Методи і прийоми роботи над смислом слова.

Розкриття смислового багатства слова відіграє важливу роль у процесі формування точності слововживання. Значення слова найповніше розкривається у його сполученні з іншими словами. Показником того, що слово ввійшло в активний словник, є вироблення вміння правильно вживати його за смислом.

Дослідники підкреслюють, що процес розширення словникового запасу дитини гальмується, якщо не розкрити умови лексичної сполучуваності. об”єднуючи слова у словосполучення, діти утворюють контекст, в якому одне і теж саме слово має різні значення. Вихователь має застосовувати такі завдання, які ставлять дитину перед необхідністю вібору найточнішого слова, формують уміння його правильного вживання.

Є.Тихеєва вважає найпоширенішим прийомом це лексичні вправи:

- добір епітетів до предмета — передбачає називання предмета, об”єкта (собака — великий, кудлатий, веселий і т.д.); визначення предмета за епітетами;

- відгадати об”єкт за характеристикою: зелена, кучерява, струнка, білокора, духм”яна (береза). У складанні таких занадок беруть участь і самі діти, добираючи слова, що означають предмет (об”єкт), дію (дієслова). Вітер що робить? (завиває, пил здіймає, листя зриває);

- добір слів, що визначають дії, назви предмета (на небі сяє, землю зігріває, темряву розганяє, освітлює. Що це? (сонце);

- аналогічно діти добирають до поданого слова назви дій відповідних слів-обєктів дії: хто і що плаває? Хто і що гріє? Хто і що літає? ;

- добір обставин: вчитися можна як? - добре, наполегливо, страшно, успішно, довго, багато ін.

На думку Є.Тихеєвої, значну увагу слід приділити смисловим відтінком слів (будинок, дім, домище, крихітний, невеликий, маленький і т.д.

Дітґм пропонують скласти з цими словами речення.

Дидактична розповідь. 1. Вихователь проговорює речення, в якому відсутні окремі частини, заохочує дітей закінчити його: діти вставляють підмет, присудок, пояснювальні слова тощо. (на порозі сиділа і жадібнонявчала.... (Хто?). Кішка спіймала у саду....(кого?). Хутро у кішки ...(яке?).

2. Потім речення складають самі діти, а закінчує вихователь. Вимоги:

- обміркувати зміст;

- речення не повинно бути дуже простим, але й не занадто складним.

- Вихователь застосовує наочність, знайомі і цікаві предмети чи об”єкти.

Вихователь розповідає про значення слова.

Методика ознайомлення дітей з багатозначними словами, синонімами й антонімами.

Вихователь звертає увагу дітей на словах, які звучать однаково, але позначають зовсім різні предмети, дії — це багатозначні слова (ручка ніжка, хвіст, ніс, шапка), дії (терти, ходити, бити, летіти) — усвідомлення явища багатозначності відбувається і ігровій формі.