Психічні форми пізнання дійсності.

СВІДОМИЙ ТА НЕСВІДОМИЙ РІВЕНЬ ПСИХІКИ

Відображення дійсності мозку людини відбувається на різних рівнях: нижчий рівень (несвідомий) властивий і людині, і тварині, вищий рівень (свідомість) властивий тільки людині.

Свідомість є вищою – інтегральною формою психіки, результатом формування людини у процесі трудової діяльності при постійному спілкування (за допомогою мови) з іншими людьми. Вона є властивістю особистості, що забезпечує цілеспрямований характер людської діяльності та регулює всю поведінку і всі дії людини. У структурі свідомості виокремлюють чотири основні характеристики:

1) здатність акумулювати знання про навколишній світ за допомогою основних психічних процесів: відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява;

2) здатність розподіляти світ на Я і НЕ – Я, а також пізнавати Я. Людина – єдина жива істота, яка здатна до самопізнання;

3) включення до складу свідомості ставлень, які проявляються в почуттях, що є індикаторами міжособистісних стосунків.

Несвідоме (нижчий рівень психіки) –це сукупність психічних явищ, які людина не відчуває, і про які нічого не знає. Проявом несвідомого є: сновидіння, обмовки, реакції – відповіді на субсенсорні подразники, автоматизовані рухи і дії, спонукання до діяльності, в яких не має усвідомлення мети.

Із терміном «несвідоме» одночасно використовують термін «підсвідоме» та «над свідоме». Проте їх треба розрізняти:

- термін «несвідоме» значно ширший, адже охоплює всі психічні явища, що не усвідомлюються людиною (інстинкти, автоматизми, гіпноз, інтуїція);

- «підсвідоме» (тобто «під порогом» свідомості) – це психічні явища, які у певний момент перебувають поза фокусом свідомості, проте за певних умов може бути усвідомлена;

- «надсвідоме» - рівень психічної активності особистості, механізм творчої інтуїції, при виконанні творчих завдань, який не піддається індивідуальному освідомленню – вольовому контролю.

План.

1. Чуттєві форми пізнання.

2. Раціональні форми пізнання дійсності.

Початковим етапом психічної діяльності людини генетично та функціонально є психічні процеси, які є первинними регуляторами поведінки людини. З огляду на функціональну необхідність забезпечення життєдіяльності людини, виділяють психічні процеси:

1)пізнавальні (забезпечення предметності діяльності);

2)емоційні (забезпечення суб’єктивності діяльності);

3)вольові (забезпечення активності діяльності).

Пізнавальні процеси поділяють на дві групи: чуттєві та раціональні. До чуттєвих пізнавальних процесів відносять відчуття, сприймання, уявлення, увагу. До раціональних пізнавальних процесів відносять мислення, пам'ять, уяву, мову.