Соціологія молоді

Поняття молодь Однією з важливих складових соціологічних

знань є соціологія молоді. Проблеми молоді, И виховання, освіти, самоутвердження, роль в системі соціальних ^зв язків і соціальних відносин займають чільне місце. Адже молоді Належить будувати демократичне, суверенне суспільство, а в сучас­них умовах в Україні формувати громадянське суспільство і правову

Соціологія" 353

державу. І наскільки сучасна молодь здатна вирішувати благородну місію: формування громадянського суспільства демократичної пра­вової держави, як підготовлена молодь фахово і морально брати участь у державотворчих процесах, що розгортаються в Україні, і що слід зробити в галузі державної молодіжної політики, щоб успішно реалі­зувати потенційні можливості підростаючого покоління для гармо­нізації відносин між молоддю і суспільством — ось ті питання, що їх має вирішувати соціологія.

Звичайно ж, формування соціального обличчя молоді — резуль­тат безперервної діяльності людей, суспільних, соціальних і політич­них структур протягом усієї історії людства. І далеко не байдуже, яке місце займуть загальнолюдські цінності, норми моралі, традиції, звичаї у внутрішньому світі молоді. Адже в світі молодь становить значну і все зростаючу частину населення і відіграє певну роль у вирішенні важливих соціальних, економічних, політичних, духов­но-моральних проблем людства. Ось чому не випадково в сучасних умовах проблеми молоді і стали предметом стійкого інтересу різно­манітних міжнародних організацій: Організації Об'єднаних націй та її комітетів, міжурядової спеціалізованої Організації ООН з питань освіти, науки і культури — ЮНЕСКО (ІІпігесІ Маіїопз Ескісаґіопаї, 8сіепїїТіс апсі СиІШгаІ Ощапігаїіоп) та ін. Організація Об'єднаних На­цій та її комітети, ЮНЕСКО надають величезного значення питан­ням соціальних перспектив підростаючого покоління, його розвит­ку, прагнучи створити умови і можливості для активної участі молоді в усіх сферах соціального, економічного, політичного, педагогічного і культурного життя. Дослідження проблем молоді стає предметом ювентології — складової частини сучасної науки про людину. Уточ­нюються суть і зміст поняття молодь тощо.

Здавалося б повністю зрозумілим є поняття молодь. Та, на жаль, це далеко не так. Парадоксальна ситуація: є величезна кількість пуб­лікацій про молоде покоління, але відсутнє достовірне наукове знан­ня про молодь як специфічну соціальну спільність, про закономір­ності і тенденції розвитку та її відтворення тощо. До молоді звикли ставитися як до пасивного об'єкта соціального впливу владних, ви­ховних та освітніх закладів. Вважалося, що юнаки та дівчата мають лише ретельно виконувати вказівки, рекомендації старших, не супе­речити, брати участь у господарстві, вчитися тощо. Діяльність моло­ді регламентувалася. Ті ж негативні явища, які виходили за межі суспільних сподівань, оголошувалися «залишками минулого» або ж наслідками розклаючого впливу Заходу. Революційні ж зміни в су­часному суспільстві особливо позначались на молоді, яка почала ак­тивно діяти, і суспільство не сподівалося на таку сильну і могутню Ц

хоДУ; строкатість, суперечливість і непередбачуваність її мислення і поведінки. Молодь — поняття не тільки і не стільки вікове, скільки соіііал^ьне та історичне. Молодь — це суспільно різноманітна, соціаль-_н0-демографічна спільність, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні тощо властивості, що ха­рактеризують її біосоціальне дозрівання як реалізацію самовираження її внутрішніх сил і соціальних якостей. Молодь тому і є специфічною соціальною спільністю, що її суттєві оцінки і риси перебувають у стані формування і становлення. Досягнення молоддю соціальної суб'єктності, ступінь засвоєння суспільних відносин та інноваційної діяльності і є критеріями для оцінки молоді та проявами її головної соціальної якості.

Молодь — різноманітна соціальна спільність,

молодь — складна та багатовимірна за характером, яка

соціальна спільність . ^г . . .

має в своєму складі ряд внутрішніх однорід­них груп, що об'єктивно займають у структурі суспільства відмінне становище, відрізняються широтою і змістом сфер діяльності, спе­цифікою духовного світу і відповідно відіграють у процесі розвитку суспільства неоднакову роль. Соціологія визначає основні суттєві характеристики і риси молоді. В різні періоди і епохи історії в різних суспільствах під поняття молодь підпадали молоді люди дуже різного віку. Ще в порівняно недавньому минулому в традиційному сіль­ському житті молоддю звичайно називався дуже вузький віковий прошарок молодих людей напередодні їх соціальної зрілості, коли вони ставали дорослими і збирались почати сімейне життя, дуже часто після всього двох-трьох років молодих селян або ремісників уже не називали «молоддю».

В сучасних умовах молодь — поняття справді безмежне. Правда, часом однолітню дитину, семіричного хлопчика і навіть підлітка на­зивають молодою людиною, юнаком або дівчиною не інакше як жар­тома або з певною долею іронії. Але далі тридцятирічний дорослий (у стародавні часи — досить уже похила людина), який для оточуючих серйозно, без всякої іронії, молода людина, а жінка так званого баль-заківського віку, безумовно, називається дівчиною, хай вона хоч буде багатодітна мати. Мало того, їх звуть так і в сорок, і в п'ятдесят років. Тільки явно виражений похилий вік перетворює дівчину — на маму або бабусю, а молоду людину — на тата або дідуся. Само собою це навіть приємно. Отже, хто добре стежив, дбав про себе, непогано і зберігся. Проте залишається проблемою віковий прошарок молодих людей — 14—18 років. У більшості сучасних акселератів (раніше, аніж Колись у їх рідних) настає статева зрілість, зростає рівень інтелекту­альності і зрілості завдяки освіті та засобам масової інформації. Саме

23* 355

у 18 років молода людина визнається повнолітньою, юридично діє­здатною, одержує майже всі громадянські права, включаючи право на створення сім'ї.

