Тема 1. Аналіз ЗП: оцінюванні підходи

План.

1. Зміст оцінювання.

2. Раціональні методи.

3. Емпіричні (біхевіористичні) методи.

4. Ефективність ЗП: аналіз витрат і вигод.

1. В попередній лекції ми вияснили, що існують теоретичний і прикладний підходи до аналізу політики. На практиці найчастіше застосовується прикладний підхід, оскільки він спрямований на вдосконалення політики, а не на її пояснення. Такий аналіз ще називають оцінюванням політики. Його здійснюють з допомогою спеціальних методів МЗС та інші державні органи, а також неурядові дослідницькі центри чи фірми. При цьому йде пошук відповідей на питання: чи ЗП досягає своїх цілей? Якщо ні, то чому? Як це можна виправити? Такий аналіз здійснюється постійно оскільки ЗП теж змінюється постійно, іноді навіть блискавично, як це сталось у “чорний” вівторок 11 вересня 2001 року внаслідок терористичної атаки на США , яка призвела до величезних жертв, що потребує відповідних коректив ЗП не лише держав, а й фірм, які працюють на зовнішніх ринках.

На перший погляд, оцінювання ЗП видається простим, а насправді воно потребує надзвичайно важких інтелектуальних зусиль: потрібно визначити, який результат здійснюваних кроків суб'єктів і об'єктів очікувався, врахувати, що в сучасному світі кожен наслідок має безліч причин, а кожна причина- цілий потік наслідків. Інформація при цьому може бути помилкова, або зовсім відсутня, учасники МВ не завжди схильні до співпраці. Політика невиразна... Крім того , по своїй природі оцінювання непопулярне. Бо далеко не кожен актор чи учасник хоче почути правду про свою діяльність. Наприклад, чи хоче Президент держави знати правду про оцінки його діяльності лідерами та ЗМІ інших держав? І якщо він цю правдиву оцінку почує, то чи не виникне в нього бажання розбити “криве дзеркало”, яким у цьому випадку виступає аналітик?

В той же час без оцінювання політики взагалі і зовнішньої, зокрема, не може обійтись жодна демократична держава.

2. Оцінювання ґрунтується на моделі раціональної ( розумної) політики й передбачає застосування раціональних методів і принципів дослідження, характерних для суспільних наук. Серед них особливе значення мають:

1) Загальнологічний метод. Він передбачає, щоб аналіз ЗП вівся відповідно до категорій і законів мислення, правильне використання яких забезпечує вірогідно обґрунтовані висновки. Вміння користуватись принципом логічності запобігає появі силогізмів такого порядку: “ війна- це продовження політики іншими, військовими засобами”. “ політика- це мистецтво можливого “, отже “війна - це мистецтво можливого”. Але це невірно. Адже мистецтво акторів і учасників політики якраз і полягає в тому, щоб уникнути війни, як найгіршого варіанту ЗП. Отже, недотримання вимог принципу логічності може призвести до неправильних, помилкових висновків

2) Теоретичні методи: мислительний експеримент, математична формалізація, гіпотетичний перехід від абстракції до конкретики... Наприклад,у 1986 р. вчені США і СРСР провели комп'ютерний експеримент щодо наслідків застосування ядерної зброї. Отримана модель однозначно засвідчила, що обмін ядерними ударами призведе до “ядерної зими” та припинення, внаслідок цього, людської цивілізації. Такий висновок змусив лідерів двох наддержав санкціонувати початок широкомасштабних дипломатичних переговорів, результатом яких стало підписання в 1987р. М.Горбачовим і Р.Рейганом договору про ліквідацію цілого класу найнебезпечніших ракет “середнього і меншого радіусу дії”.

3) Порівняльні методи. Вони використовуються тоді, коли необхідно безпосередньо спостерігати за зовнішньополітичними явищами і процесами. Особливостями цих методів є зіставлення двох або більше зовнішньополітичних об'єктів (або їх частин) , що мають схожі характеристики. Це дає можливість знайти спільні або відмінні ознаки суб'єктів, обєктів і учасників МВ. Наприклад, НАТО і Ташкентський пакт. Порівняльні методи характеризуються двома підходами:

а) інституціональний- полягає у виборі для зіставлення аналогічних зовнішньополітичних інститутів, їх нормативного опису і відповідних характеристик( МЗС Франції та України, або між НАТО і Ташкентський пакт).

