Умови проведення тестового контролю в початкових класах.

Багато методистів займалися проблемою контролю, однак основна увага дослідників була спрямована на вивчення результативності контролю (його валідності, надійності, практичності), що і зумовило дослідження тестової форми контролю.

Головною ознакою дидактичного тесту є його об'єктивність, гарантована вимірюванням, функція якого полягає в тому, щоб надати кількісну інформацію. При цьому тести навчальних досягнень учнів складаються відповідно до вимог програми, підручника, засвоєного матеріалу і використовуються для організації поточного та підсумкового контролю.

Засобом перевірки рівня сформованості рецептивних і продуктивних навичок і вмінь УМ слугують тести ІКК. Вони поділяються на два види:

1) тести з очікуваною відповіддю для визначення рівня сформованості рецептивних навичок і вмінь;

2) тести з вільно конструйованою відповіддю для встановлення рівня сформованості продуктивних навичок і вмінь.

Тестуванняу ПШ має проходити в такій послідовності. Перед виконанням тестових завдань учням пропонується пам'ятка-алгоритм роботи з ними. Кожний учень одержує тест, аркуш з набором тестових завдань і бланк для відповідей, який обов'язково підписується. За вказівкою вчителя всі учні одночасно починають виконувати завдання. Термін проведення тестового контролю визначається вчителем. Для молодших школярів цей термін з урахуванням їх вікових особливостей не має перевищувати 25-30 хвилин.

Необхідною умовою ефективної організації тестового контролю є створення відповідної робочої атмосфери, позитивного ставлення учнів до самої процедури проведення цієї форми контролю, яка в ПШ, враховуючи особливості даної вікової категорії дітей, набуває першочергового значення. Проведення тестового контролю регламентовано певними правилами як основи для написання спеціальних інструкцій для вчителів, які його проводять. Призначення інструкцій полягає в наданні вчителям детальної інформації щодо організації роботи учнів з метою отримання найбільш повних та об'єктивних результатів. Дотриманняпри проведенні тестового контролю таких правил є обов'язковою умовою його ефективності:

1) Перед проведенням тестового контролю слід перевірити наявність в учнів олівців і гумок.

2) Під час тестування забезпечити спокійну і доброзичливу атмосферу.

3) Забезпечити самостійність виконання завдань. Кожний учень має сидіти за окремим столом.

4) Необхідно повідомити учням мету тестування, потім роздати тестові матеріали, пояснити, як їх підписувати.

5) Повідомити про час проведення тестування, нагадати учням про необхідність завершення роботи за 5 хв. до закінчення тестування.

6) Чітко та виразно читати й пояснювати інструкції до кожної групи однотипних тестових завдань відповідно до часу, запланованого на їх виконання.

7) Після закінчення часу тестування зібрати тестові матеріали та учнівські бланки для відповідей з метою перевірки та оцінювання.

Можливість отримання об'єктивної оцінки успішності оволодіння ІМ є однією з переваг тестового контролю. Для цього результати тестування необхідно виразити в балах, а загальний бал зіставити з конкретною шкалою оцінок.

Уся процедура підбиття підсумків тестування складається з 3 етапів:

1) Кожне правильно виконане завдання оцінюється певним балом. Наприклад, при користуванні 100-бальною шкалою необхідно число 100 розділити на кількість тестових завдань у комплексі та отримати "вартість" окремого завдання. Слід зазначити, що тестові завдання, які вважаються вчителем важливішими, можуть оцінюватися більшим числом балів.

2) Після виконання комплексу тестових завдань учням нараховуються відповідні бали за кожне правильно виконане завдання і виводиться загальна кількість набраних балів. Максимальне число складає 100.

3) Загальна кількість балів кожного учня зіставляється з певною шкалою оцінок. В результаті зіставлення визначається оцінка за виконання всього комплексу тестових завдань.