Соціологи висловлюють думку, що конкретизація суттєвих рис молоді з метою їх подальшого емпіричного аналізу може реалізува­тися виділенням основних віх соціального становлення особи і су­купністю оцінок, даних різним групам всередині самої молоді. В процесі становлення і змужніння молоді вирішується насамперед процес формування правової відповідальності (часткової і повної), можливості приступити до роботи, одруження і створення сім'ї, соціально-економічної самостійності тощо. Вирішується і питання вікових меж періоду молодості. Традиційно в соціології вважалося, що межі молодості — в інтервалі від 16 до ЗО років. Починаючи з 80-х років поширюються думки, що вік молоді десь у межах між 14 та 35 роками. В основі лежить міркування про продовження періо­ду молодості, збільшення віку вступу в трудове життя, досягнення економічної незалежності від батьків, держави та ін. Це відображає об'єктивні процеси в житті та розвитку суспільства, утвердження молоді.

Специфіка молодіжної Проблема формування свідомості молоді -свідомості та поведінки одна з провідних у соціології. Свідомість мо­лоді — спільнісна та групова — різновиди ма­сової свідомості: політико-правової, економічної, моральної тощо, які функціонують на теоретико-пізнавальному, емоційно-чуттєвому та поведінковомурівнях. Теоретико-пізнавальний рівень охоплює сис­тематизовані наукові погляди і знання, що служать основою для фор­мування наукового світогляду і міцних переконань, сукупності мо­ральних норм і принципів, що визначають духовне багатство та поведінку молодої людини, здатність об'єктивно і адекватно оціню­вати дійсність. Емоційний рівень становить взаємодія емоцій, духовних станів, почуттів особистості в їх єдності і цілісності. Емо­ційно-чуттєвий рівень тісно взаємопов'язаний зі змістом поведінко-вого рівня і перебуває в певній залежності від поведінки індивіда, адже головна особливість молодіжної свідомості — надмірна емоцій­ність — загрожує перетворитися на її недоліки. Поведінковий рівень молодіжної свідомості охоплює соціальні настанови, а також волю, прагнення і вміння здійснювати свої дії якісно. Свідомість молоді є цілісним діалектичним переплетінням всіх її складових рівнів, що відмінні за змістом і метою.

Свідомості молоді властиві свої особливості. Свідомість молодої людини визріває повільно, відстає від фізичного розвитку і реалій змін буття молоді. Сучасність ставить нові завдання, піддає вимог-

ій _перевірці здібність молоді щодо забезпечення неухильного постання економіки, подальшого вдосконалення суспільних відно-_н розширення і поглиблення демократії. Відомий педагог Антон Макаренко вважав за необхідне виховання певного типу людини — тюдини гордої, сміливої, яка не піддається сумніву. Та в сучасних умовах така особа уже не ідеал. її цінність не відповідає загально­людським цінностям. Зрозуміло, не варто за це картати Антона Ма-каренка, але не можна прийняти і його ідеали, адже рішуче виступав проти інтелігентика — такого паночка, розслабленого, розвалькува­того, з міщанськими поглядами. Антон Макаренко відстоював вихо­вання всебічно розвинутої особи, морально стійкої та ін. Владним ешелонам так і не вдалось звільнитися від «страху молоді». З 70-х років XX ст. «страх молоді» набуває широкого розмаху, буквально захоплюючи всі структури суспільства. Просторікуючи про увагу до молоді, владні структури здійснюють тотальний патронаж будь-яких форм її діяльності. Молодь ставиться в нерівноправне, залежне від старших вікових груп становище, висловлюються небажання раху­ватися з їх специфічними інтересами і особливостями способу жит­тя, придушуються будь-які форми інакомислення тощо. Суспіль­ство прагне створити міцний стереотип слухняної молодої людини. її формула проста: будь задоволений тим, що є, бери те, що пропону­ють, думай і роби так, як більшість. Що ж стосується суспільної активності молоді, то вона має виливатися в боротьбу з тими, хто дотримується інших принципів та поглядів. Такий підхід пронизував усі сфери взаємодії суспільства і молоді. І мабуть, така молодь навряд чи здатна на соціальну творчість, новаторство. В сучасних умовах якась частка молоді замкнулася у вузькому світі, пішла або намага­ється піти від реальностей життя. Можна назвати немало негативних змін, що сталися в середовищі молоді. Але, мабуть, не варто все списувати на негативні явища і зміни, пояснюючи їх обставинами «об'єктивного порядку». Адже сама людина — не пасивний продукт обставин, і саме суспільство створюється людьми, соціальними си­туаціями в оточуючому молодь середовищі.

