Проблеми застосування пільг уповноваженого економічного оператора

(Тетяна Лисовець, старший партнер адвокатської компанії «Соколовський і Партнери»)

Як ми вже з’ясували, уповноваженим економічним оператором може бути підприємство, яке створено згідно із законодавством України й відповідає умовам, установленим статтею 14 Митного кодексу України, і має право користуватися спеціальними спрощеннями у відповідності зі статтею 15 МКУ.

Разом з тим деякі умови, дотримання яких дає можливість підприємству одержати сертифікат уповноваженого економічного оператора, створюють якийсь дисбаланс у відносинах «держава — бізнес».

Так, згідно із частиною 1 статті 14 Митного кодексу України, для одержання сертифіката вповноваженого економічного оператора підприємство повинне відповідати певним умовам. Особа повинна здійснювати зовнішньоекономічну діяльність протягом не менш трьох років до дня звернення до митниці із заявою про надання статусу вповноваженого оператора економічної діяльності. Також у нього повинні бути відсутніми на день звернення до митниці невиконані зобов'язання по сплаті митних платежів, пені й заборгованості згідно з податковим законодавством. Ще однією умовою для одержання статусу вповноваженого оператора економічної діяльності є відсутність протягом трьох років до дня звернення до митниці фактів залучення посадових осіб підприємства до адміністративної відповідальності за порушення митних правил по статтях 472, 482 — 48 чинного Кодексу. Крім того, така особа повинна мати систему обліку товарів, яка дає можливість порівнювати документи й відомості, надавані митним органам при здійсненні митного контролю й митного оформлення, з документами й відомостями про здійснення господарської діяльності. І останньою умовою є відсутність на день звертання до митниці суми непогашеного грошового зобов'язання, певного за результатами документальної перевірки.

Якщо перші умови можна назвати цілком адекватними, то останнє викликає деяке нерозуміння. Зазначена умова зводиться до наявності самого факту визначення грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Виділення в окремі пункти одержання сертифіката відсутності на день звернення до митниці невиконаного зобов'язання по сплаті митних платежів і пені, а також відсутності на день звернення до митниці заборгованості згідно з податковим законодавством, наявності нарахованого, але не погодженого у встановленому законом порядку грошового зобов'язання (наприклад, податкового повідомлення-рішення, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку, строк сплати по якім не настав), позбавляють підприємство можливості одержати сертифікат уповноваженого економічного оператора.

Мало того, наявність непогашеного грошового зобов'язання, наявного за результатами документальної перевірки, також є підставою для призупинення дії сертифіката вповноваженого економічного оператора до моменту погашення такого зобов'язання. Така норма робить підприємство заручником статусу вповноваженого економічного оператора. Вона позбавляє його можливості доводити неправомірність нарахування й змушує або «підкоритися чинності» і безмовно заплатити нараховане, нехай навіть неправомірно, грошове зобов'язання, або фактично на час оскарження втратити цей статус.

Згідно з Митним кодексом України, документальні планові виїзні перевірки на підприємстві, що має статус уповноваженого економічного оператора, повинні проводитися не частіше одного разу в 30 місяців, замість одного разу в 12 місяців для підприємств, що не мають такого статусу. Але, з урахуванням можливості проведення позапланових перевірок і відносини державних органів до бізнесу на Україні, ця перевага нівелюється.

Положення пункту 22 статті 58 Митного кодексу України гарантують уповноваженим економічним операторам автоматичне застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) по імпортованих товарах (вартість операції). Однак слід не забувати, що здійснення контролю правильності визначення митної вартості, є можливим після завершення митного контролю.

Звичайно, статус уповноваженого економічного оператора сприяє поліпшенню ведення бізнесу, тому що дає можливість користуватися спеціальними спрощеннями.

Однак механізм застосування митних процедур для реалізації спеціальних спрощень, прописаний у Порядку застосування спеціальних спрощень, надаваних уповноваженому економічному операторові, затвердженому постановою Кабінету Міністра України № 447 від 21 травня ц.р., досить поверхневий. Очевидно, що спеціальні спрощення й механізми їх застосування на практиці ще довго будуть удосконалюватися.

Можливо, настане той час, коли інститут уповноважених економічних операторів дійсно перетвориться у взаємовигідне співробітництво держави й бізнесу. Але на даний момент одержання спеціальних спрощень для вповноважених економічних операторів може обійтися дуже дорого.