Умовний коефіцієнт навченості, за даними дидакта В.П.Безпалька, можна визначити за формулою: К=а/n, де а – кількість реально отриманих балів, аn– максимальна кількість балів, яку б міг отримати учень при зразковому виконанні завдання. За В.П.Безпальком, результати 1-0,9 свідчать про високий рівень навченості, а 0,7 – про достатній рівень навченості учнів.

При проведенні поточного тестового контролю тестові завдання розробляються самим вчителем, т.б. зміст завдань, вид шкали оцінок залежить від його вибору. Вчитель має враховувати цілі, зміст навчання, умови навчального процесу, особливості контингенту учнів.

Підсумковий тестовий контроль передбачає використання комплексів стандартизованих тестових завдань, т.б. таких, що пройшли процедуру перевірки показників їх якості. У паспорті до кожного комплексу стандартизованих тестових завдань подається бланк з правильним варіантами відповідей, "вартість" усіх завдань і шкала оцінок.

Важливе значення як при підсумковому, так і поточному тестуванні має той факт, що всі учні об'єктивно оцінюються за однаковими критеріями.

3. Специфіка організації тематичного контролю ІКК молодших школярів.

К.С.Маслієва вважає, що комунікативний підхід до організації контролю в ПШ найбільш повно може реалізуватися в ігровій формі. Доцільністьвикористання саме ігрової форми контролю зумовлена такими факторами:

1) ігрова форма організації контролю ІКК дозволяє врахувати особливості мотивації молодших. Так, ігрова організація контролю дозволяє

· уповільнити тенденцію до втрати інтересу молодших школярів до процесу навчання,

· задовольнити їхню потребу змістовному, цікавому спілкуванні на уроках ІМ. Адже саме у грі процесуальна сторона є провідною, оскільки мотив гри – в її процесі, а не результаті: "не вигравати, а грати: такою є загальна формула мотивації гри (О.О.Леонтьєв).

Отже гра переорієнтовує учнів із зовнішньої оцінки (оцінки вчителя, учнів і т.п.) на процес досягнення мети, що знижує у свою чергу ступінь тривожності учнів при виконанні контрольних завдань.

2) крім того, ігрова форма організації контролю задовольняє провідні мотиви молодших школярів, а саме: широкі соціальні (мотиви обов'язку та відповідальності перед суспільством, класом, вчителем, батьками тощо; мотиви самовизначення та самовдосконалення), вузько особистісні (мотиви благополуччя, престижності) та негативні мотиви уникнення невдач.

Таким чином, в організації контролю вчителеві необхідно створювати такі ситуації, в яких молодший школяр відчував би успіх, і кожна дитина мала б можливість виявити себе. Саме гра є оптимальною формою створення таких ситуацій. Так, в ігровій формі контролю дівчатка і хлопчики, які вчаться в ПШ, можуть реалізувати свої відповідно абстрактні і матеріальні потреби шляхом подолання кожним з них певних ігрових перешкод, досягаючи як абстрактних (урятувати принцесу, звільнити доброго чарівника тощо), так і конкретних цілей (підібрати код, ключ, знайти потрібну стежку, зібрати скарби-підказки тощо).

В ігровій організації контролю в ПШ варто враховувати й відмінні риси гри, характерні саме для молодших школярів.

Насамперед гра, метою якої була проста розвага, починає втрачати для учнів ПШ своє значення й замінюється грою, що має певну навчальну мету. Дітей 6-11-ти років найбільше цікавлять ті ігри, у які грають дорослі (престижна мотивація). До них належать ігри, що змушують думати, приймати відповідальні рішення, долати перешкоди. Участь дітей у подібних іграх сприяє їхньому самоствердженню й прагненню успіху (мотив самовизначення й благополуччя). Мотив самовдосконалення може реалізовуватися у процесі сюжетно-рольової й сценарної гри на основі реальних і уявних ситуацій. Варто зазначити, що гра як форма організації контролю ІКК здатна звести до мінімуму негативний ефект мотивації уникнення / запобігання невдачам, а також занадто хворобливого ставлення учнів ПШ до оцінки. Це стає можливим, по-перше, завдяки тому, що, як уже згадувалося вище, мотив гри полягає не в її результаті, а в процесі, а по-друге, відповідно до думки І.О.Зимньої, за умови інтенсивної внутрішньої мотивації знижується ефективність і важливість зовнішньої стимуляції (оцінювання).

