С. Обгрунтуйте .причини вступу українців до реєстрового війська
С. Дайте характеристику основним гілкам українського козацтва XVI-XVII ст.
С. Проаналізуйте основні ідеї билин київського циклу.
Былины киевского цикла включают в себя эпические сказания, сюжет которых разворачивается в «стольном граде» Киеве или недалеко от него, а центральными образами являются князь Владимир да богатыри русские: Илья Муромец, Добрыня Никитич и Алёша Попович. Главная тема этих произведений – героическая борьба народа русского с врагами внешними, племенами кочевников.
В былинах киевского цикла народные сказители прославляют доблесть воинскую, мощь несокрушимую, отвагу всего народа русского, любовь его к родной земле и безудержное стремление защитить её. Героическое содержание киевских былин объясняется тем, что Киев в 11 – 13 веках был пограничным городом, подвергавшимся частым набегам кочевников.
Однією з громадських сил, які активно впливали на розвиток централізованої держави, було козацтво. З одного боку, козаки були захисниками країни від зовнішньої агресії, від натиску степовиків. З іншого - ватажками народних повстань, союзниками іноземних загарбників. З часом козаки перетворилися на серйозну військову силу, яку держава використовувала проти своїх супротивників.
Основними групами російського козацтва були донці, уральці, кубанці , терція. Раніше всього з'явилася донська гілка козацтва (в другій половині XV ст.). У козаки йшли втікачі представники знаті, кріпаки, солдати. Спочатку козаки не займалися сільським господарством, жили напівосілі і промишляли розбоєм на торгових шляхах. Товари проїжджих купців вони називали "козацький хліб". Нападали вони на табуни ногайців в придонських і приволзьких степах, каравани з хлібом, сіллю, озброєнням, які йшли по Волзі, турецькі міста і фортеці.
Русское держава встановила зв'язку з донськими козаками ще з часів Івана IV. Спочатку їх залучали на державну службу подарунками, потім - постійним платнею. Козацьке військо взяло активну участь у війнах Росії XVI-XVII ст.
Щоб приборкати непокірну запорізьку вольницю, польський уряд вдався і до випробуваного віками принципу -- розділяй і володарюй. Саме для цього він задумав перетягти на свій бік частину козаків і протиставити їх решті як офіційне вояцтво. При цьому ставилася також мета посилити власні військові сили на українсько-татарському порубіжжі. Ще в 1524 р. король Сигізмунд І Старий доручив київському наміснику Сеньку Полозовичу й чорнобильському державцю Криштофу Кмитичу створити в Середньому Подніпров'ї наймане з місцевих жителів військо чисельністю до 2 тис. чол. Вони мали служити переважно на перевезеннях і охороняти литовські володіння. Але з різних причин це розпорядження короля не було виконано. І тільки в 1572 р. король Сигізмунд-Август видав універсал про формування найманого загону з 300 чол., які мали перебувати на державному утриманні. Зараховані на службу козаки вписувалися до реєстру (списку;, звідки й дістали назву реєстрових. Так було покладено початок реєстровому козацькому війську. Відтоді польський уряд визнавав козаками лише тих чоловіків, котрі були внесені до реєстру. А переважна більшість людей, що вважала себе козаками, потрапила у становище невизнаної маси й тим самим була поставлена поза законом. Старшим реєстру король призначив шляхтича Яна Бадовського, одночасно надавши йому й вищу судову владу. Правда, загін проіснував недовго й незабаром розпався. Але невдачі в Лівонській війні й загрозлива обстановка на Подніпров'ї знову змусили уряд повернутися до ідеї відновлення реєстрового козацького війська. У 1578 р. король Стефан Баторій взяв на державну службу 600 козаків і надав їм певні права і привілеї. Реєстровці звільнялися від різних податків і поборів, одержували землю на правах рангового володіння, військово-адміністративну незалежність від місцевої влади, судовий імунітет. Військо Запорізьке реєстрове розташовувалося на території вище Січі, від Чигирина до Трахтемирова включно. Реєстровці дістали військові клейноди -- корогву (прапор), бунчук, печатку, інші атрибути влади, а також кілька гармат, труби, литаври тощо. Військо Запорізьке реєстрове було зобов'язане тримати на Січі постійну залогу, чисельність якої чітко не визначалася.