Ідея про зв'язки розвитку особистості молодої людини з вплива­ми зовнішніх умов при їх активній взаємодії із середовищем висуну­та відомим психологом Львом Виготським. Молода людина — це особа зі своїм індивідуальним психічним життям. Але молода люди­на є ще і членом колективу, соціальної спільності — класу, нації, її свідомість індивідуальна, її моральні відносини соціально обумовле­ні. Індивідуальна психіка визначається суспільним середовищем, має Ного відбиток. Саме соціальні формування психіки та розвиток осо­би і вивчає соціальна психологія. Не можна зрозуміти соціальну си-

туацію виховання поза складним ланцюгом залежностей між макросередовищем суспільства, макросередовищем соціальної спіль­ності і особистим світом молодої людини. Виховна ситуація виникає в процесі активної взаємодії молодої людини із середовищем. Поза нею молода людина не може існувати, не може розкритися. Вирі­шальне значення у моральному розвитку молодої людини має ство­рення таких ситуацій і режимів, за яких її стимулюють до моральної поведінки, де вона зможе вибирати, віддавати перевагу, діяти, відпо­відати. Саме тут основою морального розвитку молоді і стає соціаль­на координація поведінки молодої людини та поведінки соціальної спільності, колективу з його громадською думкою. Набутий досвід у процесі спілкування і соціальної діяльності молоді в соціальній спіль­ності має велике значення для вироблення у молоді внутрішніх механізмів морального саморегулювання поведінки. Саме принци­повість, чесність, соціальна зрілість молодих людей роблять можли­вими рішучі плодотворні зміни. Проте проблема полягає не тільки в тому, наскільки людина вірна переконанням, але і в тому, наскільки її особисті переконання відображають об'єктивну істину, об'єктив­ну потребу розвитку.

Сучасність наполегливо поставила вимогу перегляду багатьох ре­комендацій і принципів, висунула як насущні вимоги нове мислен­ня молоді. Заскорузлість старих поглядів на суспільне життя та на пояснювальні закони багато в чому стала гальмом розвитку. І в су­часних умовах демократизації суспільного життя важливе значення у вихованні молоді має сім'я. Адже відносини в сім'ї зазнають впливу психічного, емоцій і настроїв, внутрішнього світу членів сім'ї. В сі­мейному побуті особливо сильна інерція пересудів і негативних зви­чок. Все це ускладнює реалізацію вимог моралі в сфері сімейних відносин: взаємна повага, вірність подружньому обов'язку, піклу­вання про виховання дітей та ін. В сім'ї дитина чує про те, як треба жити, що треба знати, як діяти, чинити. Моралізаторство мало спри­яє правильному вихованню дитини в сім'ї. Дитина завжди відобра­жає внутрішній світ сім'ї. Якщо батьки кар'єристи, міщани, своєко­рисливі люди, вони можуть приховати це від усіх, але не від своєї

дитини.

Масовим соціальним інститутом виховання молоді є і школа. Мо­лодій людині — юнаку або дівчині — школа не тільки дає знання і переконання, а й виховує спосіб поведінки. В школі є всі необхідні передумови для створення розумної системи вимог, контролю і від­повідальності, практичних моральних відносин молоді. Та школа ви­користовує можливості не повністю. Дуже багато ще в сучасних умо­вах покладається надій на вербалізм (моралізаторство) і холодний

на по-

оигоризм. У випадку моралізаторства молодь перетворються кірних рабів красивих фраз, солодкуватого пережовування принци­пів моралі, а в випадку холодного ригоризму молодь стає рабом адмі­ністративного впливу, залякування та санкцій. Обидві крайнощі мають єдину основу — формалізм і ведуть до лицемір'я в поведінці молодої людини. Саме в цьому недооцінюється особа підлітка як свідомої і творчої істоти, як суб'єкта своєї діяльності і поведінки. Чи варто забувати про непорушність основних ідеалів і цінностей, ви­роблених історією. На жаль, в молодіжному середовищі нерідко висловлюється передбачення провести ревізію багатьох цінностей способу життя. Нерідкі випадки, коли піддається сумніву сама мож­ливість збереження безкоштовної освіти, медичного обслуговуван­ня та ін. Безумовно, діалектика розвитку — непроста, її на сумі бу­денних прикладів життя та побутових фактів відразу ж не осягнеш. Особливо важливо усвідомлювати, що молодь могла б спостерігати зміни в навколишній дійсності, уловити тенденцію динамічного су­спільного оновлення. Взяті в сучасних умовах рубежі ставлять перед народом і особливо перед молоддю дедалі складніші проблеми. Ра­дикальні перетворення в суспільному житті України супроводжу­ються ускладненням ситуації у сфері виховання підростаючого по­коління.

Аналіз соціологічних досліджень свідчить, що в сучасних умовах молодь — це одна з соціальних верств, найураженіша економічно та найбільш безправна соціально, позбавлена правово-соціальних цін­ностей, яка живе в умовах підвищеної соціальної напруги і психоло­гічного дискомфорту. Як наслідок такого становища — з'являються все нові й нові факти зростання в молодіжному середовищі злочин­ності, наркоманії, токсикоманії, алкоголізму, проституції. Рівень зло­чинності серед молоді та неповнолітніх має стійку тенденцію до знач­ного зростання. За 80-ті — першу половину 90-х років злочинність серед молоді в Україні зросла на 16 %, а серед наркоманів 80 % складає молодь, в тому числі 40 % — неповнолітні. Щорічно у скоєн­ні тяжких злочинів беруть участь понад 30 тис. молодих людей. У першій половині 90-х років в порівнянні з 80-ми роками XX ст. зло­чинність серед дівчат зросла в 2,5 раза. З кінця 80-х років зростає кількість самогубств серед молоді. Зменшується питома вага молоді серед населення України: якщо на початку 80-х років кількість мо­лодих людей складала 23,2 %, то в середині 90-х років — уже 18,3 %. Дослідження показують, що серед молоді явно домінують цінності мікросоціуму, що визначає суть проблем.

