Правовий статус підприємств колективної власності.

Поняття підприємства колективної власності вміщене у ч. 1 ст. 93 ГКУ, згідно з якою підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

До підприємств колективної власності відносяться:

§ виробничі кооперативи;

§ підприємства споживчої кооперації (самостійно);

§ підприємства громадських та релігійних організацій (самостійно);

§ інші підприємства, передбачені законом (-//-).

Одним з найпоширеніших видів підприємств колективної власності є виробничий кооператив. Виробничий кооператив є одним з типів кооперативів (іншими типами є обслуговуючі, споживчі, житлові та інші кооперативи). Їх правове становище визначається положеннями ЦКУ (ст. 163-166), ГКУ (ст. 94-110), а також ЗУ «Про кооперацію» від 10.07.2003 р.

В якості одного з видів кооперативу розглядається сільськогосподарський кооператив

За оцінками фахівців кооперативна форма організації праці в сільському господарстві вважається досить ефективною.

Правовою основою функціонування сільськогосподарських кооперативів є закон України від 17.07.1997 р. «Про сільськогосподарську кооперацію». Цей закон, на відміну від ГКУ та загального кооперативного закону, регулює діяльність тільки одного виду кооперативів – сільськогосподарських.

Відповідно до положень ст. 1 цього закону сільськогосподарський кооператив — це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об’єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу (визначення близьке за змістом до загального визначення кооперативу).

Кооператив як форма організації господарської діяльності відрізняється від юридичних осіб інших організаційно-правових форм, перш за все від господарських товариств. Кооператив – це об’єднання осіб, а не капіталів, на відміну від акціонерного та деяких інших господарських товариств. Участь членів кооперативу в його діяльності є обов’язковою.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» сільськогосподарські кооперативи поділяються на виробничі та обслуговуючі.

Сільськогосподарський виробничий кооператив — це юридична особа, утворена шляхом об’єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов’язкової трудової участі у процесі виробництва. Такі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу. Вони утворюються громадянами України на засадах обов’язкової трудової участі членів кооперативу у його діяльності, тобто члени кооперативу є одночасно його працівниками.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив — це кооператив, створений для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності. Членами таких кооперативів можуть бути як фізичні, так і юридичні особи з обов’язковою їх участю у господарській діяльності кооперативу. Обслуговуючікооперативи створюються для надання комплексу послуг, пов’язаних з виробництвом, переробкою, збутом продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва і рибництва. Такі кооперативи, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибутку. Вони надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують20%загального обороту кооперативу.

Залежно від виду діяльності сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші.

До переробних кооперативів належать кооперативи, які займаються переробкою сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м’ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів тощо).

Заготівельно-збутові кооперативи здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо.

Постачальницькі кооперативи створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам.

Сервісні кооперативи надають транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, здійснюють ветеринарне обслуговування тварин, займаються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості, надають медичні, побутові, науково-консультаційні послуги, послуги з ведення бухгалтерського обліку, аудиту та інше.

У разі поєднання кількох видів діяльності утворюються багатофункціональні кооперативи.

Загальними умовами створення сільськогосподарського кооперативу є такі:

§ кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах;

§ засновниками сільськогосподарського кооперативу можуть бути лише громадяни України та юридичні особи, зареєстровані в Україні. Таке обмеження кола засновників обумовлено тим, що відповідно до ЗК України суб’єктами права приватної власності на землі сільськогосподарського призначення можуть бути тільки громадяни України та юридичні особи, засновані громадянами України;

§ проведення установчих зборів та прийняття ними рішення про створення кооперативу. Кількість засновників не може бути меншою, ніж три особи. При цьому загальна чисельність членів кооперативу є необмеженою;

§ державна реєстрація сільськогосподарського кооперативу, що здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р..

Основним правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є його статут. У статуті визначаються: найменування кооперативу та його місцезнаходження; предмет і мета діяльності; порядок вступу до кооперативу і виходу з нього; порядок внесення вступного внеску і паю; склад засновників кооперативу; права і обов’язки членів кооперативу; органи управління; формування неподільного та інших фондів; форми трудової участі та оплати праці членів виробничого кооперативу та форми господарської участі членів обслуговуючого кооперативу; розподіл доходів кооперативу; умови реорганізації та ліквідації кооперативу тощо. Найменування кооперативу обов’язково повинно містити слово «кооператив» чи прикметник «кооперативний».

Членство в сільськогосподарських кооперативах.

У сільськогосподарському кооперативі розрізняють два види членства: дійсне (повне) та асоційоване.

Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, а членами обслуговуючого кооперативу — як фізичні, так і юридичні особи, які визнають статут кооперативу і дотримуються його вимог, користуються послугами кооперативу, зробили вступний і пайовий внески та беруть участь у діяльності кооперативу.

