Стандарт № 6. Складання аудиторського висновку
Аудиторський висновок має містити інформацію про обсяг роботи, період перевірки та про особу, яка здійснює перевірку.
Після завершення аудиторської перевірки внутрішні аудитори складають висновок і підписують його. Внутрішній аудитор, уповноважений підписати аудиторський висновок, повинен призначатися керівником підрозділу внутрішнього аудиту.
В аудиторському висновку має бути відображено, наскільки діяльність підрозділу, який перевіряється, відповідає чинним законодавчим і нормативним вимогам. Аудиторський висновок має містити інформацію, яка відображає достовірність та повноту фінансової документації банку, правильність ведення бухгалтерського обліку.
В аудиторському висновку слід звернути увагу на виявлення помилок, ' шахрайств та інших подібних випадків у діяльності банку, а також усіх ситуацій, які можуть становити ризик збитків для банку.
Опрацювання висновків та рекомендацій (як правило) відбувається під час аудиторської перевірки або після її проведення. Таким чином аудитори уникають ризику неправильного розуміння або тлумачення фактів, тобто суб'єкт аудиту може надати пояснення, висловити свою думку щодо виявлених у результаті перевірки фактів висновків та рекомендацій.
Аудиторський висновок містить основну інформацію та резюме. У висновок також можуть бути включені факти виявлених порушень, рекомендації з попередніх аудиторських перевірок та інформація про характер здійсненої перевірки (планова; на запит).
В аудиторський висновок обов'язково включаються всі важливі факти, необхідні для підтвердження або запобігання неправильним судженням. Менш важлива інформація (факти) може передаватися усно або за допомогою неофіційного листування.
У висновку подаються рекомендації, які ґрунтуються на виявлених під час перевірки недоліках та порушеннях. Вони зобов'язують керівників підрозділів вживати відповідних заходів.
В аудиторському висновку можуть зазначатися вжиті підрозділом заходи після останньої аудиторської перевірки або інформація щодо введення суворого контролю над операціями.
Внутрішній аудитор у процесі обговорення матеріалів перевірки повинен погодити з суб'єктом аудиту всі питання, які стосуються цієї перевірки.
Якщо внутрішній аудитор та керівник підрозділу, що перевіряється, не дійшли згоди щодо якогось питання, це висвітлюється в аудиторському висновку. Письмові коментарі суб'єкта аудиту можуть включатися у висновок як додаток, а також подаватися в головній частині висновку або в супровідному листі.
Керівник служби внутрішнього аудиту або призначена ним особа зобов'язані перевірити та затвердити аудиторський висновок перед остаточним складанням.
Аудиторський висновок надається тим співробітникам банку, які можуть вжити заходів щодо усунення виявлених недоліків або гарантувати їх виконання. Аудиторський висновок обов'язково надається керівникам підрозділу, що перевіряється, а керівництву банку надається лише резюме. Аудиторський висновок може надаватися іншим заінтересованим особам або тим, чиї інтереси були порушені в результаті проведення перевірки.
Інформація конфіденційного характеру викладається в окремому висновку. Якщо вона стосується керівників банку, то аудиторський висновок обов'язково надається Раді банку з повідомленням Національного банку України.