Отже, можна зробити висновок про оптимальність й ефективність ігрової форми організації тематичного контролю рівня сформованості ІКК, оскільки вона відповідає основним напрямам розвитку молодших школярів, а саме:

1) інтелектуальному (формування довільності пізнавальних процесів);

2) особистісному (становлення навчальної мотивації, отримання нового статусу – школяра й т.п.);

3) діяльнісному (становлення нової провідної діяльності – навчальної) розвитку молодших школярів, а також їхнім тендерним особливостям.

Беручи до уваги багатоаспектність тематичного контролю, К.С.Маслієва пропонує комплексну гру сюжетно-рольового характеру як оптимальну форму контролю ІКК у ПШ.

Комплексна гра – серія ігрових вправ, об'єднаних єдиним сюжетом, які дозволяють перевірити рівень сформованості як мовленнєвих навичок, так і мовленнєвих умінь учнів за темою.

Об'єднання ігрових вправ у комплексній грі єдиним сюжетом забезпечує обов'язковість виконання кожної з них і таким чином дозволяє проконтролювати усі передбачені об'єкти.

Саме в контрольній грі сюжетно-рольового характеру за рахунок її казкового сюжету або наявності захоплюючих пригод можливо реалізувати провідні мотиви учнів, а також зменшити їхні лінощі. Багатьма психологами саме сюжетно-рольові ігри розцінюються як найточніша модель спілкування, що дозволяє відтворити найбільш типові умови його функціонування.

Ігрова вправа відрізняється від вправи як такої особистісно значущим характером мовленнєвих або мовних дій, що виконують учні, оскільки є вмотивованими участю в ігровій діяльності.

У відповідності до об'єктів тематичного контролю комплексну гру мають складати ігрові вправи у говорінні, аудіюванні, читанні, письмі, а також аспектні ігрові вправи (лексичні, граматичні, фонетичні тощо). Конкретизація складу комплексної гри, а саме включення ігрових вправ у тому чи іншому виді мовленнєвої діяльності з того чи іншого аспекту мови, зумовлена змістом відповідної навчальної теми.

З урахуванням комунікативного підходу до контролю комплексну гру мають складати мовленнєві вправи (комунікативні продуктивні та рецептивні вправи, які забезпечують контроль відповідних умінь говоріння, письма та аудіювання, читання), а також умовно-мовленнєві аспектні вправи, що забезпечують контроль рівня сформованості мовленнєвих навичок.

Наприклад, мовленнєві ігрові вправи "Хто мешканець порожньої домівки?", "Сторінки магічної книги" призначені відповідно для контролю рівня розвитку умінь аудіювання і читання; умовно-мовленнєві вправи "Хто на фото?", "Перекладачі з пташиноі мови" – для контролю рівня сформованості лексичних і граматичних навичок).

З урахуванням вікових особливостей учнів для контролю умінь аудіювання і читання можна широко використовувати предметну й зображальну невербальну наочність як аплікаційний матеріал для створення колажів, що передають зміст прослуханого/ прочитаного тексту. Такі колажі, у свою чергу, можуть виступати змістовими опорами для монологічних / діалогічних висловлювань учнів.

Оскільки комплексна гра є формою тематичного контролю, то вона повинна забезпечувати його об'єктивність. Це можливо за умови фіксованості результатів мовленнєвої діяльності учнів та відповідності їх оцінки встановленим критеріям контролю. Отже завдання до кожної ігрової вправи повинні передбачати фіксацію її виконання кожним учнем у вербальній або невербальній формі. Це може забезпечуватись використанням роздавального дидактичного матеріалу (наприклад, , індивідуальні картки з "фото тварин", із схемами "окремих карток тварин", які учні мають заповнити, дописати і подати вчителеві).