Мабуть, є закономірністю: коли руйнується «великий» соціум, ^лЮди інстинктивно намагаються зміцнити сім'ю, зберегти осередок

стабільності. Економічні і соціально-політичні ситуації в Україні ма­ють негативну динаміку: наростають кризові явища. Це загострює існуючі та народжує нові проблеми, нові тенденції розвитку. У су­часних умовах в Україні проявляються основні тенденції соціально­го самовизначення молоді: по-перше, заперечення можливості по­вернення до минулого та невизначеність власного місця і ролі у створенні нового, руйнування традиційних форм соціалізації, за­снованих на досить жорсткій визначеності життєвого шляху та наяв­ності великої кількості соціальних інститутів, що здійснюють соціа­лізацію. По-друге, розширення можливостей самостійного вибору життєвого шляху, зростання особистої відповідальності; поява нових соціальних посередників, не властивих для самовизначення моло­діжних поколінь; наявність різноманітних форм власності, джерел інформації тощо. По-третє, посилення регіональних та національ­них етнічних відмінностей та зростання їх питомої ваги в життєвій самовизначеності молоді. Отже, більшість молоді стоїть нині перед складним вибором у житті, до якого вона не підготовлена ні психо­логічно, ні організаційно, ні соціально, ні духовно.

Вкрай важливо розуміти глибини масштабів
Соціальна активність ^ _х змін, пов'язаних з переходом до ринку.
та зрілість молоді „

Саме це і може стати реальним стимулом творчої праці, допомогти здобути уявлення про власне місце, роль у процесі демократизації і становленні державності. Ось чому як ніко­ли раніше важливе розуміння молоддю переломного моменту в роз­витку України і своєї відповідальності перед народом за успіх пере­творень, бажання активніше включитися в процес оновлення всіх сторін життя суспільства.

Сучасне суспільство зацікавлене в активній молоді, соціально зрілій, що бере участь у вирішенні всіх питань сучасності. Говорячи про соціальну зрілість людини, можна констатувати лише відносну завершеність процесу. В умовах, коли формується демократичне, соціально орієнтоване суспільство, молодь ще не визначила свого місця в складних економічних, соціальних, політичних, духовних процесах, хоча взагалі сприймає схвально зміни, що відбуваються в суспільстві. Та більшість молоді займає пасивну, вичікувальну пози­цію і лише 10—15 % готові діяти активно. Йде неприхована, відкрита боротьба політичних партій та різноманітних політичних рухів за завоювання на свій бік молоді, саме тому дедалі більше стає політич­ним процес самовизначення молоді. Боротьба за молодь дуже часто зводиться до прагнення за будь-яку ціну завоювати її голоси та за­вербувати до участі у разових політичних акціях. Лише незначна кіль­кість політичних партій та політичних об'єднань мають молодіжні

секції, осередки (республіканська партія, Рух, комуністична та соці­алістична партії) і вироблену молодіжну програму дій. Найактивні­шими є радикальні партії, членами яких є більшість молоді, схильна по конкретних, доволі неконституційних дій — УНА-УНСО, СНПУ тошо. Спостерігається в сучасних умовах і тенденція зменшення представництва молоді в управлінських та владних структурах. Від­чуженню молоді від участі в управлінні властиві дві взаємопов'язані особливості: зростання пасивності і недовіри до офіційних органів управління та зростання інтересу до суто молодіжних угруповань та об'єднань тощо.

Досягнення соціальної зрілості — не якийсь підсумок, а лише визначення рівня соціальної підготовки людини. Соціальна зрілість впливає на весь духовний світ молодої людини, проявляючись в усіх видах соціальної активності. Соціальна зрілість — якісний показник розвинутості життя і діяльності молодої людини. Соціально зрілу лю­дину відрізняють високий рівень мислення, розсудливість, обдуманість і виваженість рішень, що їх приймає, висока соціальна активність, спря­мована на вдосконалення, оновлення і зміни існуючих суспільних відно­син. Соціальна зрілість не виникає раптом, на пустому місці, а є результатом, з одного боку, цілеспрямованого формування людини суспільством, властивим йому устроєм суспільних відносин (еконо­мічних, політичних, моральних, правових та ін.), духовною культу­рою, а з іншого — результатом її власної самоосвіти. Соціально зрілу людину, яка бере активну участь в оновленні суспільства, важко уя­вити без глибоких соціальних знань життя. Соціальна зрілість — це, насамперед, широкі соціальні знання економічної структури суспіль­ства і його політичної системи, знання природи влади і політики, прин­ципів, норм, ідей і світоглядів, що лежать в основі управління соціальни­ми процесами, знання форм і способів участі громадян у реалізації соціальних питань, в самоуправлінському процесі, знання конкретних прав, свобод і обоє 'язків громадянина.

