Тема: Аварії на енергетичних об’єктах.

План.

1. Засоби захисту органів дихання:

а) найпростіші засоби захисту.

б) призначення, будова і принцип дії респіратора

в) фільтрувальні протигази.

г) ізолюючі протигази.

2. Засоби захисту шкіри:

а) звичайні засоби захисту.

б) спеціальні засоби захисту.

 

1. а). Найпростіші засоби захисту органів дихання - проти пилова тканинна маска і ватно-марлева пов'язка Вони захищають органи дихання від радіоактивного пилу і деяких видів бактеріологічних засобів, а для захисту від отруйних речовин непридатні.

Проти пилова тканинна маска складається з двох частин з 4-5 шарів тканини. Зовнішні шари роблять з тканини без ворсу, а внутрішні - для кращої фільтрації -ворсом. Кріпленням служать смужки тканини, пришиті збоку корпуса.

Ватно-марлева пов'язка виготовляється із шматка марлі розміром 100x50 см. Його розстеляють на столі, посередині на площі 30x20 см кладуть шар вати завтовшки 1-2 см (якщо немає вати, то її замінюють марлею в 5-6 шарів). Вільний край марлі по довжині загинають з обох боків на вату, а на кінцях роблять розрізи( 30-35 см).

Пов'язка повинна добре закривати ніс і рот, тому верхній її" край має бути нарівні очей, а нижній заходити за підборіддя. Нижні кінці зав'язують на тім!, верхні - на потилиці. Для захисту очей необхідно надіти спеціальні окуляри, які щільно прилягають до обличчя.

б). Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоактивного і ґрунтового пилу. Найбільш поширені респіратори Р-2 і ПІБ-1 ("Пелюсток").

Респіратор Р-2 складається із фільтрувальної напівмаски з наголовником. Напівмаска має два клапани вдиху і один - видиху. У клапана видиху є запобіжний екран. Зовнішня частина напівмаскн виготовлена з поліуретанового пінопласту зеленого кольору, а внутрішня - з тонкої повітронепроникної плівки, до якої вмонтовано два клапани вдиху. Між поліуретаном і поліетиленом є фільтр із полімерних волокон. Респіратор має носовий затискач, щоб притиснути напівмаску до перенісся

Принцип дії респіратора ґрунтується на тому, що при вдиху повітря послідовно проходить крізь фільтрувальний поліуретановий шар маски, де очищається від грубодисперсного пилу, потім крізь фільтрувальний полімерний волокнистий матеріал, де очищається від тонкодисперсного. Після очищення повітря крізь клапани вдиху потрапляє у підмасковий простір та в органи дихання При видиханні повітря з підмаскового простору виходить через клапан видиху.

Зберігаються респіратори у запаяному поліетиленовому пакеті. Щоб підігнати респіратор Р-2 до свого обличчя, треба перевірити його справність, надіти напівмаску на обличчя так, щоб підборіддя і ніс були всередині, одна тасьма наголовника, що не розтягується, була б на тім'ї голови, а друга - на потилиці; за допомогою пряжок, що є на тасьмах, відрегулювати її довжину (для чого треба зняти напівмаску) таким чином, щоб надіта напівмаса щільно прилягала до обличчя; кінці носового затискача притиснути до носа

Респіратори надягають за командою "Респіратор надіти!" або самостійно. Знявши респіратор, треба провести його дезактивацію: видалити пил із зовнішньої частини напівмаси щіткою або витрусити, внутрішню поверхню напівмаски протерти тампоном і просушити. Респіратор покласти в поліетиленовий пакет і закрити його кільцем.

Респіратор ШБ-1 ("Пелюсток") широко застосовувався під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і надійно захищав від радіоактивного зараження. Це респіратор одноразового користування, безрозмірний; фільтрувальним елементом у ньому є тканина Петрянова.

