ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ПОХОДЖЕННЯ ПРАВА

Лекція 3

Мета: розкрити поняття права, його ознаки, принципи права та функції права, проаналізувати місце норм права в систе­мі соціальних норм та основні джерела (форми) права.

Основна проблема:з'ясування відмінностей права як регуля­тора суспільних відносин від інших соціальних норм.

Провідна ідея:сутність права полягає в тому, що воно є соці­альним регулятором, положення якого ґрунтуються на надбаннях розвитку людської цивілізації і культури та який є критерієм ви­значення правомірності або неправомірності поведінки людей та їх об'єднань.

Обрані методи:лекція з елементами дискусії.

Основні поняття теми:

Право— це система загальнообов'язкових правил поведінки, які формулюються або санкціонуються державою, мають форма­льно визначений характер і забезпечуються можливістю застосу­вання державного примусу.

Принципи права— це основні ідеї, вихідні положення, що мають універсальність, загальну значущість, вищу імператив­ність (веління) і відображають суттєві положення права.

Охоронна функція права— спрямована на захист позитив­них суспільних відносин, які мають загальне значення, найбільш важливих економічних, політичних, національних, особистих відносин, а також усунення соціально шкідливих і небезпечних діянь людей та їх об'єднань, відновлення порушених прав суб'єктів.

Регулятивна функція прававиражається у встановленні по­зитивних правил поведінки, наданні суб'єктивних прав і покла­денні юридичних обов'язків на суб'єктів права.

Джерела (форма) права— офіційно-документальні форми вираження і закріплення норм права, які виходять від держави і надають їм юридичне, загальнообов'язкове значення.

Нормативно-правовий акт— офіційний письмовий доку­мент, прийнятий компетентними суб'єктами, у якому в односто­ронньому вольовому порядку встановлюються, змінюються чи скасовуються загальнообов'язкові правила поведінки.

Закони— нормативні акти вищого представницького органу держави, що регулюють найбільш важливі суспільні відносини і мають найвищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.

Підзаконні акти— акти компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до його положень і на його виконання (Укази Президента України; постанови Верховної Ради України; декрети та постанови Кабміну України, Ради міністрів АРК та ін.).

Правовий звичай— правило поведінки, що складалося сти­хійно протягом тривалого часу і стало звичкою людей, ухвалено й охороняється державою.

Правовий прецедент— рішення конкретної юридичної спра­ви, яке виносить судовий чи адміністративний орган держави (посадова особа) і яке стає обов'язковим для вирішення подібних справ у майбутньому.

Науково-правова доктрина— документи, що містять кон­цептуально оформлені правові ідеї, принципи, які розроблені вченими з метою удосконалення законодавства та усвідомлені суспільством як обов'язкові.

Норма права— це обов'язкове, формально визначене прави­ло поведінки загального характеру, встановлюється або санкціо­нується державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується відповідними державними органами в межах їх компетенції.

Соціальні норми— це правила поведінки людей та їх об'єднань, що покликані врегульовувати життя суспільства з ме­тою забезпечення в ньому порядку і стабільності.

Корпоративні норми— встановлюються та забезпечуються об'єднаннями громадян і є обов'язковими лише для членів цих об'єднань. Вони залежать від завдань певних об'єднань і спрямо­вані на досягнення цілей, заради яких ці об'єднання створювали­ся. Вони мають відповідати Конституції України, законам та ін­шим нормативно-правовим актам. Закріплюються у статутах, положеннях, постановах.

Структура норми праваявляє собою її внутрішню будову, яка складається з таких компонентів: диспозиція — така частина норми права, в якій викладений зміст правила поведінки; гіпоте­за — частина норми, в якій визначаються умови, за яких настає чинність правил, які встановлені в диспозиції (де, коли, за якої умови, в якому разі); санкція — частина правової норми, що міс­тить вказівки стосовно юридичних наслідків порушення правила, зафіксованого у диспозиції, або умов, визначених у гіпотезі.