І. Реферат

Реферування – це процес аналітико-синтетичної переробки інформації джерела, результатом якого є реферат.

Реферат (від лат. refere «доповідати, повідомляти»; нім. Referat «нехай він доповість») – це стислий, скорочений виклад змісту джерела або його частини, що включає основні фактичні відомості й висновки, необхідні для первісного ознайомлення з ним і визначення доцільності читання цього джерела, і який виключає інтерпретацію чи критику інформації.

Реферати більш повно розкривають зміст джерела, ніж інші продукти аналітико-синтетичної обробки документів. Ознайомлення з рефератом дає змогу оперативно одержати стислу інформацію про зміст джерела і завдяки цьому вирішити питання про необхідність його використання. Інколи таке ознайомлення навіть замінює вивчення першоджерела.

Мета реферату – передати інформацію, відповістити на запитання, що нового, суттєвого є в джерелі, тому реферат повинен містити основні відомості про документ, найціннішу його інформацію, даючи можливість визначати, чи необхідно звертатися до первинного документа.

У деяких випадках реферат повинен бути придатним до використання в різних виданнях вторинної інформації.

Основною сферою складання рефератів є науково-технічна інформація, де створюють різного роду картотеки, що містять реферати, публікують реферативні видання, наприклад реферативні журнали.

Єдиної класифікації рефератів не існує через різноманіття їх аналітичних функцій. Переважно реферати класифікують за такими ознаками:

1. За метою реферування (за ступенем повноти викладу змісту):

- інформативні (реферати-конспекти) – максимально повно розкривають зміст реферованого документа, вони містять в узагальненому вигляді всі основні положення первинного документа: предмет дослідження, мета роботи, методика дослідження, ілюстративний матеріал, найважливіша аргументація, умови й основні результати дослідження, використані технології та сферу застосування, пропозиції автора щодо застосування результатів дослідження, тобто стисло викладають зміст основних положень первинного документа. Такі реферати можуть заміняти споживачу першоджерело в окремих інформаційних процесах;

- індикативні (реферати-резюме) – містять лише ті основні положення, що якнайтісніше пов’язані з темою реферованого джерела: немає детальної фактографічної інформації, практичних і теоретичних результатів, висновків, уся додаткова й другорядна інформація відсутня. Такі реферати лише вказують, про що йдеться в первинному документі. Ступінь узагальнення та «згортання» інформації у рефераті-резюме вдвічі-втричі більший, ніж у рефераті-конспекті.

2. За кількістю реферованих документів:

- монографічні – реферати, складені за одним джерелом;

- зведені, оглядові (реферати-огляди) – реферати, складені за кількома джерелами однієї тематики.

3. За читацькою адресою реферату (за призначенням):

- загальні – викладають зміст джерела в цілому та у зв’язку з цим розраховані на широке коло споживачів; орієнтуються не на конкретний інформаційний запит, а на потреби всієї галузі, для якої здійснюється реферування масиву первинної інформації;

- цільові, спеціалізовані – складають для задоволення конкретних інформаційних запитів, мають чітку читацьку адресу, орієнтуються на конкретного споживача або на інформаційні запити конкретної групи споживачів (на фахівців певної галузі або певного роду діяльності).

Структура, характер відомостей, а також обсяг рефератів визначено ДСТУ ГОСТ 7.9–95 (ІСО 214–76)«Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Реферат і анотація. Загальні вимоги» (взамін ДСТУ ГОСТ 7.9–77).

Вимоги до складання реферату:

1. Інформаційна повнота – реферат має повно відобразити зміст документа. Якщо в першоджерелі головна думка сформульована недостатньо чітко, у рефераті її слід конкретизувати.

2. Об’єктивність – реферат передає лише позицію автора. У рефераті не відбивають суб’єктивних думок та оцінок референта щодо викладеного питання, тобто референт не вносить своїх коментарів та не вступає в полеміку з авторами статей. У крайньому разі (якщо маємо очевидні авторські помилки або суперечливі положення у твердженнях автора) таку оцінку виносять у примітку.

3. Логічність, зрозумілість – має бути зрозумілою логіка викладу матеріалу автором. До того ж мова тексту реферату має бути доступною користувачам, «читабельною».

4. Стислість – реферат має бути лаконічним, не подавати зайвої інформації. Зокрема:

а) історичні екскурси в рефераті звичайно опускають, а посилання на опубліковані роботи зберігають лише в тих випадках, коли це пов’язане із установленням пріоритету, коли документ є продовженням раніше опублікованих матеріалів або ці матеріали обговорюють у документі;

б) цифрові дані, що містяться в оригіналі, в рефераті систематизують та узагальнюють. Дати вказують точно, наприклад 2010 року, а не минулого року чи наступного року;

в) таблиці, схеми, графіки, формули включають у реферат лише за потреби усвідомити основний зміст документа;

г) одиниці виміру повинні відповідати прийнятим у нашій країні стандартам, географічні назви записують в українській транскрипції, а іноземні прізвища й назви фірм – графікою оригіналу;

ґ) дозволено використовувати скорочення, якщо вони не викликають подвійних тлумачень тексту.