ІІ. Методи вимірювання продуктивності праці

Методи вимірювання продуктивності праці залежать від специфіки діяльності підприємств, мети розрахунків, способів визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють такі методи:

натуральний – обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях;

умовно-натуральний – різні види продукції за допомогою перевідних коефіцієнтів приводять до єдиного вимірювача;

трудовий – обсяг виробленої продукції обчислюється на основі її трудомісткості;

вартісний (грошовий) – обсяг виробленої продукції розраховується у вартісному вимірювання з використанням вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна продукція, валовий оборот, нормативна вартість обробки, чиста, нормативно-чиста і умовно-чиста продукція, валовий дохід).

У сучасних умовах найпоширенішим методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий).

Детальніше методи вимірювання продуктивності праці розглянуто у роботі [5].

Рівень продуктивності праці на підприємстві можна характе­ризувати показниками трудомісткості продукції. Розрізняють такі види трудомісткості: технологічну, обслуговування виробництва, виробничу та управлінську.

Технологічна трудомісткість (Т_т) включає всі затрати праці основних робітників:

де – затрати праці основних робітників-відрядників; Т_п – затрати праці основних робітників-погодинників.

Трудомісткість обслуговування виробництва (Т_об)– включає всі затрати праці допоміжних робітників на підготовку та обслуговування виробництва.

Виробнича трудомісткість (Т_вир) – включає всі затрати праці основних робітників і допоміжних робітників:

Трудомісткість управління виробництвом (Т_у) - включає затрати праці управлінського персоналу (керівників, професіоналів, фахівців, службовців).

Повна трудомісткість (Т) - включає затрати праці всіх категорій промислово-виробничого персоналу:

За характером і призначенням розрізняють нормативну, фак­тичну і планову трудомісткості