б) функціональний- дає змогу знайти два або більше об'єктів, які мають суттєві розбіжності у характеристиках, але обслуговують ті самі інтереси і потреби ( МЗС і держдепартамент; порівняння реакції на “ чорний” вівторок 11.09.2001р.)

4) Принцип об'єктивності. Він вимагає аналізу повної і правдивої, неперекрученої інформації; поглибленої уваги до “негативної” інформації. Тобто такої, що не вписується в загальну, уже відому схему. Вірогідний результат можна досягти лише за умови аналізу всієї сукупності деталей, а не довільно підібраних, тенденційних, вигідних. Згадайте, наприклад, відомі вам версії початку ІІ світової війни.

5) Принцип історизму. Він передбачає, щоб кожне явище розглядалось з точки зору того, як воно виникло, які головні етапи в своєму розвитку пройшло, чим воно стало на момент вивчення; щоб кожне явище, факт досліджувалось у взаємозв'язках, взаємообумовленості і тим самим визначалося його місце в системі МВ; воно повинне розглядатись у зв'язку з конкретним досвідом історії, тобто в світлі подальших подій і тих наслідків, до яких воно привело, причиною яких стало. При цьому особливо важливо просліджувати причинно-наслідкові зв'язки між подіями які досліджуються. Таким чином, принцип історизму забезпечує конкретність вивчення, створює можливість зрозуміти мотиви і вчинки акторів і учасників, побачити, що нового вони внесли в справу порівняно зі своїми попередниками. Наприклад, щоб зрозуміти, чому саме Польща першою офіційно визнала незалежність України вже 2 грудня 1992 р., варто пам'ятати, що президент Польщі Л. Валенса та польська політична еліта всіх політичних спектрів взяла застереження Ю. Пілсудсбкого про те, що “ вільна Польща можлива лише при існуванні вільної, незалежної України”, до неухильного виконання.

Оцінювання зовнішньополітичних явищ і процесів з позиції раціоналізму виходить з того, що можливо дослідити все і вся з точністю, яка не поступається математиці чи фізиці. Звідси – широке застосування математичних методів. Які ви вже вивчали.

Раціональні методи і принципи аналізу спрямовані на ухвалення раціонального рішення, яке базується на ясності цінностей і чітких процедурах. Згідно з раціональним методом ухвалення рішень особа, що приймає рішення (ОПР) мусить чітко дотримуватися розроблених процедур на кожному етапі його ухвалення, що забезпечить найкраще використання існуючих ресурсів у досягненні поставленої мети. На думку американського проф. Квайда, ця модель ухвалення рішень має такі основні елементи:

1. Цілі. Перший крок в ухваленні рішення- знання про те, що бажаємо зробити. Це неминуче вимагає постановки проблеми, а також визначення її цілей.

2. Альтернативи. Після визначення проблеми і цілей- вибір засобів їх можливого досягнення.

3. Впливи. Кожна альтернатива складається з набору витрат і вигод, позитивних і негативних впливів на проблему.

4. Критерії. Ранжування всіх альтернатив у порядку бажаності, яке вимагає певного точкового критерію, наприклад, найменших витрат для досягнення мети.

5. Моделі. Останній крок перед фактичним втіленням політики в життя- побудова моделі або моделей, які допомогли б передбачити практичні наслідки обраної альтернативи.

Наприклад: визначаючи шляхи виходу українських товарів на ринок певної країни ( мета) уряд розглядає такі альтернативи: вдатись до демпінгу; спертись на допомогу потужного посередника; використати проукраїнське лоббі в цій країні; здійснити масову рекламну кампанію в ЗМІ тощо. Затим аналізуються реальні можливості їх застосування, дійсна потреба виходу на цей ринок, можлива ціна такого виходу. Моделювання застосування цих альтернатив покаже, що демпінг, принісши успіх спочатку, неминуче призведе, не лише до втрати цього ринку через антидемпінгові судові процеси, а й до санкцій проти демпінгуючих фірм і всієї держави. Опора на посередника ефективна, але дорого коштує, як і рекламна кампанія. Тому залишається шлях використання лобістів з числа діаспори або осіб, які мають бізнесові інтереси в країні, а також українських та дружніх нам ЗМІ в цій країні, зв'язків і впливів наших дипломатів у країні перебування

Така модель описує шлях думки в процесі вироблення рішення з точки зору вибору найкращого варіанту. Оскільки цей процес раціональний, то потребує потоку інформації та знання. А логіка в діях, більша поінформованість, наявність моделі поведінки дає перевагу ОПР , засвідчує цінність аналітичної інформації.

