системи управління економікою.

Мета виробництва — на основі раціонального поєднання інтересів домогтися піднесення життєвого та культурного рівня життя народу.

Рисунок 1.4 - Основні завдання і принципи управління та планування