Конфліктологічний

Структурний функціоналізм

Три підходи до розуміння політичної системи

підхід

Партії є важливим елементом політичної системи, до якої, крім них, входятьполітичні інститути, ітакож політичні ролі, відносини, процеси, принципи політичної організації суспільства, політична свідомість, полі­тична культура тощо. Як наголошують українські соціологи, політична система суспільства визначається:

• класовою природою, соціальним устроєм, формою правління (парламентського, президентського);

• типом держави (монархія, республіка);

• характером політичного режиму (демократичним, тоталітарним, авторитарним);

• характером соціально-політичних відносин (стабільних або неста­більних, конфліктних або консенсусних);

• характером політико-правового статусу держави (конституційна, з розвиненими або нерозвиненими правовими структурами);

• характером політико-ідеологічних і культурних відносин (відкритих або закритих із паралельними, тіньовими, маргінальними структу­рами чи без них);

• історичним типом державності;

• етнічною структурою тощо.

Американський вчений Г.Кінлохвирізняє три підходи до розуміння політичної системи. Згідно зі структурно-функціоналіським підходом (Т.Парсонста інші) політична система становить собою усталену структуру, що складається з держави та її органів, політичних партій, засобів масової інформації, корпорацій тощо. Вона націлена на усунення дисфункцій і розладів у соціальній сфері через застосування важелів влади та інших засобів узгодження. У такому разі політичний процес розуміється як функціонування системи в цілому в узгодженості з її окремими елементами зокрема. Це дозволяє уявити політичні процеси та інститути як природні та необхідні. Певними вадами такого підходу є акцент на стабільності і Сталості системи та виведення з поля аналізу основного двигуна політичних змін — політичних суб'єктів.

Згідно з конфліктною моделлю (Р.Дарендорфта інші) політична система — це передовсім відкритий простір зіткнення соціально-політичних суб'єктів. Політичний процес у цій моделі — це процес боротьби за владу, статуси і ресурси між соціальними групами і спіль­нотами. Але, з другого боку, це й процес формування політичних меха­нізмів розв'язання і попередження конфліктних ситуацій. Акцент на динаміці та ролі політичних суб'єктів, утім, не супроводжується проникненням у мотиви участі в^політичних акціях, у соціально-пеихологічні основи конфліктної поведінки.