Традиційна вузівська лекція зазвичай називається інформаційною та має декілька різновидів.

Вступна лекція. Вона знайомить студентів з метою та призначенням курсу, його роллю та місцем у системі навчальних дисциплін. Надається короткий огляд курсу (етапи розвитку цієї науки, імена відомих вчених). У такій лекції ставляться наукові проблеми, висуваються гіпотези, окреслюються перспективи розвитку науки та її внеску у практику. У вступній лекції важливо пов’язати теоретичний матеріал з практикою майбутньої роботи спеціалістів. Далі необхідно розповісти про загальну методику роботи над курсом, надати характеристику підручників та навчальних посібників, ознайомити слухачів з переліком обов’язкової літератури, розповісти про вимоги до заліку або іспиту.

Подібний вступ допомагає студентам отримати загальну уяву про предмет, орієнтує їх на систематичну роботу над конспектами та літературою, знайомить з методикою роботи над курсом.

Оглядово-повторювальні лекції, які читаються наприкінці розділу або курсу, мають відбивати усі теоретичні положення, які складають науково-понятійну основу цього курсу або розділу, виключаючи деталізацію та другорядний матеріал.

Оглядова лекція. Це не короткий конспект, а систематизація знань на більш високому рівні. Психологія навчання показує, що матеріал, який викладено системно, краще запам’ятовується, викликає більшу кількість асоціативних зв’язків. В оглядові лекції слід також розглянути особливо складні питання екзаменаційних білетів.

Викладаючи лекційний матеріал, викладач має зважати на те, що студенти пишуть конспект. Конспектування допомагає активно слухати, краще запам’ятовувати у процесі запису, забезпечує наявність опорних матеріалів при підготовці до семінару, іспиту. Завдання лектора – надати студентам можливості усвідомленого конспектування: слухати, осмислювати, опрацьовувати, коротко записувати. Для цього викладач повинен допомагати студентам і слідкувати, чи всі розуміють, встигають. Це видно з реакції аудиторії. Існують засоби, які допомагають конспектуванню: акцентоване викладення матеріалу лекції, тобто виділення темпом, голосом, інтонацією, повторенням найбільш важливої, суттєвої інформації; використання пауз; записів на дошці, візуалізації; суворе дотримання регламенту занять.

Мистецтво лектора допомагає добрій організації роботи студентів на лекції. Зміст, чіткість структури лекції, застосування прийомів підтримки уваги – усе це активізує мислення та працездатність, сприяє встановленню педагогічного контакту, стимулює емоційний відгук студентів, виховує навички працелюбності, формує цікавість до предмету.

 

3. Розвиток вітчизняної освітньої системи, її гуманізація, тенденція щодо орієнтації на окрему людину, на реалізацію її творчих здібностей зумовили розробку та появу нових лекційних форм, таких як проблемна лекція, лекція удвох, лекція-візуалізація, лекція – прес-конференція тощо. Ці форми спрямовані на інтенсифікацію навчального процесу та на розвиток особистісних якостей студентів.