в). Фільтрувальний протигаз призначений для захисту органів дихання, очей, шкіри обличчя від впливу ОР, РР, БЗ і деяких СДОР, а також від різних шкідливих домішок, що є у повітрі. У системі цивільної оборони країни для захисту населення використовуються такі фільтрувальні протигази: для дорослого населення - ЦП-5, ЦП-5М, ЦП-7, ЦП-7В; для дітей - ПДФ-Д, ПДФ-Ш, ДЦФ-2Д ПДФ-2ПІ, КЗД (камера захисна дитяча).

До складу комплекту цивільного фільтрувального протигаза ЦП-5 входять два основні елементи: лицьова частина ШМ-62у і фільтрувапьно-поглинальна коробка ЦП-5. Крім того, протигаз комплектується сумкою для зберігання і перенесення та коробкою з плівками, що не запотівають. У середині фільтрувально-поглинальної коробки ЦП-5 є проти аерозольний фільтр і шихта. Лицьова частина ШМ-62У- шолом маска, виготовлення з натурального або синтетичного каучуку. У шолом-маску вмонтовано окулярний вузол і клапану коробку, яка має один клапан вдиху, два видиху і служить для розподілу потоків повітря. Плівки, що не запотівають, виготовлені з целюлози і мають однобічне желатинове покриття, їх вставляють з внутрішнього боку скелець протигаза желатиновим покриттям до очей і фіксують затискними кільцями. Желатин рівномірно всотує конденсовану вологу, завдяки чому зберігається прозорість плівки.

Протигаз ЦП-5 має шолом-маску ШМ-ббМУ з переговорним пристроєм мембранного типу і вирізи для вух.

Нині для захисту дорослого населення, у тому числі й основного складу невоєнізованих формувань, дедалі більше використовується новий цивільний протигаз ЦП-7. Він складається з фільтрувально-поглинальної коробки ЦП-7К, лицьової частини ПЦП, плівок, що не запотівають, захисного трикотажного чохла і сумки.

Дитячий фільтрувальний протигаз ПДФ-Д призначається для дітей віком від 1,5 до 7 років, а протигаз ПДФ-Ш- для дітей шкільного віку від 7 до 17 років. До комплекту протигазів входить: фільтрувально-поглинальна коробка ЦП-7К, лицьова частина МД-4, коробка з плівками, що не запотівають, і сумка.

г). Ізолюючі протигази Ш-46, Ш-4, Ш-5 забезпечують захист органів дихання, очей і шкіри від будь-яких СДОР, незалежно від властивостей і концентрації. Вони дають змогу працювати навіть там, де зовсім немає кисню у повітрі. У протигазі Ш-46М або Ш-5 можна виконувати неважку роботу під водою на глибині до 7 м. Принцип роботи ізолюючих протигазів ґрунтується на виділенні кисню з хімічних речовин при поглинанні вуглекислого газу і вологи, які видихаються людиною. Ізолюючий протигаз складається з лицьової частини. Регенеративного патрона, дихального мішка і сумки. Оскільки цей протигаз забезпечує повну ізоляцію органів дихання від навколишнього середовища, то час перебування в ньому залежить від запасу кисню в регенеративному патроні і характеру виконуваної роботи: при важких фізичних навантаженнях - протягом 45 хвилин, при середніх - 70 хвилин, а при легких або в стані відносного спокою - 3 год.

 

2. а). Звичайні засоби захисту шкіри - це предмети одягу та взуття, що можуть бути у кожної людини. Найпростіші засоби захисту шкіри є робочий одяг (спецівка) - куртка і штани, комбінезони, халати з гумової тканини або грубого сукна Вони не тільки захищають шкіру від радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів, а й не пропускають протягом деякого часу краплиннорідкі отруйні речовини. Одяг з брезенту захищає від отруйних речовин (взимку - до 1 години, влітку - до 30 хвилин).

