Розповсюдженість психозів у розумово відсталих осіб
ПЛАН
Тема 10. Психози й епілепсія в розумово відсталих дітей і підлітків
- Розповсюдженість психозів у розумово відсталих осіб.
- Шизофренія.
- Психози.
- Епілепсія й розумова відсталість.
Одним з перших психозів при природженому недоумстві описав Ескіроль (1838). На можливість ускладнення психічного недорозвинення меланхолією, сплутаною, манією і маренням вказував також В. П. Сербський (1912).
Сарасон (1959) підкреслював, що при всіх ступенях розумової відсталості спостерігаються захворювання, симптоматологія яких істотно не відрізняється від такої ж при психозах у психічно повноцінних осіб. Ці психози виникають як на органічній основі, так і за відсутності ознак грубого ураження головного мозку.
Навпаки, Неустадт (1928) заперечував можливість поєднання олігофренії з яким-небудь відомим психозом і запропонував включити виділену їм психотичну симптоматику в розумово відсталих індивідів в «олігофрені» психози.
Гассер (1949) стверджував, що клінічна картина психозів у психічно неповноцінних осіб є «посиленою модифікацією звичайної поведінки олігофренів».
Така полярність поглядів є частково відображенням труднощів діагностики, оскільки нерідко складно відмежувати порушення поведінки хворих, обумовлених низьким інтелектуальним рівнем, від симптоматики психозу при розумовій відсталості.
В силу описаної ситуації у полі зору психіатрів потрапляють лише найбільш яскраві випадки психотичних порушень переважно у легко розумово відсталих. Більшість дослідників вважають, що частота психозів у хворих розумовою відсталістю вища за середній. Тредгольд (1956), наприклад, вважає, що психози у розумово відсталих осіб розвиваються в 26 разів частіше, ніж у психічно повноцінних людей. Бергман і його колеги (1951) виявили шизофренію у 15% розумово відсталих індивідів. Інші психіатри зустрічали шизофренію, що ускладнила розумову відсталість в 18,4-28% випадках. Дункан і співавтори (1936) вказують, що серед хворих маніакально-депресивним психозом — 27% розумово відсталих.
Міжнародна класифікація хвороб (МКХ-10, 1992) вказує на те, що «у розумово відсталих може спостерігатися увесь діапазон психічних розладів, частота яких серед них щонайменше в 3-4 рази вища, ніж в загальній популяції».
У розумово відсталих осіб описані шизофренія, шизофреноподібні картини органічного генезу. Значно рідше зустрічається маніакально-депресивний психоз (Гиляровський В. А., 1955, та ін.). Про часте виникнення реактивних психозів у розумово відсталих людей свідчать М. О. Гуревич, 1949; Г. Е. Сухарєва, 1965 та ін.
Результат цих психозів у розумово відсталих осіб, як правило, менш сприятливий, частіше супроводжується деградацією психіки, ніж у тих, у кого до виникнення психозу не було відставання в психічному розвитку.
Ісаєв Д. Н. і Коцюбинський А. П., 1972 проаналізували контингент хворих із психозами, що поступили в дитячу психіатричну лікарню за 10 років. Виявилось, що за зазначений термін поступило 468 преморбідних психічно повноцінних дітей і 87 розумово відсталих. За цими даними, ризик захворіти психозом у останніх в 20 разів вищий, ніж у психічно здорових дітей. Серед 87 хворих олігофренією у 31% що поступили були реактивні стани, у 24% — олігофренні, у 3,5% — органічні і у 6% — токсико-інфекційні психози; середнє за частотою місце займали шизофренія (12,5%), маніакально-депресивний (11,5%) і психогенний психоз (11,5%). У преморбідних здорових дітей шизофренія й маніакально-депресивний психоз у структурі захворюваності займають таке ж місце, як і в дітей з олігофренією, хоча й відзначається їх дещо більша питома вага (шизофренія — у 18,5%, маніакально-депресивний психоз — у 16%). Порівняно часто у здорових дітей зустрічались реактивні стани (18%), найменший же відсоток складали реактивні психози 7,5%). Проте токсико-інфекційні (24%) й органічні (16%) психози в них діагностувалися значно частіше, ніж в групі дітей з розумовою відсталістю.
Аналіз анамнестичних даних показав, що спадкова обтяженість у розумово відсталих має місце в 29% випадків. Мікроорганічна симптоматика — в 38%; внутрішньочерепна гіпертензія — в 40%. Близько половини цих дітей (44%) — з сімей, що розпалися, в умовах депривації виховувалася третина усіх хворих.