Яке значення має соціальний контроль у сфері праці та які його функції, види, типи?

Які існують типи та яка соціальна структура трудового конфлікту?

Величезне розмаїття конфліктів, що повсякчас виникають у нашому житті, надзвичайно актуалізує проблему їх класифікації, згрупування їх за певними ознаками для вибору адекватних методів управлінського впливу.

Серед соціологів немає одностайності щодо класифікації конфліктів, однак більшість з них виділяє такі види конфліктів:

- за способом розв 'язання — насильницькі або ненасильницькі;

- за сферою розгортання - політичні, соціальні, економічні, організаційні, юридичні, сімейно-побутові, ідеологічні, соціокультурні тощо;

- за напрямком впливу — вертикальні та горизонтальні, залежно від характеру соціальних зв'язків міжсуб'єктами конфлікту;

- за ступенем виявлення — відкриті та приховані;

- за суб'єктами — внутріособистісні, міжособистісні, міжгрупові, між малими та великими соціальними спільнотами, міжетнічні та міждержавні;

- за наслідками - конструктивні та деструктивні;

- за мотивацією - конфлікти з приводу розподілу владних повноважень і позицій, з приводу розподілу ресурсів, з приводу цінностей та життєвих установок

- за масштабами - глобальні, соцієтальні, регіональні, локальні;

- за формою - прості (бойкот, саботаж, переслідування, агресія) та складні (суспільний протест, бунт, соціальна революція, війна)

Один і той же вид конфлікту може розвиватися на кількох рівнях, втягуючи у протиборство чимало і нових суб'єктів. Наприклад, конфлікт з приводу цінностей може виникнути і на міжособистісному, і на міжгруповому, і навіть на міждержавному рівні.

Узагальнення та зіставлення різних конфліктологічних концепцій свідчить, що будь-який конфлікт має деякі спільні складові, до яких зазвичай відносять:

· суб'єктів конфлікту;

· стосунки між ними;

· предмет (проблему, спірне питання), з приводу якого він виникає;

· соціальне середовище, у якому протікає.

Соціальний контроль-це особливий механізм регуляції поведінки та підтримання суспільного порядку, котрий дає можливість зберегти традиції, звичаї, норми моралі, від­творити соціальні відносини в межах нормативної системи, усталеної в суспільстві. Нормативно обмежуючи стиль життя своїх членів, група здійснює контроль за тим, щоб ніхто сут­тєво не відхилявся від узвичаєних правил.

Механізми соціального контролю за членами суспільства:

• соціалізація - процес засвоєння соціальних ролей і куль­турних норм, який передбачає, що люди будуть виконувати свої ролі несвідомо, за звичкою, традицією, перевагами. Людина має бажати впорядкувати своє життя, добровільно підкорятися законам суспільства та відчувати розгубленість і роздратування, якщо ці закони порушуються;

• груповий тиск - кожна людина є членом якоїсь первинної групи (сімї, студентської групи тощо). Група має свої неписані норми взаємодії, поведінки. Член такої групи повинен дотриму­ватися хоча б мінімуму тих вимог, норм, які існують у ній. Якщо це не відбувається, до порушника застосовують неформальні санкції - це може бути суспільний осуд або ізоляція. Ступінь групового тиску залежить також від згуртованості групи: чим вона вища, тим сильніший тиск. Група виконує функцію норма­тивного обмеження індивідуальної поведінки.

Основними структурними елементами соціального контролю є норми та санкції.

Норми - це приписи, вимоги й очікування відповідної по­ведінки.

Норми можуть існувати на двох рівнях:

· норми, що існують у суспільстві чи у великих соціаль­них групах (звичаї, традиції, закони);

· норми, які існують у малих групах — "групові звички".

Норми можуть існувати як стандарти поведінки чи як очіку­вана поведінка. Незалежно від форми існування, норми ви­конують такі функції:

• інтеграційну - полягає в об'єднанні членів групи;

• контрольну - проявляється в контролі за поведінкою членів групи;

• еталонну - полягає у виробленні зразків і стандартів по­ведінки.

У кожному суспільстві трапляється певне порушення норм. Щодо порушників використовуються санкції. За А. Кравчен­ком, санкції можуть бути чотирьох типів:

• формальні позитивні санкції- це засіб соціального конт­ролю, тобто визнання з боку офіційних структур (почесні звання, нагороди та ін.);

• неформальні позитивні санкції-засіб соціального конт­ролю чи публічне схвалення, не пов'язане з офіційними структурами (визнання, слава, визнання лідерських рис тощо);

• формальні негативні санкції - засіб соціального контро­лю у формі покарань, визначених юридичними нормами (арешт, ув'язнення, штраф, звільнення та ін);

• неформальні негативні санкції-засіб соціального конт­ролю у формі покарань, не передбачених офіційними устано­вами (зневага, осуд, зауваження тощо).

Він набув інституційної підтримки, котру здійснюють основні соціальні інституції (армія, освіта, правосуддя, уряд тощо).

Елементами системи контролю також є:

- звичка

- звичай або традиції;

- закони;

- санкції

Функції соціального контролю здійснюються спеціально створеними організаціями чи конкретними особами, які виступають від імені офіційних інституцій.