Відсутність профспілок.

Наявність ефективних профспілок.

Великого значення набуває створення сегментів для тих, хто особливо потребує соціальної підтримки від держави. Це такі мало конкурентоспроможні групи осіб, яким потрібна робота: мо­лодь, котра досягла працездатного віку, працівники похилого ві­ку, інваліди, жінки з дітьми. Сегментація ринку праці передбачає поділ ринку праці на дві частини: первинний і вторинний ринки праці.

Первинний ринок праці характеризується тим, що на ньому присут­ні “хороші роботи”. Ознаками цього ринку є:

· стабільність зайнятості і надійності становища працівника;

· високий рівень заробітної плати;

· чітко визначені можливості для професійного росту (кар’єри);

· використання прогресивних технологій, що потребують ви­сокої кваліфікації працівників;

Вторинний ринок праці – це ринок, на якому присутні “пога­ні роботи”, що характеризуються ознаками, прямо протилежними первинним ринкам праці. Ознаками вторинного ринку є:

· велика плинність кадрів і нестабільна зайнятість;

· низький рівень заробітної плати;

· практично відсутнє просування по службових сходинках;

· використання застарілих і трудомістких технологій;

Причини такої сегментації полягають у тому, що виробничі технології, які застосовуються, визначають структуру робочих місць і не для всіх їх необхідна висока кваліфікація і професійна підготовка. Це передусім допоміжні й підсобні роботи. Окрім то­го, виробництво залежить від кон’юнктурних спадів і піднесень. У зв’язку з цим підприємства повинні мати можливість збільшувати або зменшувати кількість праці. Персонал підприємствах поділяється на постійних і тимчасових. Останніх най­мають за сприятливої економічної кон’юнктури і звільняють під час спаду виробництва.

Залежно від того, які склалися стосунки між найманими пра­цівниками і роботодавцями, в який спосіб регулюються ці відно­сини, ринок праці може бути жорстким або гнучким. До 70-х років XX ст. у країнах розвинутого капіталізму, для яких на той період характерними були економічне зростання, по­вна зайнятість, маловідчутна інфляція, функціонував жорсткий ринок праці. Йому було притаманне державне регулювання і ве­ликий вплив профспілок. Ринок характеризувався гарантією і стабільністю зайнятості, що забезпечувалося політикою повної зайнятості та системою соціального страхування, регламентацією звільнення працівни­ків, забезпеченням трудящих стабільними доходами через узако­нення статусу профспілок та їхніх прав, розробленням систем оподаткування та допомоги, які гальмують процес поляризації доходів, стабільністю місця роботи, її безпеки.

Структурна перебудова в умовах жорст­кого ринку супроводжувалася кризовими явищами у виробництві, зростанням безробіття. Це призвело до поширення концепції гнуч­кого ринку праці. Його можна характеризувати як форму присто­сування ринку праці до структурної перебудови економіки. Гнучкість ринку праці передбачає:

· оперативне реагування на зміну кон’юнктури ринку праці, тобто зміну попиту, пропозиції і цін, що виявляється відповідно у зміні обсягу, структури, якості та ціни робочої сили;

· гнучкість підприємства, яка виявляється в гнучкому регулю­ванні обсягів продукції, що випускається, у використанні нових форм організації виробництва і праці, управління кадрами;

· територіальну та професійну мобільність працівників;

· різноманітність форм наймання і звільнення;

· форм професійно-кваліфікаційної перепід­готовки;

· гнучкість диференціації заробітної плати;

· гнучкість у регулюванні витрат на робочу силу;

· гнучкість режимів роботи та розподілу робочого часу;

· різноманітність методів і форм соціальної допомоги;

· різноманітність методів і форм зайнятості.

На підприємствах зазначені вимоги забезпечуються, зокрема, введенням режимів неповного робочого часу (скороченого робо­чого дня), надомної праці, роботи за викликами, гнучких режимів робочого часу, а також найманням тимчасових працівників.

Елементами інфраструктури ринку праці є: сфера регулювання заробітної плати (закони, нормативні акти, угоди, колективні договори, арбітражні органи) і компенсацій (допомоги по безробіттю тощо); мережа кас і різні фонди; служба зайнятості і працевлаштування; система профорієнтації, професійної підготовки і перенавчання трудових ресурсів; профспілкові організації та спілки роботодавців.

Необхідними умовами функціонування ринку праці є таке:

· ор­ганізація єдиної, замкненої й ефективно діючої системи бірж праці; широкомасштабна система професійної орієн­тації, професійного навчання, підвищення кваліфікації і перепідго­товки;

· наявність у територіальних органів виконавчої влади необ­хідних фінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботи системи працевлаштування, організації громадських робіт, стимулювання зайнятості, соціальна підтримка грома­дян, включаючи безробітних і членів сімей, які перебувають на їх­ньому утриманні тощо.

Ринковий механізм являє собою єдність двох складових, сти­хійних регуляторів попиту і пропозиції робочої сили і регулюю­чого впливу держави на ці процеси. Регулювання ринку праці здійснюється для забезпечення відповідності між попитом і пропозицією за обсягом і струк­турою, тобто має на меті досягнення їх ефективної збалансова­ності. В умовах ринкових відносин будь-які диспропорції у вироб­ництві призводять до порушення пропорцій ринку праці, тобто співвідношень між сукупною величиною попиту на робочу силу та її пропозицією; попитом на робочу силу та її пропозицією за сферами економіки, регіонами; між попитом на окремі професії, спеціаль­ності та їх пропозицією.