Професійне Усвідомлення молодою людиною своєї від-

самовизначення молоді повідальності перед суспільством, свого пат­ріотичного обов'язку трудитися на благо на­роду — невід'ємний елемент соціальної зрілості. В основі виховання молоді лежить глибока переконаність в необхідності змін у суспіль­стві, становлення ринкових відносин. Правда, у сфері праці молоді тривалий період відводилося другорядне місце, посилювалася мате­ріальна і психологічна залежність молодих людей від старших поко­лінь. Та й тепер ще близько 80 % молоді живе на частковому або Повному утриманні батьків та рідних. Основна частина молоді при переході на ринково орієнтовану економіку розраховує на суспільну

допомогу і захист, а не на власні сили. Процес професійного само­визначення молоді відзначається такими особливостями: зростан­ням диспропорції у структурі зайнятості у різних регіонах України, появою надлишків та недостатності робочої сили; посиленням при-хованості і явного безробіття; розтягуванням періоду набуття освіти і наявністю різних можливостей в її одержанні; масовим вимиван­ням молоді з виробничих структур у сферу приватного бізнесу, насамперед пов'язаного з комерційною діяльністю; використанням молоді на тимчасово вигідних та добре оплачуваних роботах, які не вимагають фахової підготовки, та пов'язаним із цим процесом де­кваліфікації молоді.

У сучасних умовах реформування політичного, економічного, со­ціального життя України багато молодих людей активно включи­лися у подолання труднощів і перешкод, звичайно, далеко не всі ще звикли до позиції дбайливого господаря і відповідального громадя­нина. Не в усіх вистачає мужності стати на шлях оновлення суспіль­ства, а тим більше — довести почату справу до кінця. Потрібен пев­ний період, щоб людина освоїлася у нових умовах, породжених необхідністю переходу до ринку, здобула самостійність, господарсь­кі навички, перестала боятися окриків, навчилася висловлювати влас­ну думку, відчула себе дійсно вільною в реалізації суспільних сил. Соціальна зрілість молоді передбачає здатність дати об'єктивну оцін­ку всім суспільним явищам, уміння бачити цілісну картину світу, визначальні тенденції його розвитку, і судити про соціальну зрілість молодої людини тільки за наявності у неї широких знань не можна. Не за словами, а за ділами можна вірно оцінювати рівень соціальної підготовленості людини до самостійної праці, діяльності, її соціаль­ної зрілості та активності.

Економічне Д^{ля 3}ДІ^{иснення} самовизначення молоді в

самовизначення молоді сфері економіки важливе значення має за­безпечення рівних умов для трудового стану молоді, можливість соціального просування, досягнення економіч­ної самостійності. В сучасних умовах ще існує відчутна нерівність серед молоді в здобутті загальної освіти, духовного і культурного розвитку, професійної підготовки, вибору місця праці. Такі явища пояснюються демографічними, організаційними, структурними дис­пропорціями тощо, відсутністю сильної державної соціальної полі­тики. Так, у порівнянні з міською молоддю у сільської — невисокі можливості здобуття якісної освіти: загальної і професійної. Почи­наючи з початку 90-х років погіршується економічне становище мо­лоді. Це стосується виконання молоддю фізично тяжких, шкідли­вих, непривабливих робіт, постійної загрози безробіття, одержання

яімальної заробітної плати та ін. Нині в тіньовій економіці тру-

ться майже 24 % молоді. Падає і рівень життя молоді, яка вимуше-

вдаватися до додаткових підробітків, а незайнятість штовхає на

злочини та ін.

Соціальний розвиток відбувається в різних

Участь молоді соціальних осередках суспільства, в сім'ї, в

V формуванні ^к ' '

■ „,™ г-тптетлті навчальних закладах, в межах формальних і
суспільних структур ' 7 .

неформальних вікових груп, в різних суспіль­них об'єднаннях, в трудовому колективі, в процесі спілкування з різними власними структурами, засобами масової комунікації. Про­те включаючись у систему конкретних суспільних відносин, молодь виступає не тільки їх об'єктом, а й їх суб'єктом. Роль людини в сис­темі суспільних відносин визначається її здібностями, рівнем осві­ченості, культури, ступенем прояву нею активної життєвої позиції. Включення молоді у формування нових суспільних структур здій­снюється в результаті реалізації нею прагнення поліпшити матері­альне становище, одержати належну професійну освіту і по можли­вості високу виробничу кваліфікацію, знайти і визначити себе в системі економічних відносин та виробничому процесі, брати участь у господарських справах і впливати на долю підприємства, госпо­дарства, створити власну сім'ю, мати певне дозвілля, розваги та ін. Та участь молоді у формуванні ринкової економіки, реформуванні державності України суперечлива. Знизився інтерес молоді до полі­тики. Пояснюється це розчаруванням, зневірою молоді у діяльності «демократичної» влади, орієнтацією її значної частини на сферу біз­несу і сфери споживання. Для значного відсотка молоді політика відіграє роль компенсації за відсутності можливості самореалізації в інших сферах. Труднощі самореалізації в межах політичних і еконо­мічних інститутів і формувань обумовили підвищення інтересів до різних за змістом і соціальною спрямованістю молодіжних об'єд­нань, формальних і неформальних груп.

Неформаїьні Поняття неформали міцно увійшло в сучас-

об'єднання молоді ^нии побутовий ужиток. У суспільній думці

неформали асоціюються з розпливчастим визначенням молодіжної групи, яка галасливо і суєтно конфліктує із суспільством. У соціології визначаються неформальні об'єднання як Різновидність самодіяльних об'єднань молоді, які характеризуються орієнтацією на забезпечення міжособистого спілкування, на задово­лення соціально-психологічних потреб. Неформальні об'єднання Володі базуються на інтересах, що стосуються невеликих осередків -іолодих людей і повністю можуть їх задовольняти. Інтереси надто 'ізноманітні. Серед інтересів надається увага якості молодіжних то-

варів споживання, розвитку молодіжної музики, спорту та ін. Пору­шуються питання самотності, розширення демократії, створення сім'ї, екології і охорони пам'ятників давнини тощо.

