Відеопам'ять

Відновлення картинки на екранах ЭЛТ- і TFT-моніторів виробляється від 60 до 100 разів у секунду; для цього використовується відеопам'ять, розміщена на платі контролера дисплея. Відеопам'ять містить одну або кілька бітових карт, що представляють виведене на екран зображення. Якщо, скажемо, на екрані уміщається 1600 х 1200 елементів зображення (пикселов), виходить, у відеопам'яті утримується 1600 х 1200 значень, по одному на кожен піксель. З метою швидкого переключення з одного зображення на інше в пам'яті може розміщатися кілька таких карт.

У сучасних дисплеях кожен піксель представлений 3-байтним значенням RGB,що визначає інтенсивність червоного (Red), зеленого (Green) і синього (Blue) компонентів зображення. Як відомо, будь-який колір можна представити шляхом лінійної суперпозиції трьох згаданих базових квітів.

Якщо у відеопам'яті зберігається інформація про 1600 х 1200 пікселів, причому на кожний з них виділяється по 3 байти, загальний обсяг цих даних складає близько 5,5 Мбайт; тому на будь-які маніпуляції таким зображенням іде досить багато процесорного часу. З цієї причини в деяких комп'ютерах для визначення кольору використовуються 8-розрядні числа. Таке число представляє собою індекс апаратної таблиці (так називаної колірної палітри), щоскладає з 256 значень RGB (24-розрядних). Це рішення, відоме за назвою індексованого кольору,дозволяє на 2/3 скоротити обсяг даних, що зберігаються у відеопам'яті. У той же час при застосуванні індексованого кольору в кожен конкретний момент на екран не може виводитися більш 256 квітів. Як правило, для кожного вікна формується індивідуальна бітова карта, а це значить, що при наявності однієї апаратної палітри з усіх присутніх на екрані вікон коректно візуалізирується тільки одне.

Для виводу растрових (тобто сформованих на основі бітових карт) зображень потрібно велика пропускна здатність. Приміром, для відтворення одного кадру повнокольорових мультимедійних даних у повноекранному форматі на дисплеї розміром 1600 х 1200 необхідно скопіювати у відеопам'ять 5,5 Мбайт. Якщо врахувати, що повноцінний відеофільм виводиться зі швидкістю 25 кадрів у секунду, загальна швидкість передачі даних повинна складати 137,5 Мбайт/с. Таку пропускну здатність не може забезпечити навіть первісна версія шини PCI (127,2 Мбайт/с), не говорячи вже про шини ISA і EISA. Звичайно, чим менше зображення, тим менше необхідна швидкість передачі даних, але проблема від цього не зникає.

З метою підвищення швидкості передачі даних із ЦП у відеопам'ять компанія Intel реалізувала в лінійці процесорів Pentium II підтримку спеціалізованої шини AGP(Accelerated Graphics Port — прискорений графічний порт), що допускає передачу 32 біт за такт на частоті 66 МГц, що відповідає швидкості 252 Мбайт/с. У наступних версіях процесорів для шини AGP підтримуються швидкості 2х, 4х і 8х — у результаті система справляється з передачею «важкої» графіки, не завантажуючи основну шину PCI.