Мінерально-сировинної бази

Вплив гірничого виробництва на стан навколишнього природного середовища

Гірничі роботи мають дві основні сторони впливу на стан наколишнього середовища:

1) зміна санітарно-гігієнічних (різні види забруднень) та естетичних умов(спотворення ландшафтів);

2) зміна гідрологічних та геологічних умов (різка зміна геолого-гідрологічного стану розроблюваних та прилеглих територій).

Негативна дія гірських робіт на геологічне середовище виявляється у результаті:

1) нераціональної експлуатації корисних копалини, що приводить до їх втрат, не виправданих існуючим рівнем науки і техніки;

2) розвитку небезпечних шкідливих геомеханічних і геологічних явищ і процесів, які супроводжують очисні і підготовчі роботи при підземній розробці вугільних родовищ;

3) переміщень, провалів, обвалів масиву гірських порід і земної поверхні;

4) утворення зон опірного гірського тиску;

5) шкідливих гідродинамічних явищ, обумовлених порушенням гідрогеологічного режиму підземних вод, що виявляються у вигляді прориву і плавунів, фільтраційного витоку, суфозійного розмиву порід, депресивних деформацій порід в полі водопониження;

6) порушення температурного режиму гірських порід, що призводить до деформації мерзлих порід при їх заморожуванні або відтаванні;

7) засмічення і забруднення земель, вод, атмосфери промисловими відходами та розкривними породами, шахтними високомінералізованими водами, вугільним пилом.

Не зважаючи на зменшення у останні роки обсягів видобутку деяких видів корисних копалин, загальний екологічний стан довкілля у гіничовидо­вибувних регіонах погіршується. Це викликано моральним та фізичним старінням обладнання, видобутком без урахування можливих змін довкілля та невиконанням відповідних попереджувальних чи ліквідаційних заходів.

Рівень техногенного навантаження відходів освоєння мінерально-сировинної бази на навколишнє середовище в окремих областях і регіонах залежить від ступеню їх індустріального розвитку і характеру розробки надр (табл. 11.4.).

Таблиця 11.4

Рівень техногенного навантаження від освоєння

У деяких промислових центрах обсяг накопичених відходів складає на 1 людину (тис.т.): Алчевськ - 0,21; Горлівка - 1,11; Дніпродзержинськ - 0,32; Донецьк - 0,55; Єнакієве - 2,78; Запоріжжя - 0,15; Кременчук і Комсомольськ - 5,11; Кривий Ріг - 9,17; Лисичанськ - 1,37; Луганськ - 0,57; Макіївка - 1,27; Маріуполь - 5,54; Слов'янськ - 0,42; Торез - 2,5; Шахтарськ - 1,12.

Розробки родовищ корисних копалин часто є джерелом забруднення грунтів, поверхневих і підземних вод, атмосфери. Так, у районах вуглевидобутку Донбасу грунти і донні відклади суттєво забруднені миш'яком, свинцем, фтором, ртуттю, фосфором, цинком, барієм. Сумарний показник забруднення (сума перевищення ГДК за елементами, які нормуються) досягає 16-32, а іноді – 130. При цьому ртуть, миш'як і барій фіксуються в ареалах перевищення ГДК поблизу вугледобувних і переробних підприємств і коксохімзаводів.

У поверхневих і грунтових водах вугледобувних районів Донбасу фіксується до 10 шкідливих компонентів, концентрації яких значно перевищують ГДК, а саме: кадмій, фосфор, літій, титан, бром, марганець, нітрати та ін.

Негативний вплив скиду шахтних вод на довкілля можна суттєво зменшити або й зовсім ліквідувати, впровадивши системи їхньої демінералізації.

Інтенсивний кар'єрний видобуток сірки на Язівському родовищі (Яворівське ДГХП «Сірка») призвів до інтенсифікації техногенного карстоутворення, що зумовлює катастрофічні екологічні явища і може призвести до втрати рекреаційно-курортних зон, таких як Немирів і Сколе.

Програма рекультивації земель, порушених при експлуатації родовищ корисних копалин, здебільшого виконується гірничодобувними підприємствами на 30-40%. Деякі підприємства (Роздільське ДГХП «Сірка», Іршанський ГЗК, АТ «Укрнафта») практично припинили роботи із рекультивації земель. Так, у Сумській області із відпрацьованих земель лише 39% рекультивовано, із яких 61% повернено землевласникам.