Організація роботи слідчих ОВС у галузі міжнародного співробітництва і надання правової допомоги у кримінальних справах.

Співробітництво слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України з правоохоронними органами іноземних держав здійснюється відповідно до вимог ст. 31 Кримінально–процесуального кодексу України, визначається законодавством України та міждержавними угодами і договорами у сфері боротьби зі злочинністю, учасником яких є Україна, а саме: Європейськими Конвенціями «Про видачу правопорушників» 1957 р., «Про взаємну допомогу в кримінальних справах» 1959 р., «Про передачу провадження у кримінальних справах» 1972 р. та Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах країн–учасниць СНД, іншими міжнародними договорами з питань надання правової допомоги в кримінальних справах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України і які перелічені у попередніх розділах.

Співпраця між слідчими органів внутрішніх справ України та компетентними органами іноземних держав з питань виконання міжнародно–правових доручень у кримінальних справах і реагування на інформацію та запити іноземних правоохоронних органів здійснюються через Головне слідче управління МВС України в межах його компетенції. Організація виконання міжнародно–правових доручень та надання методичної і практичної допомоги покладається на відділ міжнародно–правових доручень ГСУ МВС України, начальників слідчих управлінь, відділів, відділень ОВС.

Підготовка і надсилання звернень (запитів, доручень) про надання правової допомоги в кримінальних справах здійснюється з урахуванням компетенції сторін. До компетенції сторін щодо надання допомоги належить: вручення документів; виконання окремих процесуальних дій; порушення кримінального переслідування; виклик свідків та тимчасова видача осіб, які утримуються під вартою, для допиту як свідок; видача (екстрадиція) осіб, які підлягають притягненню до кримінальної відповідальності; отримання інформації про рух коштів по банківських рахунках та накладення на ці кошти арешту; видача предметів, що мають значення в кримінальній справі як речові докази; повернення викраденого майна та незаконно придбаних предметів і цінностей; іншої інформації, що стосується розслідування злочинів. Звернення про надання правової допомоги повинні бути оформлені охайно, без помилок працівниками органів внутрішніх справ України на місцях. Не допускаються виправлення і підчистки, а також застосування скорочень і абревіатур. До звернення з питань надання правової допомоги в кримінальних справах долучається переклад його тексту, а також переклад усіх інших документів у двох примірниках, що надсилаються разом зі зверненням, мовою запитуваної сторони. Переклади цих документів повинні бути завірені підписом перекладача та скріплені печаткою організації, яка здійснила переклад.

Зносини слідчих органів внутрішніх справ України з правоохоронними органами країн, з якими не укладено угод про надання правової допомоги в кримінальних справах, здійснюються шляхом надіслання через Головне слідче управління МВС України звернень про надання правової допомоги до Генеральної прокуратури України, якою ці звернення, у свою чергу, надсилаються до Міністерства закордонних справ України для виконання дипломатичним шляхом. Перед направленням звернення до Головного слідчого управління МВС України мають бути вирішені всі питання підготовки звернення з консульським відділенням Посольства тієї країни, до якої буде надіслано таке звернення.

Клопотання про надання правової допомоги (за винятком затримання іноземних громадян на території України та вирішення питання про їх екстрадицію), що надійшли до органів внутрішніх справ України, розглядаються Головним слідчим управлінням МВС України, яким здійснюється контроль за якісним та своєчасним виконанням викладених у зверненнях заходів. За наявності підстав, що роблять надання допомоги неможливим, клопотання надсилаються до ГУМВС, УМВС для організації виконання.

Надання правової допомоги в кримінальних справах має свої особливості. Виконання звернення про надання правової допомоги в кримінальних справах органи внутрішніх справ України відповідно до ст. 3 Кримінально–процесуального кодексу України здійснюється у відповідності до законодавства України або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Участь запитуючої сторони у проведенні процесуальних дій можлива за наявності відповідного дозволу. Після виконання звернення його виконавець надсилає відповідні документи безпосередньо до органу, який звертався за правовою допомогою та повідомляє про це ГСУ МВС України.

При розслідувані кримінальної справи, що надіслана правоохоронним органом іноземної держави в порядку кримінального переслідування, слідчий керується нормами кримінально–процесуального законодавства України. По закінченню розслідування в такій справі слідчий, який виніс у ній остаточне рішення, зобов’язаний безпосередньо повідомити ініціатора звернення про надання правової допомоги про закінчення слідства і прийняте у кримінальній справі рішення. У разі закриття справи або зупинення в ній слідства за підставами, передбаченими ст. 206 Кримінально–процесуального кодексу України, слідчим надсилається копія відповідної постанови до Головного слідчого управління МВС України. Головне слідче управління МВС України про результати слідства у справі інформує Генеральну прокуратуру України для повідомлення іноземного органу, від якого надійшов запит.