Неформальні об'єднання охоплюють молодь, яка шукає сенсу життя, місця в суспільстві, цікавих справ і захоплюючого дозвілля Спілки, осередки, об'єднання, в яких групується молодь на основі спільності інтересів та цілей, існували завжди. Та бурхливе зростан­ня ініціативи і самодіяльності молоді спостерігається в переломні, перехідні революційні періоди розвитку суспільства. У відповідь на фальш і лицемір'я «суспільства дорослих» виникають молодіжні об'єднання протесту навіть у періоди стабільності суспільних відно­син. Так, у 70-х роках широке розповсюдження набуває рух хіпі, панків, металістів, прихильників нетрадиційних релігій та ін. їх по­ява нагадує «молодіжний бунт» проти бюрократичного механізму, що тоді діяв. Проте протест часто набуває спотворення і просто соці­ально небезпечних форм. Об'єднання неформалів ніде не реєстру­ється. Вони вписуються в процеси демократизації суспільства, але можуть стати дестабілізуючим фактором. Психологічно для багатьох молодих людей, які конфліктують з дорослими, включення в нефор­мальні об'єднання дає компенсаційний ефект. Не маючи раціональ­них засобів впливу на дорослих, підліток за допомогою карнаваль­них, ритуально-символічних дій, породжуючи обурення з приводу зовнішнього вигляду (гребінь волосся на голові, залізні ланцюги, свастика, емблеми черепа як прикраси, розмальована джинсова курт­ка, серга у вусі тощо), частково знімає внутрішнє напруження, при­вертаючи до себе увагу оточуючих, сторонніх. Зовнішні засоби, до яких вдаються молоді люди, дуже впливають на оточуючих і допома­гають позбутися внутрішнього конфліктного діалогу з дорослими. Проте багато активних неформалів після виходу з об'єднання уже не страждають підлітковими комплексами, не бунтують з будь-якого мізерного приводу, а за допомогою різноманітних інституційних форм інтегруються в суспільні відносини.

Соціальне життя складне і різноманітне і в тому розумінні, що охоплює не тільки стабільне, спокійне, правильне, нормальне жит­тя, а й відхилення. Це знаходить відображення у відхиленні від нор­ми поведінки (девіація) людей і в аномалії суспільства. Відхилення від нормального суспільства тягне за собою, наприклад, його деста­білізацію, соціальні деформації та інші негативні наслідки і відповід­ні санкції з боку суспільства. Нормальне суспільство — суспільство, що відзначається високою життєздатністю, гнучкістю, адаптивніс-тю до умов, що змінюються. Нормальне суспільство характеризується цілісністю, стійкістю суспільних систем, постійним імпульсом роз-

відкритістю, плюралізмом, сприйнятливістю нового, актив-■ іл соціалізації, природністю і керованістю в його соціальній стра­тифікації і мобільності.

Поняття девіація, девіантна поведінка означає будь-які вчинки або - _шо не відповідають писаним і неписаним нормам, причому пози-ивні і негативні. Це може бути героїзм, самопожертва, альтруїзм, геніальне відкриття, надпрацездатність, велика відданість та ін. Але можуть бути і негативні прояви, починаючи з безквиткового проїзду в громадському транспорті, дрібної крадіжки і завершуючи вбивствами та іншими тяжкими злочинами. Здебільшого девіація, тобто відхилен­ня розуміється як негативне явище, відхилення від норми (закону) поведінки індивіда або спільності людей. Девіантність визначається відповідністю або невідповідністю вчинків соціальним сподіванням. Девіація ж — поведінка, що вважається відхиленням від норми групи, спільності людей і тягне за собою ізоляцію або інші покарання. Зрозумі­ло, таке визначення девіантної поведінки пов'язане з тим, що соціоло­ги, природно, найбільшу увагу приділяли і приділяють саме негативній девіації, що підриває соціальну стабільність.

Джерела та причини відхилення поведінки від норми вчені нама­гаються пояснити тим, що люди за своїм біологічним складом схильні до певних типів поведінки, що «кримінальний тип» є результат дегра­дації на ранніх стадіях людської еволюції (Чезаре Ломброзо), що деві­антна поведінка пов'язана з особливістю побудови тіла людини (Хель-мут Шелдон), аномаліями статевих хромосом (Прайс Уїткін), розумовими дефектами, психопатією (Зігмунд Фрейд) та ін. Соціоло­гічне пояснення девіації, не відкидаючи біологічних та психологічних причин відхилення поведінки молоді від норми, враховує, насампе­ред, соціальні і культурні фактори. Соціологи Еміль Дюркгейм, Ро-берт Мертон та інші пояснюють девіацію «соціальною дезорганізаці­єю» суспільства, коли культурні цінності, норми і соціальні взаємозв'язки відсутні, слабкі або суперечать один одному (Еміль Дюр­кгейм); причиною девіації є розрив між культурною метою суспіль­ства і соціально схваленими засобами її досягнення (Роберт Мертон). Відхилення поведінки у людей існує тому, що «по-перше, нова со­ціальна система виникає не на пустому місці, а виростає з ряду еле­ментів колишньої, зруйнованої системи — про що б не йшлося: про людей чи про елементи продуктивних сил, духовну або матеріальну культуру. По-друге, процес розвитку самої соціальної системи звичай­но нерівномірний, а це породжує диспропорції у взаємодії окремих її елементів і призводить до відставання деяких з них і тих або інших ефектів функціонування. По-третє, може спостерігатися неповна ^аптація до зовнішніх і внутрішніх умов систем, що розвиваються

