Культура рідного краю

Сучасна архітектура

Мова сучасної архітектури стає бiльш глобальною, плюралістичною за творчим спрямуванням, але водночас значущу роль відіграють нові творчі пошуки прогресивних напрямів, принципів та прийомів вирішення форми та змісту в архітектурі.

В творчості київської генерації українських архітекторів все частіше зустрічаються прояви постмодерну та хай-теку як віддзеркалення глобалізації процесу розвитку світової архітектури. В нових будовах стильового спрямування вдало використовуються нові конструктивні та художньо-пластичні можливості як традиційних будівельних матеріалів, так і нових — легкі металопластикові конструкції, вишукані оздоблювальні матеріали (готель «Хрещатик», арх. Л.Філенко; діловий комплекс «Зовнішекспосервіс», архітектор О.Донець та ін.; банк «Україна», архітектор С.Бабушкін та ін.; офісний центр «Київ-Донбас», архітектор В.Жежерін та ін.; готельно-офісний центр «Східний горизонт», арх. О.Комаровський, комплекс «Ексімбанк», архітектор І.Шпара та ін.) і багато інших новітніх будов. Реконструкція та оновлення майдану Незалежності в м. Києві також стала знаковою подією, бо утвердила для архітектурно-художні символами нового іміджу суверенної України.

Зовсім невеличка область - а за кількістю пам'яток архітектури мало поступається великій Львівській області. Туристу варто пам'ятати: саме на Тернопільщині збереглась найбільша кількість замків. Тож навіть не плануйте побачити всі багатства краю за одну подорож: це і неможливо, і недоречно. Сюди захочеться повернутися ще і ще.

Суха статистика на кшталт: "Площа області - 13,8 тисяч км кв. (2,3 % території України). В області - 16 районів, 16 міст, у тому числі одне - обласного підпорядкування, 21 селище міського типу, 961 сільський населений пункт.

Населення - 1163,9 тисяч чоловік." - мало що говорить серцю. До серця промовляють замки та храми, печери та лісисті пагорби, архаїчні села та гонорові містечка, які пам'ятають кращі часи за найяснішого цісаря. Для мене Тернопілля - квінтесенція Західної України.

Бучач – високопродуктивне місто. Бу́чач (нім. Butschatsch, пол. Buczacz,) — місто в Україні, центр Бучацького району Тернопільської області. Розташоване за 72 км на південний захід від обласного центру, на обох берегах Стрипи. Про час заснування Бучача існують розбіжні думки науковців: 1260 або 1397 роки. На території міста знаходилося давнє слов'янське поселення, що до 1340 року входило до складу Галицько-Волинського князівства. Наприкінці XIV ст., внаслідок тривалої боротьби між Польщею і Литвою, Східну Галичину (в тому числі Бучач) захопили поляки.

Перша письмова згадка — 1397 р.

Бучач належав литовським магнатам Бучацьким (гербу Абданк), які прославилися при захисті Галицької Русі і Поділля від кримських татар. Михайло Бучацький був галицьким старостою, Іван — подільським воєводою, Яків (останній нащадок цього роду) — єпископом кам'янецьким, холмським і полоцьким. Бучацькі правили містом до кінця XVI ст., відтак — Гольські, а з 1632 року — Потоцькі (гербу Пилява). 1515 року місто отримало Магдебурзьке право.