Суть принципу виховання особистості

ПРИНЦИПИ ДИДАКТИКИ В НАВЧАННІ МАТЕМАТИКИ

2.1 Поняття "принцип навчання"

Навчання математики може бути ефективним засобом формування особистості, міцного і свідомого засвоєння її змісту лише тоді, коли за основу навчання будуть прийняті закономірності дидактики, які підтверджуються досвідом викладання.

Під принципом навчання розуміють одну з вихідних вимог до процесу навчання, що витікає із закономірностей ефективності його організації. Принцип дидактики, або принцип навчання – це основне положення, на яке треба спиратися у викладанні основ наук. Зважаючи на те, що навчання математики протікає у взаємодії викладання, змісту навчання і учіння, принципи повинні визначати загальний напрямок цієї взаємодії.

Дидактичні принципи навчання:

· спрямованості навчання на взаємопов'язане вирішення завдань освіти виховання і розвитку учнів; виховання особистості;

· науковості в навчанні математики;

· доступності в навчанні математики;

· свідомості, активності та самостійності в навчанні математики; позитивної мотивації навчально-пізнавальної діяльності, формування активності, самостійності учнів в навчанні математики;

· систематичності, послідовності і системності в навчанні математики;

· наочності в навчанні математики;

· індивідуального підходу в навчанні математики; диференційованого підходу в навчанні математики;

· міцності знань в навчанні математики;

· посилення прикладної спрямованості навчання математики; зв'язку навчання з життям.

Всебічне виховання особистості передбачає розумовий і моральний, естетичний, духовний і фізичний розвиток, політехнічну освіту і професійну підготовку. Принцип виховання особистості полягає в тому, що учитель покликаний забезпечити реалізацію цілей навчання (загальноосвітніх, виховних та розвиваючих) під час планування змісту, засобів, методів і форм навчання.

2.3 Сутність і шляхи реалізації принципів, що відображають вимоги до змісту навчання математики

Принцип науковості полягає в тому, що матеріал який складає зміст шкільного навчання, повинен відповідати рівневі сучасної науки, подаватися учням в повній (дидактичній) системі, що відбиває наукову систему в певній послідовності, зберігає зв’язки понять, тем, розділів всередині кожного предмета, а також міжпредметні зв'язки. Виділяють три аспекти реалізації принципу науковості в навчанні: реалізація його в підручнику (відповідність змісту підручника сучасному рівню науки); забезпечення високого наукового рівня викладання навчального матеріалу учителем на уроці; вироблення в учнів навчально-дослідницьких навичок та умінь.

Учитель іде за цим принципом, якщо:

· слідкує за коректністю формулювань під час визначення математичних понять і побудови математичних суджень;

· привчає учнів критично ставитись до кожного судження, не приймати за доведене те, що не обґрунтоване, вимагає від учнів чітко розрізняти означення і теореми і т.п.;

Принцип систематичності при навчанні математики повинен здійснюватися відповідно вимогам, визначеним в дидактиці до реалізації цього принципу:

Ø планомірна організація і проектування процесу навчання, який будується на основі твердо встановлених навчальних планів і програм, що забезпечують вивчення чітко відображеного матеріалу за роками навчання, окремими навчальними періодами у навчальному році, окремими робочими днями і годинами;

Ø поступовість і послідовність, з якими необхідно рухатися від кожного ступеня навчального процесу до наступного;

Ø встановлення тісного і міцного зв'язку між вивченими питаннями у відповідній послідовності;

Ø приділення особливої уваги головному, основному, навколо якого групується менш суттєве, вихідне;

Ø встановлення суворого логічного зв’язку у розташуванні навчального матеріалу, з послідовним порядком, коли наступне базується на попередньому, яке в свою чергу з логічною необхідністю потребує наступного;

Ø ускладнення методів навчання у відповідності зі змістом навчального матеріалу;

Ø систематична робота учнів над засвоєнням знань, вмінь та навичок;

Ø поступове ускладнення форм самостійної роботи школярів, у процесі якої вони ґрунтовно вивчають матеріал оволодівають прийомами застосування знань і розв’язування задач;

Ø організація підсумковою повторення за великими розділами навчального матеріалу та предмета в цілому;

Ø постійна і планомірна перевірка та облік вчителем знань, вмінь і навичок учнів та прийомів навчальної роботи

Системні знання характеризуються як методологічні знання основ наукової теорії. Внесення до підручника відомостей про математичну теорію і способах її побудови є одним із способів формування системних знань.

Принцип доступності вимагає, щоб обсяг і зміст навчального матеріалу були під силу учням, відповідали рівню їх розумового розвитку та запасу знань, вмінь і навичок. Слід відмітити, що спрощений зміст навчання знижує його розвивальні і виховні можливості. Тому рекомендується, щоб зміст завдань для учнів знаходився в зоні їх найближчого розвитку. Реалізація принципу доступності: слідувати у навчанні від простого до складного; від легкого до важкого; від відомого до невідомого. Принцип доступності називають принципом зростаючої складності. "Складність" – суб’єктивна характеристика змісту навчального предмета, пов'язана з рівнем підготовки того, хто пізнає. Витоки складності коріняться в умовах навчання. Головними із них виступають: складність і об'єм навчальних предметів; рівень підготовленості учнів до засвоєння цього змісту, другорядні – нестача часу, відведеного для засвоєння того чи іншого матеріалу, неадекватність методів навчання цілям навчання. Доступність викладу може бути досягнута і забезпечена застосуванням засобів наочності, встановленням зв'язку його з життєвим досвідом учнів; використанням методів індукції і конкретизації.

Принцип підсилення прикладної спрямованості навчання: основні засоби реалізації принципу зв'язку навчання з життям це використання в навчанні математичних моделей реальних ситуацій, відбір змісту навчання, який би відповідав поставленим цілям.