інакше, соціальний, культурний або технічний розвиток може не всти­гати за виникаючими суспільними, духовними або економічними по­требами, не варто відкидати і випадкові події. Все це в сукупності і служить конкретним джерелом різних негативних явищ». Соціологія розглядає сам процес відхилення поведінки в соціальному житті, тоб­то послідовність, етапність та ін. Наявність відповідних причин —- ц_е ще не відхилення поведінки від норми. Починаються такі відхилення коли виникає соціальне напруження, неможливість реалізації потреб і інтересів людей, коли створюється передконфліктна ситуація у вза­ємовідносинах їх із суспільством. В оцінці відхилення поведінки є два підходи — відносний і абсолютний. Те, що для однієї людини або спільності — відхилення, для інших може бути нормою, звичкою. У соціальному житті може статися така ситуація, коли відхилення пове­дінки поширюється на широкі соціальні верстви, охоплює соціальні інститути, норми, цінності, загрожуючи самим устоям суспільства. Таке становище називається соціальною аномією, тобто означає розре-гульованість, деформацію суспільства. Часто молоді люди приверта­ють до себе увагу відхиленням поведінки від моральних норм, цінніс­них орієнтацій. Такі молоді люди виділяються зовнішнім виглядом, стоять біля входів у популярні молодіжні кафе, юрмляться біля входів у метро, сидять на газонах міських скверів, вештаються з байдужими обличчями вулицями міста, вважають себе «піплами», «харисонами», винятково вільними людьми, незалежними від батьків, рідних і су­спільства. Це їх система.

Аналіз негативних сторін життя в сучасній Україні свідчить, що соціологи здебільшого оперують поняттями: пияцтво, хабарництво, бюрократизм, зловживання службовим становищем, споживацтво, не­добросовісне ставлення до праці, злочини проти особи, блат, бродяж­ництво, порушення норм і звичаїв, що виникають у суспільстві, праг­нення взяти від суспільства більше, аніж віддати, безвідповідальне ставлення до шлюбу і сім % безгосподарність тощо. З другої половини 80-х років XX ст. в Україні розширилися масштаби протиправної діяльності, зросли злочини проти особи, суспільства, держави, ре­альну небезпеку становлять організована злочинність, ті чи інші мо­дифікації мафіозних груп. Знято таємність з таких відхилень, як нар­команія, проституція, корупція та ін.

У сучасних умовах відхилення поведінки молоді пояснюється ба­гатьма причинами. Завжди і скрізь молодь прагне до спілкування з ровесниками, втікає від душевної самотності, живучи в окремих квар­тирах з нерозуміючими їх, як вони вважають, батьками. Для багатьох протиставлення себе, свого ^дорослим — нормальне явище. Підліт­ки не хочуть жити чужим досвідом, вчитися на чужих помилках.

Ппотест, який вони висловлюють, може бути пасивний, зовнішній, івидше показний — демонстративне заперечення існуючого поряд-відмова від додержання прийнятих у суспільстві правил. Є і агре­сивні форми протесту, що виражаються в епатажі, який межує з ху­ліганством, а іноді переходить у бешкети. Викликається відхилення поведінки молоді і різними соціальними причинами: нездоровий пси­хологічний, ідейно-моральний клімат у несприятливих сім'ях з ду­шевним дискомфортом нерідко викидає юнака і дівчину «на вули­цю» в пошуках доброти, взаєморозуміння, співчуття та ін. Нерідко в міських сім'ях через зайнятість батьків на роботі всі спілкування, які так потрібні дітям і підліткам, зводяться до записок-наказів, теле­фонних нотацій тошо. Справжні цінності (соціальні, моральні, естетичні) за таких умов прищепити важко. В багатьох школах і про­фесійно-технічних училищах, та й вищих навчальних закладах, ідей­но-моральне, трудове, естетичне виховання здійснюється формаль­но. Надто слабко виховання ведеться і в трудових колективах. Однією з причин відхилення поведінки молоді є стан суспільної свідомості, способи її формування.

Спрямованість і зміст інтеграції молоді в су-

Про лема спільні структури визначається становищем

інтеграції молоді ...

молоді в суспільстві, з одного боку, ставлен­ням суспільства до молоді, а з іншого — власним уявленням молоді про свій соціальний статус. Аналіз соціального становища молоді показує, що найбільш вразлива економічно соціально-правова та суспільна частина молодих людей, яка живе в умовах підвищеної соціальної напруженості і психологічного дискомфорту. Зростання кількості самогубств, поширеність у молодіжному середовищі нар­команії, проституції, дідовщини в армії тощо — свідчення підвище­ної соціальної напруженості. Психологічний дискомфорт сучасної молоді в Україні може посилюватися внаслідок дії таких факторів: зростання регіональних і національних відмінностей, розширення можливостей вибору життєвого шляху, що обумовлює підвищення власної відповідальності у зв'язку з необхідністю прийняття індиві­дуальних рішень. Складне соціальне становище, відсутність у біль­шості молодих людей економічної самостійності, професійного ста­тусу, певних соціально-політичних і духовних орієнтирів — все це визначає проблему інтеграції молоді в суспільні відносини. В пору своєї молодості людина постає перед складною проблемою вибору життєвого шляху. На жаль, більшість молодих людей виявляється не підготовленими до її вирішення ні психологічно, ні організаційно. З Ряду причин у значної частини молоді відсутня економічна само-тіиність. Це пов'язано з тривалим періодом надбання освіти, з не-

високими розмірами стипендій і обмеженням можливості одержання ними додаткового прибутку, з невисокими розмірами заробітної пла­ти працюючої молоді, яка не має достатнього досвіду для одержання високооплачуваної роботи. Відсутність економічної самостійності для більшості молоді — одна з причин соціальної нестабільності — фор­мує у молоді відчуття власної неповноцінності, постійної залежності від оточуючих та ін. Починають діяти дві тенденції, наслідки яких небезпечні для молоді і суспільства: відносно високі стандарти спожи­вання, часто розраховані на нетрудові прибутки, і економічна пасив­ність молоді, відсутність готовності до праці в нових економічних умо­вах — в умовах ринкової економіки, ринкових відносин.