3. Однак, раціональна модель ухвалення рішень передбачає, що ОПР мають об'єктивну інформацію, а також є об'єктивними і не зацікавленими у прийнятті того чи іншого.

(Стор .10-17) варіанту рішення. Крім того, мається на увазі існування достатнього резерву часу для ухвалення рішень.

Але життя є набагато складнішим, а проблеми дуже важко адекватно формалізувати, не кажучи вже про об’єктивність та упередженість ОПР. Тому багато фахівців заперечують можливість застосування раціональних методів, як відірваних на їхню думку , від реального життя. Вони віддають перевагу емпіричним (біхевіорістичним) методам ( від англійського behavior- поведінка) , які передбачають аналіз проблем політичної поведінки, громадської думки, ментальності, впливу різних чинників на загальний процес, системний аналіз структури ЗП інститутів, планування й прогнозування ЗП процесів тощо. В основі цих методів - аналіз політичної поведінки акторів і учасників під кутом зору ”стимул-реакція ”, незалежно від ступеня усвідомлення ними своєї поведінки. Наприклад, перша реакція форін-офіс на будь-яку інтеграційні ініціативу континентальних союзників Великобританія по ЄС майже завжди є негативною, рефлекторною.

Аналізу ЗП поведінки передує отримання емпіричної інформації одним або одночасно кількома методами:

- Контекст-аналізом документів та інформаційних потоків;

- Експериментом;

- Опитуванням громадської думки;

- Інтерв’ю.

Детально про них мова піде в наступних лекціях.

Використання біхевіористичних методів, їх прихильники обґрунтовують тим, що всі форми ЗП є результатом дій і взаємозв’язків між акторами та учасниками МВ. Їх поведінку можна поділити на чотири групи напрямків:

1. “Мікро-мікро”- дослідження, в яких аналізуються зв’язки між об’єктивними даними про акторів та учасників, їх ролями і мотиваціями в поєднанні з політичними настроями і рішеннями. Наприклад, В.Черчілль –Й.Сталін, Б.Клінтон-С.Хусейн, О.Кваснєвський –Л.Кучма...

2. “Макро-макро”- дослідження впливу структурних зв’язків між суб’єктами на рівень ЗП рішень, стабільність і спрямованість “мікро-мікро” зв’язків. Наприклад, Великобританія-США, США-Ірак, Польща –Україна...

3. “Мікро-макро” –дослідження впливу учасників на ЗП, стратегію і тактику зовнішньо-політичного відомства. Наприклад, Т Кісінджер з його “човниковою” дипломатією чи М. Олбрайт –“яструб миру ”, або Б.Тарасюк чи В Брант.

4. “Макро -мікро”-дослідження , пов’язанні з функціями системи структурних обмежувачів з підтримування й легітимізації поведінки акторів і учасників, залежно від прийнятої ЗП суб’єкта. Наприклад, поведінка постійного представника Украіни в ООН у 1993р. Г.Удовенка стосовно зазіхань Верховної Ради Росії на Севастополь, визначались позицією України, яка відкидає будь-які територіальні претензії. Спираючись на положення заключного Акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975р. та Статуту ООН йому вдалося добитись прийняття Радою Безпеки рішення про засудження територіальних зазіхань ВР Росії.

Прихильники біхевіористичного методу активно використовують кількісні методи обробки інформації запозичені в математиці й кібернетиці з широким залученням комп’ютерної техніки:

- контент-аналіз;

- статистичний метод;

- опитування громадської думки;

- експеримент.

Емпіричні методи до одного або кількох класів оцінювання:

Крім того емпіричне оцінювання може бути :

- за обсягом аналізованих класів:

вичерпне неповне

аналізуються всі за браком засобів аналізуються

чотири класи лише один чи кілька класів

- за метою: