Текст і дискурс
Лекція 8
У цій лекції ми знову повернемося до уточнення відповіді на одвічне питання перекладачів і теоретиків перекладу, тобто питання щодо одиниці перекладання і зосередженості перекладача на збереженні контенту чи форми вихідного тексту.
Очевидно, зосередженість лінгвістів на реченні, яку часто виправдовують величезним різноманіттям структур вищих, ніж речення, є суттєвим обмеженням на шляху побудови теорії трансляції. Самоочевидне й те, що мова не існує в ізоляції від її носіїв, як і останні не ізольовані від суспільства, в якому вони живуть. Тому вважати за мету лінгвістики визначення правил коду, якими володіє певний тип ідеалізованого мовця, є ще одним суттєвим обмеженням на шляху створення теорії перекладу.
Щоб подолати зазначені обмеження, ми повинні вийти за межі формальної структури мови як контекстно-вільної системи застосування до її контекстно-чутливого використання в дискурсі і, тим самим, перенести аналіз формальних аспектів коду за межі речення – на текст.
Надалі будемо розуміти під:
- текстом – формальний продукт вибору опцій системи ТНЕМЕ граматики, мовну одиницю, яка передає семантичний сенс пропозиції (пропозиційний контент і локутивну силу мовленнєвого акту) опосередковано через речення, які пов’язані за допомогою когезивних зв’язків;
- дискурсом – комунікативну подію, яка притягує значеннєвий потенціал мови (та інших систем комунікації), щоб передати комунікативне значення (ілокутивну силу) мовленнєвих актів опосередковано через висловлювання, які пов’язані за допомогою когерентних зв’язків.
Тобто, текст, як і речення, є структурованою послідовністю лінгвістичних виразів, які формують єдине ціле, тоді як дискурс є більш широкою структурованою подією, яка маніфестує лінгвістичну та іншу поведінку.
Варто зазначити, що цього погляду дотримуються не всі лінгвісти. Деякі з них вважають ці поняття взаємозамінними. Існують і ті, які використовують поняття «текст» для письмових документів, тоді як «дискурс» – для мовлення.
Розпочнемо розгляд із аналізу характерних особливостей текстуальності, що дозволить нам пізніше перейти до описання процесів оброблення текстів у зручних термінах.
1 Стандарти текстуальності. Загалом для того, щоб напрацювати стандарт, який можна застосувати для будь-якого тексту, що володіє комунікативним значенням, тобто функціонує в дискурсі і як дискурс, необхідно розглянути сім визначальних характеристик. Варто підкреслити, що невідповідність «тексту» хоча б одній із цих характеристик, перетворює його у простий набір слів, звуків чи літер.
Щоб краще зрозуміти сутність визначальних характеристик, презентацію «стандарту» побудуємо у вигляді відповідей на низку ключових питань, які читач (і перекладач) мають поставити щодо тексту:
1) як клаузи утримуються разом (когезивність);
2) як пропозиції утримуються разом (когерентність);
3) навіщо мовець/писар створили це? (інтенціональність);
4) як читач сприйняв його? (сприйнятність);
5) про що він говорить нам? (інформативність);
6) про що цей текст? (релевантність);
7) на які інші тексти цей текст схожий? (інтертекстуальність).
1.1 Когезивність і когерентність. Хоч обидва ці стандарти реалізують функцію зв’язування тексту шляхом створення послідовності значень, вони суттєво відрізняються, як способом, яким вони це здійснюють, так і природою значень, якими вони опікуються.
Когезивність забезпечується взаємозв’язком компонентів SURFACE TEXT всередині послідовності клауз/речень. Про процес сигналізують лексико-семантичні значення. Тобто когезія пов’язана з маніпулюванням вибором опцій системи MOOD – Subject, Predicator, Complement, Adjunct та ін.
Навпаки, когерентність складається із конфігурацій і послідовностей концептів і відношень TEXTUAL WORLD, які підпирають поверхневий текст і реалізуються ним, пропозиційними структурами (Actor, Process, Goal, Circumstances та ін.), які є творіннями системи TRANSITIVITY.
А де ж опції ТНЕМЕ?
Для ілюстрації відмінності між когезією і когерентністю наведемо такі приклади:
(1) I had a cup of coffee. I got up. I woke up.
(2) Burn the paper in the incinerator.
(3) Generals fly back to front.
(4) He found her an efficient typist.
Перший приклад чудово зв’язаний когезивно. Але, якщо використовувати наші знання про навколишній світ (real world), йому бракує когерентності. Дійсно, звичайно люди просинаються перш ніж вони піднімаються з ліжка і випивають філіжанку кави. Звичайно, можна випити каву в ліжку. Можна, хоч і не так часто, проснутися після вставання з ліжка і приймання кави (це називається сомнамбулізм). Тобто клаузи чудово підігнані, але порядок дій суперечить нашим уявленням.
Інші три приклади синтаксично неоднозначні, причому кожен має дві практично рівно адекватні інтерпретації
(2) (а) Predicator Object
(в) Predicator Object Adjunct
(3) (а) Subject Predicator Adjunct (place)
(в) Subject Predicator Adjunct (manner)
(4) (а) Subject Predicator Object (direct) Complement
(в) Subject Predicator Object (direct) Object (indirect)
1.2 Інтенціональність і сприйнятність. Якщо когезія і когерентність – це явища, які так чи інакше спрямовані на текст, то інтенціональність і сприйнятність націлені на користувачів текстів, які задіяні у дискурсі.
Дійсно, навіть якщо текст є когезивним і когерентним, щоб він міг бути використаний в комунікаційній взаємодії, текст повинен бути призначеним бути текстом і сприйнятим як такий. Тобто, виробник тексту повинен призначити його зробити внесок в досягнення певної цілі (надання / вимагання інформації / товарів чи сервісів), а отримувач тексту повинен сприйняти, що він дійсно досягає такої цілі.
Ці дві властивості конверсивні одна одній, причому інтенціональність є орієнтованою на відправника, а сприйнятність – на отримувача. В теорії мовленнєвих актів їм відповідають ілокутивна і перлокутивна сила і весь каркас кооперації, який підтримує людську комунікацію.
1.3. Інформативність, релевантність і інтертекстуальність.
Ці стандарти пов’язані з власне подією, інформацією щодо неї і взаємодією відповідних окремих текстів:
а) інформативність характеризує структуру інформації і визначає міру інформативності тексту;
б) релевантність характеризує ступінь відповідності тексту ситуації, яка описується;
в) інтертекстуальність характеризує відношення тексту до інших текстів.
Розглянемо ці стандарти текстуальності детально.
1.3.1 Інформативність. Текст має нести інформацію і ми повинні вміти визначити міру інформативності тексту. Ці обчислення не прості, оскільки залежать від понять вибору і ймовірності. Текст ми вважаємо результатом виборів, здійснених у системі опцій. У кожній точці, де вибір може бути зробленим, реальний вибір є певною мірою ймовірнісним. Чим менш ймовірним і передбачуваним є вибір, тим більш інформативним і цікавим він є. І, навпаки, вибори, які є передбачуваними, не інформативні і не цікаві.
Однак, занадто багато інформації (щільність появи непередбачуваного перевищує деяку верхню межу) перетворює текст у читабельний, але не вартий читання.
Вважається, що текст перетворюється у читабельний і цікавий завдяки балансу високопередбачуваного, ймовірного і передбачуваного.
Для оцінювання інформативності запропоновано три ступеня інформативності на основі потрапляння вибору у діапазон значень ймовірності вибору:
1) високий;
2) низький;
3) за межами діапазону.
Як завжди проілюструємо сутність введених значень на прикладі:
(1) Friar Sparks sat wedged between the wall and the realizer;
(2) He was motionless except his forefinger and his eyes;
(3) From time to time his finger tapped rapidly on the key upon the desk, and now and then his irises, gray-blue as his native Irish sky, swivelled to look through the open door of the toldilla in which he crouched, the little shanty on the poopdeck.
В реченні (1) ми маємо переважно вибір другого порядку аж до того моменту, коли з’являється слово realizer.
Речення (2) також діє приклад інформативності другого порядку, хоч forefinger є досить дивним і зовсім не вирішує нашу проблему з ′realizer′.
І в реченні (3) переважає вибір другого ступеня, хоч «key» є вибором третього ступеня, як і toldilla – яка описується як «little shanty» майже зразу ж – і poopdeck , оскільки ми зовсім не очікуємо морського терміну, пов’язаного з вітрильниками.
(8) The single carbon filament bulb above the monk’s tonsure showed a face lost in fat and in concentration.
(9) The luminiferous ether crackled and hissed tonight, but the phones clamped over his ears carried, along with them the steady dots and dashes sent by the operator at the Las Palmas station on the Grand Canary.
Тепер ми можемо надати визначення трьом рівням інформативності:
1) перший рівень – він завжди присутній у тексті
2) другий рівень – цей рівень становить нічийну землю між першим і третім і виникає тоді, коли очікування першого рівня не справджуються
3) третій рівень – цей рівень визначається виборами, які лежать за межами очікуваного і звичайно є наслідками відсутності неперервності, пов’язаної з пропуском інформації і/ або несхожістю. Характерним для нього є те, що представлене в тексті не відповідає нашим знанням, тобто є невідповідність між світом тексту і реальним світом.
1.3.2 Релевантність. Тексти мають не тільки містити інформацію, вони мають володіти певним ступенем релевантності або ситуаційності в тому, що вони існують для специфічних комунікативних цілей і пов’язують комунікативні акти (дискурс) з ситуацією, в якій вони мають місце.
Дійсно, критично важливо для визначення відповідності тексту знати, де він мав місце і якою була його функція в ситуації.
Наприклад, розглянемо такий текст:
Chinese take away food.
Якщо ми не знаємо ситуації, до якої він має відношення, ми не можемо знати про що цей текст.
У новинах він має одне значення, як напис біля крамниці – інше.
Тут здатність розрізняти ці значення у залежності від ситуації базується на значеннях реального світу.
1.3.3 Інтертекстуальність.
Stop children crossing
2 Мовленнєві акти і кооперативні принципи
Багатофункціональність мови визначає складність її як системи і різноманіття поглядів на мову, її призначення, облаштування її підсистем.
Але серед усього цього різноманіття поглядів можна навести певний порядок, якщо ставити правильні питання. Тоді стає зрозумілим, що поглядів менше, ніж основних питань, реакцією на які ці погляди власне і є.
Головні питання, відповіді на які лежать в основі розмежування поглядів лінгвістів, давно відомі:
1) «що таке мова?» - вважається, що це питання стосується внутрішніх аспектів мови і відповідь на нього пов’язана із визначенням формальних характеристик мови як контекстно-вільного коду;
2) «Навіщо мова потрібна?» - вважається, що це питання стосується зовнішніх аспектів мови і відповідь на нього вимагає визначення функцій мови як контекстно-залежної системи комунікації.
Пропозиція, речення і текст – це поняття, пов’язані із розглядом внутрішніх аспектів мови і психологічними процесами, які активуються ними.
Щоб повніше охарактеризувати мову, необхідно до уявлення про неї як код, що дозволяє виразити значення в результаті вибору потрібних опцій в їх зв’язній системі, додати уявлення про неї як систему комунікації. Але для цього необхідно звернутися до понять, таких як мовленнєвий акт, висловлювання і дискурс, які й складають одиниці зовнішнього аспекту мови, і специфікації знань, необхідних для майстерного комунікатора і відповідно перекладача.
Отже, нам необхідно пов’язати комунікативні події (мовленнєві події або дискурс) і мовленнєві акти, які реалізуються через висловлювання.
Нам необхідно уточнити поняття мовленнєвого акту, який містить обидва типи значення, становить один із важливих внесків у семантичну репрезентацію в яку клауза декомпозується і із якої нова клауза конструюється в процесі перекладу.
Загалом термін «мовленнєвий акт» з’явився у лінгвістичній філософії, представники якої намагалися встановити логічні правила, які повинні продемонструвати відношення між висловлюванням і поведінкою мовця (S - speaker) і слухача (H - hearer) і актами (A - acts) і подіями (B - events), які даються їм у ході меж персональної комунікації.
Наприклад, це дозволило низку речень, кожне з яких з точки зору граматики, є формально імперативом (в опціях системи MOOD) розглядати як різні мовленнєві акти:
Give me that book [ORDER]
Pass the jam [REQUEST]
Turn right at the corner [INSTRUCTION]
Try the smoked salmon [SUGGESTION]
Come round on Sunday [INVITATION]
Тому щонайменше необхідно запропонувати такі п’ять типів мовленнєвих актів:
- комісиви (commissive) – зобов’язує S виконати певну дію (А), наприклад погроза, обіцянка;
- декларативи (declarative) – змінює стан справ у світі, наприклад шлюбна церемонія;
- директиви (directive) – змушує Н виконувати дію А, наприклад прохання, пропозиція, наказ;
- експресиви (expressive) – S виражає почуття і ставлення до чогось, наприклад пробачення / скарга;
- репрезентативи (representive) – описує стани або події в світі, наприклад вимога, доповідь, assertion.
Якщо ми вводимо мовленнєві акти, то з точки зору перекладача маємо дати відповідь на такі питання:
а) як змусити висловлювання вважатися певним мовленнєвим актом?
б) як визначити яким видом мовленнєвого акту є певне висловлювання?
в) чи існує скінчений набір універсально наявних мовленнєвих актів?
г) чи є відмінності в реалізації одного й того ж мовленнєвого акта в різних мовах?
Тобто чи існують правила (універсальні чи залежні від мови) яких ми дотримує-
мось як мовці і слухачі?
Один з основоположників теорії мовленнєвих актів Searle говорить «Виконати мовленнєвий акт означає бути зайнятим в керованій правилами формі поведінки».
Варто зауважити, що тут певно є проблеми, оскільки ми самі часто буваємо свідками того, що деякі висловлювання, які мовець мав намір використати за певний мовленнєвий акт, слухачем таким не сприймається. І можливо частину цих проблем вдасться вирішити за рахунок непрямих мовленнєвих актів.
2.1. Компоненти і правила.
За Серлем мовленнєвий акт складається із двох частин:
1) пропозиційний контент: концептуальний конвент, ядро, про що цей акт, на що посилання. Ідеатична макрофункція реалізується як пропозиція. Буквальне значення (также локуційний акт / значення). Семантичний сенс акту;
2) ілокутивна сила: комунікативне значення, яке мовець хотів, щоб цей акт мав. Функція, якій за намірами мовця, він мав служити. Це інтенціональність тексту. Дзеркальним її відображенням, невідворотно, є значення, яке слухач придає акту, перлокутивна сила, як частина сприйняття тексту.
Пропозиція (ядро) перетворюється в мовленнєвий акт, який містить певну ілокутивну сили завдяки дії оператора, певного способу (способів), які показують функцію (на прикладі англійської):
1) наголос на словах і реченнях;
2) інтонація;
3) порядок слів;
4) Mood – опції в дієсловах;
5) перформативні дієслова: apologize, assert, deny,…;
6) контекст, норми взаємодії.
Зрозуміло, що письмова англійська перші два способи не застосовує.
Продемонструєм застосування цих способів на прикладі трьох мовленнєвих актів:
а) Defining
(1) порядок слів: x (isthonght of as) Y
x consist of Y
we think of X as Y
(2) Mood – опції в дієсловах: We may define X as Y
might
can
could
must
(3) перформативні дієслова: we define X as Y
(4) контекст, норми взаємодії
б) Exemplifying
(1) порядок слів: For example, X is Y
Y is on example of X
Fn example of X is Y
(2) Mood – опції в дієсловах: We can exemplify X by Y
(3) перформативні дієслова: exemplify
(4) контекст, норми взаємодії
в) Commenfing
(1) порядок слів: X is Y
(2) Mood – опції в дієсловах: We might comment that …
(3) Перформативні дієслова: comment
(4) контекст, норми взаємодії.
Для перекладача проблема полягає у пошуку відповідника операторам серед еквівалентів у цільовій мові. Так ми вже бачили у цьому плані критичність modality і контексту і норм.
Серль вважає, що процес регулюється двома фундаментально різними видами правил:
а) constitutive rules, які визначають поведінку, яка цими правилами одержує право на існування, наприклад правила гри визначають хаотичну, і випадку їх відсутності, поведінку у цій грі і без цих правил поведінка могла б мати місце, але не була б так названою. Також соnstitutive rule, на відміну від правил другого типу, тобто регуляторних, є суттєво дескриптивним і може бути сформульоване як екваційне: X counts as Y ( Х вважається Y);
б) regulative rules, які контролюють форми поведінки, які існували до них, наприклад правила етикету контролюють (або регулюють) соціальну взаємодію, але соціальна взаємодія з’явилася до появи правил і жодним чином не набуває права на існування завдяки цим правилам.
Далі, регулятивне правило є суттєво проскриптивним і може бути сформульоване як імператив: do X or it Y do X (і їх заперечувальні форми).
П’ять регулятивних правил здаються необхідними для створення форм повідомлень, які сприймаються як мовленнєві акти з певними комунікативними значеннями:
1. General rules, які застосовуються до всіх мовленнєвих актів і вимагають, щоб «нормальні умови» були в силі: мовець (S) і слухач (H) використовують один і той же код; S вважається (якщо немає ознак супротивного) серйозним, тверезим, правдивим і т.п.
2. Propositional content rules, які визначають, які концепти можуть бути використані: учасники – мовці і слухачі – і процеси – акти (А) і події (Е) – і їх положення у часі (минулий, теперішній, майбутній).
3. Preparatory rules, які стосуються понять переваг і недоліків, подібності акту чи події, які трапилися в природному ході подій, і вірувань, які мовці і слухачі мають відносно цих понять, наприклад, обіцянки, відрізняються точно вірою мовця і слухача в те, що запропонований акт буде благотворним або шкідливим.
4. Sinсerity rules, які вимагають, щоб мовець був налаштований виконувати акт.
5. Essential rules, які постулюють сутність акту, тобто що висловлювання вважається мовленнєвим актом x або y або z.
Проілюструємо ці правила на прикладі «погрожування» проти «обіцяння». Щоб висловлювання сприймалося як погроза здаються необхідними такі правила:
1. General rule: превалюють нормальні вхідні і вихідні умови.
2. Propositional content rule: S посилається на майбутнє А для S.
3. Preparatory rules:
а) H вважав би за краще, що S не робив А ніж робив.
б) S вірить, що Н віддав би перевагу цьому.
в) неочевидно для S і Н, що зробить А в нормальному ході подій.
4. Sinсerity rule: S має намір зробити А.
5. Essential rule: S сподівається, що висловлювання зобов’яже його здійснити А.
Ми могли б зазначити, що єдиною істотною відмінністю між «погрозою» і «обіцянкою» є статус А в preparatory rules. Для S погрожувати зробити щось, що слухач Н віддавав перевагу, щоб S зробив, і S вірив в це і не було очевидним для обох, що S зробить А у звичайному ході подій, є не погрозою, а обіцянкою.
General rules і ті правила, що стосуються про позиційного контенту мають бути універсальними, але інші правила мають бути відносними і корінитися в конвенціях окремих мов і мовленнєвих актів.
2.2. Непрямі мовленнєві акти.
Не всі мовленнєві акти є прямими. Часто є невідповідність між значенням речення (локутивною силою, буквальним значенням, семантичним сенсом) і значенням висловлювання (ілокутивною силою, непрямим значенням, комунікативним значенням).
Іронія, інсинуації, натяки, метафори.
Питання як прохання «Чи можете Ви дотягнутися до солі?»
Риторичне висловлювання як прохання чи навіть наказ: «Хотілося б водички».
2.3. Кооперативний принцип.
Один з основоположників теорії мовленнєвих актів Грайс, обговорюючи conversation, але маючи на увазі більш широке застосування, пропонує тільки такий «грубий загальний принцип, якого, як буде очікуватися, учасники будуть дотримуватися» - Cooperative Principle:
Make your conversatipuel contribution such as is reguired, at the stage at wich it occurs, by Hu accepted purpose of direction of the talk exchange in which you are engaged.
І далі він продовжує, щоб ввести чотири категорії, із яких він виводить ряд специфічних максим:
Quantity
Робить ваш внесок таким інформативним, як це вимагається (для поточних цілей обміну).
Не робіть ваш внесок більш інформативним, ніж це вимагається
Quality
Не говоріть того, що є, як ви вірите, неправдою.
Не говоріть того, стосовно чого вам бракує адекватних свідчень.
Relation
Будьте релевантні.
Manner
Намагайтесь не використовувати неясні вирази.
Намагайтесь не бути двозначним.
Намагайтесь бути стислим (не необхідні довготи вилучайте).
Намагайтесь бути впорядкованим.
3. Параметри дискурсу.
У цьому параграфі ми розглянемо природу варіацій у мові і шляхи, якими ці варіації відображають варіації у користувача коду (реалізовані як діалектичні варіації) і використаннях, на які код розрахований.
