Особливості емоційно-почуттєвої сфери дошкільника, основні напрямки її розвитку.

Дошкільному дитинству притаманні в цілому спокійна емоційність, відсутність сильних афективних спалахів і конфліктів з незначних причин. Цей новий відносно стабільний емоційний фон визначає динаміка уявлень дитини. Динаміка образних уявлень - більш вільна і м'яка порівняно з афективно забарвленими процесами сприймання в ранньому дитинстві. Раніше протікання емоційного життя дитини зумовлювали особливості тієї конкретної ситуації, в яку вона була включена: володіє вона привабливим предметом або не може його отримати, успішно вона діє з іграшками або у неї нічого не виходить, допомагає їй дорослий чи ні і т.д. Тепер поява уявлень дає можливість дитині відволіктися від безпосередньої ситуації, у неї виникають переживання, з нею не пов'язані, і труднощі, які виникають тут же, сприймаються не так гостро, втрачають свою попередню значимість.

Отже, емоційні процеси стають більш урівноваженими. Але із цього зовсім не випливає зниження насиченості, інтенсивності емоційного життя дитини. День дошкільника настільки наповнений емоціями, що до вечора він може, стомившись, дійти до повного знесилля.

В дошкільному віці бажання, спонукання дитини з'єднуються з її уявленнями, і завдяки цьому спонукання перебудовуються. Відбувається перехід від бажань (мотивів), спрямованих на предмети ситуації, що сприймається, до бажань, пов'язаних із предметами, які уявляються, знаходяться в "ідеальному" плані. Дії дитини вже не пов'язані прямо з привабливим предметом, а будуються на основі уявлень про предмет, про бажаний результат, про можливість його досягти в найближчому майбутньому. Емоції, пов'язані з уявленням, дозволяють передбачати результати дій дитини, задоволення її бажань.

Механізм емоційного передбачення детально описав А.В.Запорожець. Він показав, як змінюється функціональне місце афекта в загальній структурі поведінки. Порівняємо ще раз поведінку дитини раннього віку і дошкільника. До 3-х років переживаються виключно наслідки власних дій, їх оцінка дорослою людиною - тобто те, похвалили дитину за зроблене чи покарали. Не виникає переживань з приводу того, заслуговує вчинок схвалення чи засудження, до чого він призведе, ні в' самому процесі дії, ні, тим більше, перед ним. Афект виявляється останньою ланкою в цьому ланцюгу подій, що розгортаються.

Ще до того як дошкільник почне діяти, у нього з'являється емоційний образ, який відображає і майбутній результат, і його оцінку з боку дорослих. Емоційно передбачаючи наслідки своєї поведінки, дитина вже наперед знає, добре чи погано вона збирається вчинити. Якщо вона передбачає результат, який не відповідає прийнятим нормам виховання, можливе несхвалення або покарання, у неї виникає тривожність - емоційний стан, здатний загальмувати небажані для оточуючих дії. Передбачення корисного результату дій і викликаної ним високої оцінки з боку близьких дорослих пов'язане з позитивними емоціями, які додатково стимулюють поведінку. Дорослі можуть допомогти дитині створити необхідний емоційний образ. Наприклад, в дитячому садку вихователь замість того щоб вимагати негайно прибрати приміщення після бурхливої гри, може розповісти дітям, яку радість викличе їхнє прибирання у молодшої групи, яка прийде після них в сяючу чистотою ігрову кімнату. Побажання, орієнтовані на емоційну уяву дітей, а не на їх свідомість, виявляються більш ефективними. Таким чином, у дошкільному віці відбувається зміщення афекта з кінця на початок діяльності. Афект (емоційний образ) стає першою ланкою в структурі поведінки. Механізм емоційного передбачення наслідків діяльності лежить в основі емоційної регуляції дій дитини.

Змінюється в цей період і структура самих емоційних процесів. У ранньому дитинстві в їх склад були включені вегетативні і моторні реакції: переживаючи образу, дитина плакала, кидалася на диван, закриваючи обличчя руками, або хаотично рухалася, викрикуючи безладні слова, її дихання було нерівним, пульс частим; в гніві вона червоніла, кричала, стискувала кулаки, могла зламати якусь річ, що потрапила під руки, вдарити і т.д. Ці ж реакції зберігаються і у дошкільників, хоча зовні вираження емоцій стає у частини дітей більш стриманим. У структуру емоційних процесів, крім вегетативних і моторних компонентів, входять тепер і складні форми сприймання, образного мислення, уяви, дитина починає радіти і сумувати не лише з приводу того, що вона робить в даний момент, але й з приводу того, що їй ще треба буде зробити. Переживання стають складнішими і глибшими.

Змінюється зміст афектів - розширюється коло емоцій, притаманних дитині. Особливо важлива поява у дошкільників таких емоцій, як співчуття іншому, співпереживання, - без них неможливі спільна діяльність і складні форми спілкування дітей.

Як уже підкреслювалось, розвиток, емоційної сфери пов'язаний з формуванням плану уявлень. Образні уявлення дитини набувають емоційного характеру, і вся її діяльність є емоційно насиченою. Все, у що включається дошкільник, - гра, малювання, ліплення, конструювання, підготовка до школи, допомога мамі в домашніх справах і т.д., - повинне мати яскраве емоційне забарвлення, інакше діяльність не відбудеться або швидко зруйнується. Дитина, в силу свого віку, просто не здатна робити те, що їй нецікаво.

Тема 2.6. Розумовий розвиток дошкільника (2 год.)

1. Розвиток мовлення у дошкільному віці;

2. Особливості сприймання дошкільника;

3. Загальна характеристика розвитку мислення в дошкільному віці;

4. Розвиток пам'яті дошкільника;

5. Розвиток уваги та уяви дошкільника.