Що таке соц. мобільність?
Спираючись на працю П.Сорокіна розкрийте суть соц. стратифікації.
Соціальна стратифікація — процес соціального відтворення, внаслідок якого верстви (страти), групи, класи виявляються нерівними між собою і групуються в ієрархічно розміщені страти з різним престижем, власністю та владою.
Сорокін вважав, що сус-во ділиться на соц. шари, групи, які не рівні по відношенню до інших. Сорокін виділяв 3 соц. стратифікації:
1) економічне розшарування (виражається в різниці прибутку, рівні життя, існуванні багатих і бідних шарів населення).
2) політична диференціація (наявність різних рангів, авторитету, престижу, звань, почестей, існування керівників і підлеглих).
3) професійна диференціація (Сорокін у книзі «Людина, соціалізація, сус-во») довів кожен із типів, розкрив закономірності коливань екон, політ. І професійних статусів в різних сус-вах і групах).
Стратифікаційна модель:
1. Верхня страта – керівники високого рангу різних екон. і власних структур, а також частина творчої інтелігенції (високий рівень самостійності праці і матеріального положення)
2. Керівники більш нижчого рівня, частина спеціалістів технічного профілю, висококваліфіковані робітники, нові середні шари (середній рівень прибутку).
3. Робітники середньо і високо кваліфіковані (керівники нижчої ланки, матер. положення на межі бідності).
4. Нижній шар (робітники некваліфіковані (життя на рівні злиденності).
У цілому П. Сорокін виявив такі закономірності стратифікації.
1. У спільних рівних умовах, коли збільшуються розміри спільноти або організації, стратифікація також посилюється, і навпаки.
2. Коли збільшується різнорідність членів соціуму, стратифікація також посилюється, і навпаки, оскільки збільшення неоднорідності населення призводить до посилення нерівності.
3. Коли обидва наведені фактори працюють в одному напрямку, стратифікація змінюється ще сильніше (наприклад, у випадку військового завоювання або об'єднання раніше незалежних держав), і навпаки. При підвищенні ролі одного фактора й зменшенні ролі іншого, стримується їх взаємний вплив на зміни стратифікації.
4. Сили вирівнювання («демократизації») і сили стратифікації («аристократизації») діють одночасно й циклічно. При цьому будь-яке посилення вирівнюючих факторів спричиняє посилення протидії стратифікуючих сил. Вказаними способами соціальний організм повертається до стану рівноваги тоді, коли форма соціального конусу або дуже плоска, або дуже висока
Поняття соц. мобільності увів в соціологічний обіг П. Сорокін у 1927 р.
Соціальна мобільність –зміна індивідом чи соціальною групою соціальної позиції, місця, яке вона займає в соціальній структурі. Або це перехід людей від одних суспільних верств в інші, а також їх просування до позицій з більш високим престижем, прибутком, освітою і владою, чи рух до більш низьких ієрархічних позицій.
Два типи соц. мобільності:
1) горизонтальна (переміщення на одному і тому самому соц. рівні – територіальна, релігійна, сімейна, політична). Напр. переїзд з одного місця проживання на інше, перехід працівника на іншу роботу без просування по кар’єрній драбині.
2) вертикальна (рух вгору чи вниз) – індивідуальна, групова.
Соціальну мобільність зумовлюють об'єктивні обставини:
— структурні зрушення в економіці;
— зміни у характері й змісті суспільного розподілу праці й відносин власності;
— послаблення закріпленості груп працівників за соціально й економічно нерівноцінними видами діяльності.
Соціальна мобільність, соціальні переміщення між групами є досить складними і супроводжуються істотними соціальними наслідками для тих чи інших груп. Найважливіший з них — постійна наявність перехідних, так званих маргінальних верств, тобто межових, проміжних відносно тих чи інших соціальних спільнот.