Таким чином, національна революція в Туреччині на відміну від національного арабського руху здобула перемогу.
Створення національної турецької держави.
Революція в Туреччині. М. Кемаль.
Лекція 3
Тема. Період повоєнної кризи та революцій (1917-1923 роки).
План
1. Революція в Туреччині. М. Кемаль.
2. Національні рухи в Китаї, Індії й Африці.
Англія і Франція, розчленувавши арабські володіння Османської імперії, прагнули це зробити і з областями з власне турецьким населенням. Країни Антанти встановили контроль над Чорноморськими протоками, французи окупували Кілікію, англійці – Стамбул, Італія та Греція висадили свої війська у Малій Азії.
У відповідь на це в Туреччині виник рух за збереження цілісності країни як національної держави. Рух очолив генерал Мустафа Кемаль. На неокупованій частині Туреччини у місті Анкарі ним був скликаний меджліс- велике національне зібрання, яке утворило уряд і почало формування армії.
Маріонетковий султанський уряд підписав 10 серпня 1920 р. з країнами Антанти Севрський мирний договір, який закріпив розподіл країни. Туреччина втратила всі володіння на Близькому Сході. Греції перейшла частина європейських володінь і місто Ізмір у Малій Азії. На східних кордонах Туреччини утворилась Вірменська держава. На території самої Туреччини вводився режим капітуляції, що фактично перетворювало її у напівколонію Уряд Кемаля відкинув такий договір. Тоді грецькі війська при підтримці Англії почали наступ вглиб країни, що призвело до греко-турецької війни.
В радянській Росії Туреччина знайшла собі союзника у боротьбі з країнами Антанти. Причиною зближення двох країн стало несприйняття ними Версальської системи.
У березні 1921 р. між двома країнами був підписаний договір про дружбу і братерство. Згідно з договором був визначений радянсько-турецький кордон: Туреччина отримала території в Закавказзі, які раніше належали Росії, а потім Вірменії, яка тим самим була розділена і знищена. Туреччина отримала фінансову і військову допомогу від РРФСР.
У жовтні того ж року аналогічний договір було укладено з радянськими республіками Закавказзя, а у січні 1922 р. підписано договір з УСРР, делегацію якої очолював М.Фрунзе. Останній допоміг М.Кемалю розробити план розгрому грецьких військ.
У 1922 р. турецькі війська отримали перемогу у війні. Антанта вимушена була підписати з урядом Кемаля перемир’я і тим самим визнати його. Положення Севрського договору були переглянуті. У 1923 р. був підписаний Лозаннський мирний договір, згідно з яким зберігалась територіальна цілісність країни як національної держави.
Зовнішньополітична стабілізація створила умови для проведення внутрішніх реформ:
1. Туреччина була проголошена республікою (1924 p.).
2. Церква була відділена від держави, школа від церкви.
3. Був введений латинський алфавіт.
4. Всі турки зобов’язані були взяти собі прізвище. Мустафа Кемаль взяв прізвище Ататюрк - батько турків.
5. У країні було заборонено багатоженство, громадський шлюб став обов’язковим.
6. Уряд став підтримувати національну промисловість, концентруючи увагу на розвитку імпортозамінних галузей. Після кризи 30-х років у країні були введені елементи планування економіки і створено державний сектор.
До самої смерті Ататюрка в 1938 р. Туреччина була досить сильною державою в європейському розумінні, а Ататюрк став прикладом для націоналістів у Південно-Західній Азії.