Екзогенні геологічні процеси.
Внаслідок техногенного впливу на довкілля, відбуваються значні зміни геологічного середовища загалом. Активізуються екзогенні геологічні процеси. Від 70-х років ступінь ураженості цими процесами зріс у 1,5-2 рази. До основних екзогенних геологічних процесів, що активізуються техногенним впливом, відносяться:
1) просідання та підтоплення територій;
2) зсуви;
3) карстові процеси;
4) зменшення сейсмостійкості породних масивів;
5) ерозія та абразія.
Таблиця. 11.5
Поширення екзогенних геологічних процесів (ЕГП) на території України (2000 р)*
| Регіон України | Загальна площа, охоплена ЕГП тис. км2 | Території поширення лесових порід з І та II типами умов просідання | Підтоплені території" | Території поширення порід, здатних карстуватись | Загальна кількість зсувів | Площі зсувів, км2 | Кількість зсувів, внесених до обласних кадастрів | |||
| Площа, км2 | Ураженість території, % | Площа, тис. км2 | Ураженість території, % | Площа, тис. км2 | Ураженість території, % | |||||
| Україна загалом | 603,7 | 41,0 | 143,1 | 23,7 | 227,9 | 37,7 |
Важливим є те, що більшість цих процесів є взаємопов’язаними та
взаємообумовленими. Процеси просідання та підтоплення територій прогресують в промислово-міських агломераціях, де відбувається значна зміна ландшафтів, тут існують значні втрати води із водонесучих комунікацій. У районах шахтного вуглевидобутку, при осіданні земної поверхні та «мокрій» консервації шахт південних регіонів, у зв'язку зі зрошенням сільськогосподарських угідь, активізація процесу підтоплення найвідчутніша. Підтоплення і водонасичення активізує зсуви, збільшує площі просідання лесових ґрунтів. Внаслідок підтоплення сейсмостійкість породних масивів на значній території країни помітно зменшилася. Активізація карстового процесу виводить із господарського освоєння значні території та загрожує функціонуванню важливих об'єктів економіки. Масштабні зрушення поверхні у підземних виробках можуть викликати локальні землетруси. У 2000 р. найбільшу активізацію зсувів відзначено у Закарпатській, Чернівецькій, Дніпропетровській, Одеській областях, АР Крим, а процесів підтоплення – у південних та західних регіонах, Донецькій, Луганській областях, карсту – у Прикарпатському регіоні, абразійних процесів – у Одеській області та АР Крим.
На території України виділено площі природного та техногенного підтоплення. У Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, Дніпропетровській областях внаслідок меліоративних заходів відбувається природно-техногенне підтоплення. Підтоплення простежувались на територіях понад 500 міст та селищ міського типу, де іноді підтоплені площі становлять 30% території населених пунктів. Площа підтоплених ділянок (з РГВ на глибині до 2 м) становить у Дніпропетровську близько 0,63 км2, місцями підняття підземних вод тут сягає 0,5-1,0 м на рік. Значно уражені підтопленням м. Харків (1 км2) та м.Запоріжжя (0,9 км2). У Донецьку площі підтоплених земель становлять 0,52 км2. На території Луганської області підтоплено 47 міст та селищ міського типу, 108 сіл. Підтоплення є одним із найбільш небезпечних явищ, оскільки провокує активізацію зсувних, карстових процесів та просідання лесових ґрунтів.
Карст належить до найпоширеніших з ЕГП. За останніми оцінками породи, у яких за певних умов може розвиватися карстовий процес, займають понад 60% території України. Площі, на яких карстоутворення може безпосередньо впливати на господарську діяльність, поширені майже на 24% території. Розвиток відкритого карсту, який супроводжується провалами на поверхні, становить 3% території країни. Розвиток техногенного карсту спостерігається у районах ведення гірничих робіт. Катастрофічні карстопрояви відзначено в зоні впливу Язівського родовища сірки, Стебницького та Калушського калійних родовищ, Новокарфагенського родовища кам'яної солі.
Значне поширення та великий вплив на умови господарювання мають лесові ґрунти, просідання яких при замочуванні викликає руйнування різних об'єктів та зміни в ландшафті. Особливу увагу необхідно приділяти територіям поширення лесових ґрунтів із прогресуючим підняттям рівня підземних вод (Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська області).
Значні зміни стану довкілля відбуваються в місцях просідання поверхні землі над гірничими виробками, що супроводжується підтопленням та заболочуванням територій, утворенням джерел та озер, інтенсифікацією карстових і суфозійних процесів. На території Донбасу, при загальній площі вуглепромислових районів близько 15000 км2, площа просідання земної поверхні становить 8 тис. км2, у Дніпропетровській області – майже 500 км2.
У гірських районах України щороку трапляються сходження селів. У 2000 р. зареєстровано сходження 72 селів, зокрема у Закарпатській області – 54, Чернівецькій – 8, Івано-Франківській області – 8, АР Крим – 2.
Найвищий рівень інженерно-геологічної небезпеки прояву ЕГП характерний для гірських районів Карпат і Криму, територій розвитку карсту (північно-західні області, Придністров'я), а також порушених гірничими роботами районів Донбасу. Надзвичайно небезпечний сукупний вплив різних видів ЕГП на довкілля відзначений в Донецькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Одеській областях.