Із предметів побутового одягу найпридатнішими для захисту шкіри є плащі і накидки з тканини прогумованої або вкритої хлорвініловою плівкою, зимові речі - пальта з грубого сукна або драпу, ватянки тощо. Від краплиннорідких ОР пальто із сукна або драпу разом з іншим одягом захищає: взимку - до 1 години, влітку - до 20 хвилин; ватянка - до 2 годин. Для захисту ніг потрібно гумові чоботи, боти, калоші: вони не пропускають краплинорідкі ОР до 3-6 годин. На руки треба надягати гумові або шкіряні рукавиці.

Одяг слід застібнути на всі ґудзики. Гачки або кнопки, комір підняти, поверх нього шию обв'язати шарфом чи хусткою; рукава обв'язати навколо зап'ястків тасьмами; штани випустити поверх чобіт (бот) і знизу зав'язати.

Звичайний одяг просочують спеціальним розчином, щоб не проникали пари й аерозолі отруйних речовин. Для цього треба: 250 - 300 г мильної стружки або подрібненого господарського мила розчинити у двох літрах нагрітої до 60 - 70 °С води, долити 0,5 л олії і, підігріваючи, перемішувати протягом 5 хвилин до утворення емульсії. Комплект одягу покласти у таз і залити гарячим розчином. Потім трохи викрутити і висушити. Підготовлений у такий спосіб одяг можна надягати на натільну білизну. Розчин не шкодить тканині, не подразнює шкіру.

б). Спеціальні засоби захисту шкіри за принципом захисної дії діляться на фільтруючі. Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляються з повітронепроникних матеріалові - спеціальної еластичної і морозостійкої прогумованої тканини. Вони можуть бути герметичними і негерметичними. Герметичні засоби захисту закривають усе тіло і захищають від парів і крапель ОР, негерметичні - тільки від крапель ОР. Крім того, вони захищають від РР та БЗ. До ізолюючих засобів захисту шкіри належать: захисний комбінезон (костюм), легкий захисний костюм Л-1 і загальновійськовий захисний комплект.

Захисний комбінезон складається із зшитих в одне ціле куртки, штанів і капюшона Захисний костюм відрізняється від комбінезона тим, що ці три частини виготовлені окремо. У комплект захисного комбінезона і костюма входять, крім того, підшоломник, гумові чоботи, і гумові рукавиці.

Легкий захисний костюм Л-1 складається із сорочки з капюшоном, штанів, пошитих разом з панчохами, двопальцевих рукавиць і підшоломника.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) складається із захисного плаща з капюшоном, захисних панчох і рукавиць. Підошва захисних має гумову основу. Панчохи надівають поверх звичайного взуття і прикріплюють до ніг хлястиками і шпениками, а до поясного паска -тасьмою. ЗЗК можна носити як накидку та одягати у рукави, як комбінезон.

До фільтрувальних засобів захисту шкіри належить захисний фільтрувальний одяг (ЗФО-58), що складається з комбінезона особливого покрою, онуч, чоловічої натільної білизни і підшоломника. Крім того, у комплекті є онучі для захисту шкіри на ногах від подразнення. ЗФО-58 застосовується у комплекті з протигазом, гумовими чобітьми і рукавицями.


План:

1 .Екологічний вплив і аварії атомних електростанцій.

2. 3ахист населення та ліквідація наслідків аварій на атомних електростанціях.

3. Аварії на теплових і гідроелектростанціях а також лініях електромереж.

 

1. Паливний енергетичний цикл АЕС передбачає добування уранової руди й вилучення з неї урану, переробку сировини на ядерне паливо (збагачення урану), використання палива в ядерних реакторах, транспортування на хімічну регенерацію відпрацьованого палива, обробку й захоронення радіоактивних відходів

Забруднення починається ще на стадії добування сировини, тобто на уранових рудниках. В наслідок добування уранової руди залишаються величезні відвали пустих порід, переважно піску й дрібного щебеню, які є слаборадіоактивними. Кількість відвальних порід перевищує 90% добутої з землі маси порід.

Кількість радіоактивних відходів зростає на стадії збагачення уранової руди. Наприкінці цієї стадії ядерного енергетичного циклу виготовляються спеціальні паливні елементи - твели (тепловиділяючі елементи).