Невизначене і нестійке економічне і соціальне становище молоді обумовлює і проблеми її інтеграції в соціально-політичну сферу су­спільства. Це пов'язано з труднощами визначення молоддю власних штересш і реальних засобів їх задоволення. Нерівність соціальних стар­тових можливостей молоді (здобуття освіти, культурний розвиток, про­фесійна підготовка, створення власної сім'ї, вибір місця роботи і про­живання тощо) впливає на її політичні позиції, ступінь та форми політичної активності. Проте в усьому світі (за винятком окремих істо­ричних періодш) більшості молоді властива політична апатія і пасив­ність. Причина не тільки у низькому ступені довіри молоді з боку офі­ційних структур і політичних лідерів, але й у тому, що мало хто з молодих людей несе відповідальність за події, в які вони включені самі.

Молодіжна апатія до політики легко переростає в антипатію, ос­кільки життєва енергія молодих не знаходить позитивного виходу. Одним з можливих шляхів перетворення енергії молоді на позитив­ний тип є інтеграція її в духовну сферу. Проте соціологічні дослід­ження показують, що рівень духовних потреб та інтересів молоді досить низький. Естетичні потреби, інтерес до літератури, класичної музики, живопису міцно займають останні позиції в структурі моти­вів молодіжної діяльності, змінюється характер міжособистих відно­син у молодіжному середовищі, що дедалі більше перетворюється на інструментальні, які засновані на взаємній вигоді і розрахунку. Все це відбувається під впливом «масовізації» молодіжної свідомості, але, не зважаючи на це, у молодіжному середовищі наростають процеси уніфікації духовних потреб. Молодь включається в духовні відноси­ни переважно як споживач духовних благ, а не як їх творець.

Сучасна молодь велике значення надає дозвіллю. Значно ско­ротилася частка тих, хто працю розглядає як головне заняття в житті. В країнах Заходу орієнтація молодих людей на дозвілля як самоцін-ність підкріплюється активною пропагандою ефективної реалізації вільного часу: рекламні проспекти захоплюючих дорогих і відносно

недорогих подорожей, пляжі на островах в океані, визначні пам'ят­ки, рекомендації з культивування м'язової сили і елексіри вічної молодості, гороскопи та ін. Створюються спеціальні молодіжні ка­фе, спортивні клуби, танцювальні зали. В сучасних умовах в Україні молодь переважно ще позбавлена можливостей організовано прово­дити відпочинок, дозвілля. Пояснюється це нерозвинутістю інфрас­труктури дозвілля і відсутністю у більшості молодих людей достатніх матеріальних можливостей. Боротьба за виживання змушує молодь шукати різноманітні джерела заробітку, скорочує її вільний час. Без­духовність основної маси молоді обумовлює і беззмістовність прове­дення дозвілля. Намагаючися заповнити вільний час хоча б якимось змістом, молодь вдається до наркотиків, алкоголю тощо.

Соціологи визначили, що найменш здібними до осмисленої ор­ганізації вільного часу виявляються підлітки, чиї батьки знаходяться на верхніх щаблях соціальної ієрархії, оскільки вони розпещені з раннього дитинства, у них більше часу витрачається на навчання, а значить і на підготовку до зрілого життя. В основі проблеми дозвілля молоді лежать суперечності: між потребою суспільства і формуван­ням творчої, всебічно розвинутої особи, яка має прагнення до мак­симальної самореалізації, і недостатністю розвинутих форм дозвіл­ля, задоволення потреб у ньому. Вирішення проблеми дозвілля перебуває на позиціях підвищення рівня духовних потреб самої мо­лоді і організації таких видів дозвілля, які б стимулювали особу до всебічного розвитку, освоєння прогресивних зразків духовної куль­тури людства. Сучасне суспільство зацікавлене в соціально зрілій і активній молоді, діяльність якої визначатиме соціальне майбутнє.

Література

Бакиров В. С. Ценностное сознание и активизация человеческого фактора.—

X., 1988. Бебик В. Ф., Головатий М. Ф., Ребкало В. А. Політична культура сучасної

молоді.— К., 1996. Здравомьіслов А. Г. Потребности. Интересьі. Ценности.— М.,1986. Иконникова С. Н. Социология о молодежи.— Л., 1985. Кон И. С. В поисках себя. Личность и ее самосознание.— М., 1984. Кудрявцев В. Н. Социальная деформация.— М., 1992. Молодь України. Стан, проблеми, шляхи розв'язання.— К.,1995. Ручка А. А. Ценностньїй подход в системе социологического знання.— К.,

1987. Социальная философия. Учебник.— Киев—Харьков, 2002. Фромм 3. Душа человека.— М., 1992. Черниш М. І. Сучасна свідомість молоді.— Львів, 1990.

"Соціологія"