Радянська течія

Рух Опору в Україні

Окупаційний режим та рух Опору в Україні

Окупувавши Україну, німці поділили її на 4 зони окупації:

Німецький «новий порядок»:

На чолі усієї окупованої території стояло рейхміністерствоу справах окупованих східних областей під керівництвом рейхміністра А. Розенберга.

Німецька адміністрація: рейхскомісар, генеральні комісари, окружні комісари, міські комісари, коменданти.

Місцева адміністрація (переважно з місцевих мешканців): у містах — бургомістри, в районах — голови, в селах — старости.

Поліцейські органи: гестапо (державна таємна поліція); СС (охоронні загони нацистів); СД (служба безпеки); жандармерія.

1940р. – розробка німцями плану «Ост», який передбачав такі заходи:

1) германізація та колонізація її території;

2) фізичне знищення слов’ян;

3) масове переселення українців (65%) до Сибіру;

4) заселення протягом 30 років території України німцями

Характерні риси окупаційного режиму:

- скасування чинності радянського законодавства, введення німецького кримінального права і судів;

- запровадження комендантської години;

- дискримінація українського населення;

- тотальний терор (трагедія Бабиного Яру в Києві, Дробицького — в Харкові, знищення населення у Янівському концтаборі; всього в Україні існувало 180 великих концтаборів і 50 гетто);

- примусова мобілізація робочої сили в Німеччину (2,5 млн чол.); — економічний визиск України (вивезення хлібу, продовольства,устаткування заводів і фабрик, культурних цінностей і навіть чорнозему до Німеччини); У Німеччину були вивезені унікальні музейні експонати з Києва, Харкова, Львова, Одеси. Тільки з фондів АН України було відправлено близько 320 тис. рідкісних книжок.

Холокост – загибель євреїв в результаті переслідування та знищення їх фашистами в роки Другої світової війни

- Партизанський рух (1942 р. — створення Українського штабу партизанського руху (УШПР) на чолі з Т. Строкачем; діяльність в Україні партизанських загонів на чолі з О. Сабуровим, О. Федоровим, М.Наумовим, С. Ковпаком та ін.).

- Підпільний рух (діяльність в Україні в роки війни 23 обкомів КП (б)У та 9 підпільних обкомів комсомолу, усього діяло понад 3,5 тис. підпільних організацій і груп). Найвідоміша – «Молода гвардія» у м. Краснодоні.

Форми боротьби:

- диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв'язку, доріг, мостів;

- розгром ворожих штабів, гарнізонів, комендатур тощо;

- збір розвідувальних даних;

- розповсюдження листівок, газет із закликами до боротьби проти окупантів;

- визволення військовополонених та порятунок людей від вивезення на каторжні роботи до Німеччини;

- рейди в тил ворога з метою зірвати плани гітлерівців із перетворення України на «випалену пустелю», визволення окре­мих районів тощо (Карпатський рейд С. Ковпака у 1943р. , рейди П. Вершигори, Я. Мельника та ін.).

- в Україні діяло понад 30 великих партизанських з'єднань та понад 80 окремих загонів. За неповними даними в радянському партизанському русі брали участь 300тис.чол., в діяльності підпільних організацій – 100тис.

2) Націоналістичний рух Опору:

Стратегічна мета – створення незалежної української держави

- Оунівський рух, у якому 1940 р. відбувся розкол на ОУН(М) на чолі з А. Мельником та ОУН(Б) на чолі з С. Бандерою. Члени ОУН не зійшлися в поглядах на методи досягнення мети — створення незалежної України: бандерівці робили ставку на власні сили й активні методи боротьби, а мельниківці покладали великі надії на Німеччину.

- Бандерівці у згоді з німецьким командування створили батальйони «Роланд» (на чолі з Є. Побігущим) та «Нахтігаль» (на чолі з Р. Шухевичем).

- 30 червня 1941 р. — прийняття у Львові «Акту проголошення відновлення Української держави» та формування уряду на чолі з Я. Стецьком (Гітлер виступив проти самостійної Української держави; новостворений уряд був розігнаний, С. Бандера та Я. Стецько заарештовані).

- 5 жовтня 1941 р. — створення мельниківцями у Києві Української національної ради на чолі з М. Величковським, яку розглядали як передпарламент майбутньої Української держави (у листопаді 1941 р. її діяльність була заборонена гітлерівцями).

- Осінь 1941 р. репресії проти оунівців і як наслідок — перехід оунівців до боротьби з німцями.

- 14 жовтня 1942 р. — створення УПА,її кількість за різними даними складала від 30 до 90 тис. бійців

3. Визволення території України від гітлерівських окупантів

19 листопада 1942 р. —- 2 лютого 1943 р. — Сталінградська битва, яка поклала початок корінному перелому в війні на користь СРСР.

18 грудня 1942 р. — звільнення першого населеного пункту
УРСР — с. Півнівки Ворошиловградської області.

Січень — початок березня 1943 р. — наступальні операції радянських військ, у ході яких було звільнено значну частину Донбасу

5 липня — 23 серпня 1943 р. — Курська битва, в ході якої було визволено Лівобережну Україну та Донбас (23 серпня 1943 р. звільнено Харків).

вересень 1943р. – визволення Донбасу (завершено до 22 вересня 1943р.)

Вересень—листопад 1943 р. — героїчна битва за Дніпро (за успішне форсування Дніпра та небачений героїзм 2438 радянським воїнам було присвоєно звання Героя Радянського Союзу). 6 листопада 1943 р. — визволення Києва. Повернення до Києва уряду, початок відбудови.

Бої 1944р.:

січень-лютий 1944р.Корсунь-Шевченківська операція: оточені та розгромлені 11 дивізій ворога, втрати німців – 80 тис.. Відкрито шлях для визволення Правобережної України та Криму.

26 березня 1944 р. радянські війська вийшли на кордон із Румунією.

8 квітня — 12 травня 1944 р. — Кримська наступальна операція, яка завершилася визволенням Криму. Ця перемога затьмарилася черговим злочином сталінського режиму. У травні 1944 р. за звинуваченням у зраді з півострова було депортовано у віддалені райони СРСР 191 тис. татар, 15 тис. греків, 12,4 тис. болгар, 10 тис. вірмен.

13—29 липня 1944р. — Львівсько-Сандомирська операція (27 липня звільнено Львів, Перемишль. Під Бродами була розгромлена дивізія СС «Галичина»

8 жовтня 1944 р. —- визволення останнього окупованого фашистами населеного пункту УРСР — с. Лавочне Дрогобицької області.

28 жовтня 1944 р. — завершилося визволення Закарпаття, остаточне вигнання фашистських окупантів з українських земель.

Наслідки війни для України:

Матеріальні втрати:

Загальні матеріальні збитки – 286 млрд. крб. (40% національного багатства):

Ø Зруйновані 720 міст та містечок, 28 тис. сіл;

Ø 250 сіл України повторили долю Хатині;

Ø Зруйновано 16 тис. промислових підприємств, затоплено водою всі шахти Донбасу;

Ø Знищено ДніпроГЕС та інші електростанції;

Ø Підірвано всі 54 домни;

Ø Окупанти вивезли до Німеччини 1 млн. фруктових дерев, полтавський чорнозем;

Ø Пограбовані музеї, вивезені їх цінності.

Демографічні втрати:

- жертви - 9 млн. чол (18% населення України)

- “остарбайтерів ” – 2,3 млн.