ФІЗІОЛОГІЯ ЗОРОВОЇ СЕНСОРНОЇ СИСТЕМИ

Принцип роботи аналізатора.

Рецептор - це спеціалізована структура (клітина або закінчення нейрона), що в процесі еволюції пристосувалася до сприйняття відповідного подразника зовнішнього або внутрішнього світу. Під впливом адекватного подразника в рецепторній клітині або в спеціалізованому нервовому закінченні відбувається зміна проникності для іонів, що призводить до генерації рецепторного потенціалу. У відповідь на цей рецепторний потенціал виникають такі події:

Аферентнi нейрони - це перші нейрони, що беруть участь в опрацюванні сенсорної інформації. Такий нейрон, що приймає участь в опрацюванні інформації, розташований у спинному, довгастому або в середньому мозку. Звідси йдуть шляхи до таламусу - до його специфічних ядер, в яких розташовується в більшості аналізаторів такий нейрон, що бере участь в опрацюванні сенсорної інформації. Від загального сенсорного колектора (таламуса) інформація надходить у вiдповiднi проекцiйнi і асоціативні зони кори. Для кожного аналізатора є свої конкретні ділянки, куди приходять імпульси від рецепторного апарата. В проекційних зонах відбувається декодування інформації, виникає уявлення про модальність сигналу, про його силу і якість, а в асоціативних ділянках кори - визначення «що це таке?» - акцепція сигналу. Це відбувається за участю процесiв памяті. Коли інформація від рецепторів йде до кори, її безупинно використовують структури мозку для процесу керування. Поки інформація доходить до верхніх рівнів, де відбувається процес декодування, вона використовується в процесах регуляції рухової активності або вегетативної регуляції. Процес опрацювання інформації починається вже з рецепторів.

Вищі відділи поряд із власними рецепторними механізмами регулюють і процеси адаптації в рецепторах - звикання. Частина рецепторів - адаптується повільно, тому постійно реагують на стимул. Наприклад, швидко адаптуються рецептори нюху, смаку, але повільно адаптуються рецептори болю.

 

Електромагнітне випромінювання у діапазоні хвиль від 400 дд 750 нм сприймається людиною як світло. Близько 90 % інформації про зовнішній світ надходить у ЦНС через зорову сенсорну систему. Завдяки цьому вже сам рецептор (око) є складним органом, який має відповідні структури не тільки для сприймання, але й для початкової обробки інформації. Око містить сприймальні рецептори — палички і колбочки, чотири типи нейронів і складний допоміжний апарат. Дуже складну будову мають також нервові центри, які забезпечують обробку зорової інформації.