Щодо оцінювання ІКК молодших школярів в умовах тематичного контролю. Оскільки провідними об'єктами контролю є мовленнєві вміння, то доцільно оцінювати результати виконання кожної ігрової вправи, спонукаючи молодших школярів до демонстрації їхніх умінь в іншомовному говорінні, аудіюванні, читанні, письмі, виходячи із максимальної кількості балів за кожний вид мовленнєвої діяльності, тобто у 12 балів. Їх нарахування відбувається через співвіднесення кількості правильно виконаних мовленнєвих дій із кількістю балів, які при множенні дають у результаті 12.

Наприклад, текст для читання містить 4 факти, які учні мають зрозуміти. Вибір учнем після читання із аплікаційного матеріалу відповідного малюнка свідчить про розуміння того чи іншого факту, тому кожен із них оцінюється у 3 бали. Правильно підібрані 4 малюнки дають у результаті 12 балів, 3 малюнки – 9 балів і т.д.

Мовленнєві навички краще контролювати у невеликих за обсягом і часом ігрових вправах і розподіляти бали у відповідності до їх кількості. Наприклад, це можуть бути 2 лексичні ігрові вправи по 6 балів. У сумі учень може одержати максимум 12 балів за рівень сформованості лексичної компетенції за темою.

Як свідчить практика, найскладніше забезпечити контроль умінь учнів у монологічному та діалогічному мовленні. Це зумовлено часовим обмеженням уроку і неможливістю прослухати усіх учнів. В умовах комплексної гри це можна зробити шляхом прослуховування учнів один одним із обов'язковим завданням активного слухання із заповненням таблиць, створенням колажів тощо. Так, для контролю умінь монологічного мовлення доцільним є використання парно-групового режиму (один учень розповідає, а інший слухає, виконуючи певне завдання, потім вони міняються ролями), а для діалогічного мовлення – малогрупового (учні працюють у четвірках: перша пара веде діалог, інша слухає і виконує певне завдання, потім міняються ролями).

Фіксація говоріння учнів (заповнення таблиць, створення колажів) дає можливість учителю опосередковано оцінити вміння учнів. Проте це питання разом із проблемою оцінювання ІКК молодщих школярів вимагають додаткового як теоретичного, так і експериментальвого дослідження.

Отже перерахуємо вимоги до комплексної гри як форми тематичного контролю:

1) включеність усіх об'єктів контролю за даною темою;

2) сюжетна організація;

3) комунікативні спрямованість ігор (комунікативні та умовно-комунікативні вправи);

4) фіксованість результатів (фіксація виконання вправи кожним учнем у вербальній або невербальній формі);

5) відповідність оцінки встановленим об'єктам контролю (кожен вид та аспект МД максимально оцінюється в 12 балів).

4. Мовний портфель як інструмент самооцінювання навчальних
досягнень молодших школярів

У сучасній дидактиці відповідно до ідей гуманізації освіти, окрім оцінювання методом тестових завдань, формується інноваційна технологія оцінювання методом портфоліо, застосування якого покликано сприяти формуванню в учнів здатності до об'єктивної самооцінки, до систематичності і регулярності спостережень, міркувань на підставі результатів своєї навчальної діяльності.

Зважаючи на стратегічну мету раннього шкільного навчання ІМ, – сприяти оволодінню мовою як засобом міжкультурного спілкування на елементарному рівні, застосування "Мовного портфеля" покликано створити умови для усвідомлення молодшим школярем не тільки важливості міжкультурного спілкування (передусім у своєму регіоні, країні, а також за її межами), але й для розуміння дитиною прагматичної значущості вивчення мов.