Методи досліджень в агрометеорології

При розв’язанні своїх завдань агрометеорологія користується як методами досліджень інших наук, так і власними.

До основних методів агрометеорологічних досліджень відносяться:

1) Метод паралельних (одночасних) спостережень за станом, ростом та розвитком рослин і метеорологічними умовами, в яких вирощуються об'єкти спостережень. Це основний метод в агрометеорологічних дослідженнях (запропонований П.І.Броуновим). За допомогою цього метода на матеріалах польових та лабораторних спостережень встановлюються кількісні і якісні зв'язки між умовами погоди і ростом, розвитком та формуванням продуктивності рослин; оцінюються вимоги рослин до основних факторів середовища (кількості тепла, світла, вологи, поживних речовин); визначаються критичні значення цих факторів для різних культур, сортів тощо.

2) Метод прискорених (частіших) строків сівби при якому рослини висіваються в полі у різні строки (наприклад, через кожні 5 – 10 діб). Таким чином рослини різних строків сівби розвиваються у неоднакових метеорологічних умовах. В результаті досліду навіть протягом одного року можна отримати інформацію про вплив різних комплексів метеорологічних величин на дослідну рослину в певній місцевості. Цей метод значно прискорює вивчення стійкості рослин до несприятливих явищ погоди і застосовується на ділянках одного поля або в лабораторних умовах.

3) Метод географічних посівів, при якому в різних грунтово-кліматичних умовах (в різних географічних пунктах) висіваються дослідні рослини. Цей метод дозволяє вирішити ту ж саму задачу, що і в попередньому методі.

4) Метод експериментально-польовий, при якому в польових умовах регулюється за допомогою різноманітних стаціонарних та пересувних камер штучного клімату (фітотронів), теплиць та ін. регулюється температура та вологість ґрунту, кількість світла, газовий склад повітря, тощо.

5) Методи математичної статистики та моделювання дозволяє обчислювати масові матеріали спостережень і отримувати різноманітні взаємозв’язки між погодними умовами і ростом та розвитком окремих культур або тварин. За допомогою математичного апарату описують вплив агрометеорологічних умов на ріст, розвиток і формування продуктивності об'єктів сільського господарства.

6) Метод теоретичного аналізу передбачає отримання у кількісній формі виявлених теоретичним шляхом закономірностей.

7) Метод дистанційних вимірів з гелікоптерів, літаків, супутників та ін. дозволяє визначити параметри стану агрометеорологічних об'єктів на великих площах.

Методи агрометеорологічних досліджень засновуються на використанні основних біологічних законів рослинництва:

1. Закон рівнозначності (незамінності) головних факторів життя. Сутність його полягає в тому, що ні один із необхідних для розвитку рослин факторів не може бути замінено іншим.

2. Закон нерівноцінності факторів середовища для рослин. За своїм впливом на рослини фактори середовища розподіляються на головні і другорядні, тобто ті, що або підсилюють, або зменшують дію основних факторів на рослини

3. Закон мінімуму (або лімітуючого фактора ), згідно з яким за оптимальних інших умов врожайність визначається фактором, що знаходиться у мінімумі.

4. Закон оптимуму (або сукупної дії факторів), згідно з яким найвища продуктивність рослин забезпечується тільки оптимальним співвідношенням усіх факторів життя рослин.

5. Закон критичних періодів у житті рослин. В житті кожної рослини є оремі періоди, коли вони найбільш чутливі до якогось фактора середовища. На основі цього закону встановлюються кількісні значення вимог рослин до факторів навколишнього середовища у різні фази розвитку.

6. Закон фотоперіодичної реакції (або фізіологічного годинника). Виявлено, що рослини реагують на тривалість дня і ночі, прискорюючи або сповільнюючи свій розвиток.