Членами кооперативу можуть бути фізичні особи по досягненні ними 16-річного віку. Причому фізичні або юридичні особи можуть бути членами кількох обслуговуючих кооперативів, різних за напрямами діяльності.

До статутів окремих сільськогосподарських кооперативів можуть бути внесені обмеження на вступ до кооперативу осіб лише певної професії. Якщо кооператив є фаховим (наприклад, з агрохімічного чи зооветеринарного обслуговування господарств), то цілком логічно, що до нього можуть вступати тільки особи певного фаху (агрономи чи ветеринари). Звичайно, членами фахових кооперативів можуть бути й представники інших професій (наприклад, бухгалтери), проте їх кількість має бути обмежена.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі поданої на ім’я правління (голови) кооперативу заяви. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає схваленню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його схвалення визначається статутом кооперативу.

Обов’язковою умовою членства у виробничому сільськогосподарському кооперативі є участь у його діяльності особистою працею, оскільки кооператив є насамперед об’єднанням осіб, а не капіталів. Членство в кооперативі не переходить до спадкоємців. Щоб стати членами кооперативу, особи повинні бути прийнятими до його членів.

Асоційованими членами кооперативу можуть бути фізичні чи юридичні особи, які визнають його статут та зробили пайовий внесок у створення та розвиток кооперативу. Вони мають право дорадчого голосу, а також на отримання частки доходу на свій пай. Розміри пайових внесків асоційованих членів визначаються статутом кооперативу. У разі ліквідації кооперативу його асоційовані члени мають першочергове право на отримання свого майнового внеску та відповідних часток доходу і повернення їх земельних ділянок у натурі (на місцевості).

Членство в сільськогосподарському кооперативі може бути припинене як внаслідок добровільного виходу з кооперативу, так і внаслідок виключення з його членів (у якості крайнього заходу відповідно до умов та порядку, визначених статутом кооперативу). Крім того, членські відносини особи з кооперативом припиняються в разі припинення існування суб’єкта членських відносин. Це може бути смерть громадянина або ліквідація юридичної особи, яка була членом кооперативу, чи самого кооперативу.

Правовий режим майна сільськогосподарського кооперативу.

Основним джерелом формування майна кооперативу є внески його членів; вони можуть бути як грошовими, так і майновими. Закон України «Про кооперацію» поділяє всі внески членів кооперативу на поворотні і неповоротні. До поворотних належить пай, до неповоротних – вступний і членський внески.

Залежно від джерела формування, майно кооперативу поділяється на пайовий і неподільний фонди.

Пайовий фонд формується за рахунок пайових внесків членів та асоційованих членів кооперативу. Для кооперативів мінімальний розмір пайового фонду законодавством не встановлено, що дозволяє їх створювати особам, які не мають великих коштів. Кожний окремий кооператив у своєму статуті визначає розмір такого фонду.

Пайові внески являють собою грошові кошти і матеріальні цінності у вартісному вираженні, які вносяться громадянами і юридичними особами для створення і діяльності кооперативу. Розміри пайових внесків встановлюються установчими зборами засновників кооперативу, а під час його функціонування для вступників – статутом кооперативу. Як правило, такий розмір встановлюється в рівних частинах і/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності.

Член кооперативу має право на пай, а не на конкретне майно кооперативу, тобто на частку в майні як ідеальну. Право власності на майно належить кооперативу. У разі виходу з кооперативу пайовик має право на отримання майнового паю натурою, грішми або, за бажанням, цінними паперами відповідно до його вартості на момент виходу, а земельної ділянки — в натурі (на місцевості). Термін та інші умови отримання паю встановлюються статутом кооперативу, але при цьому термін отримання паю не може перевищувати двох років. Право власності членів кооперативу — фізичних осіб на пай є спадковим.

Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків та майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються. Внески до цього фонду здійснюють лише дійсні (повні) члени сільськогосподарських кооперативів. Для асоційованих членів вступних внесків законом не встановлено. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюються статутом.

За підсумками фінансового року з доходу, що залишається у розпорядженні кооперативу (з урахуванням необхідності формування фондів для його розвитку) здійснюється нарахування і виплата доходу на паї. Статутом може бути передбачено різний відсоток часток доходу на паї для дійсних (повних) членів і асоційованих членів кооперативу. Відповідно до рішення загальних зборів кооперативу виплата часток доходу на паї може здійснюватися грішми, товарами, цінними паперами, збільшенням паю тощо.

Кооператив відповідає за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном. Члени кооперативу відповідають за зобов’язаннями кооперативу тільки в межах пайового внеску. Кооператив не несе відповідальності за зобов’язаннями його членів.