Закономірності засвоєння навчального матеріалу та закономірності пам’яті
2.1 Установки (направленість) на повноту, прочність, точність запам’ятовування матеріалу викликають окремі форми активної розумової діяльності, що призводить відповідно до повного, точного, прочного запам’ятовування. Вплив цих установок на учнів посилюється по мірі оволодіння засобами розумової діяльності.
2.2 Матеріал відносно великого об’єму засвоюється неохоче.
2.3 На прочність засвоєння учбового матеріалу великий вплив оказують мотиви діяльності учнів, їх інтерес до теми, предмету, що вивчається; усвідомлення значущості даного матеріалу, стійкі інтереси і потреби; позитивні емоції, що виникають при успішному засвоєнні матеріалу; негативні емоції, що викликані переживаннями, почуттям сорому або досади на себе через неуважність, тимчасові невдачі при виконанні посильного завдання.
2.4 Визначений рівень розуміння матеріалу – необхідна умова його запам’ятовування.
2.5 Якщо матеріал усвідомлений погано, то він засвоюється формально, запам’ятовується не точно, викривлення не помічаються та часто виникає ілюзія запам’ятовування та засвоєння.
2.6 розуміння ускладнюється, якщо установка на повноту і точність запам’ятовування виникає до усвідомлення матеріалу в цілому. В інших випадках установка на запам’ятовування сприяє кращому розумінню.
В психології розрізняють довільне та мимовільне запам’ятовування. Запам’ятовування називається довільним, якщо наші зусилля спрямовуються навмисно поставленою задачею запам’ятати даний матеріал. Коли така задача не ставиться та матеріал відображається в пам’яті попутно, в результаті іншої діяльності, то кажуть про мимовільне запам’ятовування.
2.7* (Закономірність Смирнова-Зінченка) Учень може запам’ятати матеріал мимовільно, якщо виконує над ним активну розумову діяльність на вона направлена на розуміння цього матеріалу.
2.7 (Основна закономірність пам’яті) Якщо виконуються дві умови: учень виконує над матеріалом активну розумову діяльність та ця діяльність сприяє поглибленому розумінню матеріалу, то відбувається успішне запам’ятовування матеріалу (довільне або мимовільне).
2.7** Застосування довільного прийому розумової діяльності в процесі вивчення матеріалу призводить до його активного засвоєння.
2.8(Закономірність Еббінгауса) Забування більш інтенсивно протікає одразу після вивчення матеріалу (в перші години, хвилини, навіть секунди), а потім воно сповільнюється.
2.9 Повторення шляхом різноманітної діяльності, що зводиться хоча б до деякої реконструкції матеріалу, ефективніше, ніж його повторення в незмінному вигляді.
2.10 Розосереджене в часі повторення ефективніше, ніж концентроване.