Притягнення до кримінальної відповідальності особи, що перебуває за межами держави, як уже зазначалось, має свої особливості. У випадку, коли особа, що притягається до кримінальної відповідальності, перебуває за межами держави і не підлягає видачі Україні, готується доручення про порушення кримінального переслідування відповідно до чинного законодавства держави, в якій ця особа перебуває. До доручення долучаються матеріали кримінальної справи, кожен аркуш якої завіряється гербовою печаткою. З матеріалів справи готується копія, яка зберігається в органі внутрішніх справ за місцем учинення злочину (інформація про це вказується в супровідному листі). Ця копія надсилається до архіву для подальшого зберігання лише після отримання від запитуваної сторони повідомлення про остаточне рішення у справі. Якщо у справі є речові докази (крім громіздких та таких, що за своїми властивостями потребують спеціального зберігання), вони також надсилаються разом з матеріалами справи. Права третіх осіб на предмети, що передаються зі справою як речові докази, зберігаються, і після винесення остаточного рішення у справі запитувана сторона повертає їх ініціатору звернення про кримінальне переслідування. При підготовці звернення про виклик свідка, потерпілого чи експерта слід брати до уваги, що зазначені особи незалежно від їх громадянства не можуть бути притягнуті в Україні до кримінальної відповідальності або позбавлені волі в будь–якій формі за правопорушення, здійснені ними до перетинання державного кордону України. Цей привілей не застосовується, якщо свідок, потерпілий чи експерт не залишить територію України протягом 15 діб з моменту повідомлення про те, що його присутність в Україні не є обов’язковою. У цей строк не зараховується час, протягом якого вказана особа не була в змозі залишити територію України за незалежних від неї обставин.

Дії працівників органів внутрішніх справ при затриманні особи, яка розшукується за межами України, та повідомлення про це органів досудового слідства та суду. Орган внутрішніх справ, що здійснює розшук особи у зв’язку з учиненням злочину на території України, протягом доби після отримання з–за кордону повідомлення про затримання такої особи направляє факсимільним зв’язком інформацію з особливою поміткою «Терміново. Екстрадиція»:

- до правоохоронного органу зарубіжної країни, що затримав розшукувану особу, – про підтвердження її розшуку та необхідність тримання під вартою для подальшої екстрадиції в Україну; одночасно до цього органу факсимільним зв’язком і поштою надсилається належним чином завірений процесуальний документ про арешт такої особи;

- до слідчого підрозділу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, в якій винесено постанову про оголошення розшуку затриманої особи, – з вимогою підготувати матеріали про видачу осіб, які вчинили злочини, відповідно до міжнародних угод.

Орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, в якій оголошено розшук затриманої особи, зобов’язаний протягом доби після отримання повідомлення про затримання за кордоном розшукуваної особи поінформувати про це факсимільним зв’язком з особливою поміткою «Терміново. Екстрадиція» слідче управління ГУМВС, УМВС, зазначивши дату затримання та місце тримання вказаної особи за кордоном.

Слідче управління ГУМВС, УМВС після отримання повідомлення про затримання за кордоном розшукуваної особи зобов’язане забезпечити належний контроль за терміновою підготовкою органом, який здійснює розслідування, матеріалів про видачу затриманої особи та направлення цих матеріалів протягом 3 діб до ГСУ МВС України.

Висновки

Організаційна діяльність органів досудового слідства полягає в реалізації комплексу функцій управлінського характеру, які полягають в досягненні науково обґрунтованих цілей органів досудового слідства; розробці структури апаратів органів досудового слідства; плануванні, аналітичній і статистичній роботі органів досудового слідства та координації їх діяльності; управлінні діяльністю підлеглих апаратів і підрозділів з метою виконання завдань органів досудового слідства, їх кадровому та матеріальне забезпечення тощо.

Організаційна діяльність органів досудового слідства спирається на систему її підрозділів, які перебувають між собою у тісному зв’язку, певній підпорядкованості та координації, а також взаємозв’язку з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ. Робота слідчих органів внутрішніх справ залежно від оперативної обстановки і штатної чисельності слідчих підрозділів будується за територіально–зональним або лінійним принципом.

На відміну від організації роботи, процесуальна діяльність слідчих регулюється кримінально–процесуальним законодавством України. Усі рішення щодо спрямування досудового слідства і проведення слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди прокурора і суду, та несе повну відповідальність за їх виконання. Працівникам інших підрозділів внутрішніх справ забороняється втручатися в процесуальну діяльність слідчих, витребувати та перевіряти кримінальні справи і матеріали, які знаходяться в їх провадженні чи архівах, давати по ним вказівки чи оцінку прийнятим слідчим процесуальним рішенням. Залучення працівників слідчих підрозділів до виконання функцій, не пов’язаних з розслідуванням кримінальних справ, заборонено.