Протягом п'яти років роботи лише одного такого реактора на АЕС накопичується близько 300т відпрацьованих, надзвичайно небезпечних високорадіоактивних твелів.

Проблема полягає не лише в тривалому зберіганні радіоактивних відходів, які накопичуються в результаті роботи АЕС. Самі АЕС через 25-30 років стають настільки радіоактивними, що їх потрібно демонтувати або консервувати (на сотні років).

За ЗО років існування АЕС сталися три великі ядерні катастрофи 1957 р. в У Індскелі (Великобританія) мала місце аварія реактора з викидом радіоактивних продуктів поділу .В 1979 р. на АЕС "Трі майл айленд" у СІЛА стався вибух і витекла велика кількість радіоактивної води. і, нарешті, в 1986 р. прогриміла на весь світ катастрофа на Чорнобильській АЕС.

Під час аварії в Чорнобилі в атмосферу надійшло близько 450 типів радіонуклідів. З них основну кількість становили короткоживучий ізотоп йоду-131 (80 - 90% радіоактивності в перші дні аварії) .Поступово радіоактивність знижувалася, короткоживучі ізотопи розпалися, але залишилися цезій-137 і стронцій-90.

У Чорнобиля є основна відмінність від усіх відомих світу ядерних вибухів: з реактора винесло так звані "гарячі частки" - найдрібніші; розміром в долю мікрометрів частки ядерного палива. В радіусі 40 км навколо ЧАЕС вони лягли щільністю до 100.000 на квадратний метр. Виникло забруднення ґрунту на століття. За офіційними даними з 2044 квадратних кілометрів зони відчуження 1856 забруднено радіоактивними цезієм, стронцієм і плутонієм. Сумарна активність їх тільки на поверхні фунту -137.800 Кюрі, крім того 380.000 Кюрі від тимчасових сховищ і захоронень радіоактивних матеріалів. Це, якщо врахувати, що 90,4-96,5% ядерного палива залишилося в реакторі, а до 6% вилетіло з нього під час вибуху.

За офіційними медичними висновками, чорнобильська аварія забрала життя 1800 чоловік-Після дозиметричної паспортизації виявилось, що в Україні до зони обов'язкового відселення відноситься 6447 населених пунктів і близько 800 - до зони добровільного відселення. В екологічну катастрофу втягнуто 4.500.000 громадян України. До Українського національного реєстру постраждалих внесені дані на 432.543 чоловіка, в військово-медичний реєстр ще 36.000 військовослужбовців. Статус ліквідатора аварії мають 177417 чоловік. Чорнобильська аварія привела до забруднення 3.150.000 гектарів найродючіших українських земель, а 250.000 гектарів землі взагалі виведено з обігу.

 

2. З метою захисту населення від впливу іонізуючого випромінювання, на АЕС України та країн СНД побудовані спеціальні очисні споруди для стічних вод та передбачене повторне використання очищених вод.

Газоповітряні викиди також попередньо очищаються Особливе місце належить ізотопам йоду, які є хімічно високо активними і можуть бути в газоподібному або аерозольному вигляді.

При потужності АЕС більше 440 МВт, тобто для всіх промислових АЕС, станція повинна розташовуватися на відстані не ближче 25 км від міст з населенням більш 300.000 чоловік і не ближче 100 км від міст з населенням більше 1.000.000 чоловік.

Основним способом захисту персоналу і населення від радіоактивних випромінювань слід вважати: від зовнішнього впливу - ізоляцію, а від внутрішнього - виключення умов, при яких можливе попадання радіоактивних речовин в середину організму (разом з повітрям та їжею).Для захисту людей від попадання радіоактивних речовин в органи дихання і на шкіру, слід застосовувати засоби індивідуального захисту.

При перебуванні в житлових спорудах і будівлях під час аварії на АЕС необхідно застосовувати заходи проти проникнення радіоактивних речовин в приміщення, для чого необхідно припинити провітрювання через вікна, а також зменшити до мінімуму появу людей на вулицях населених пунктів і припинити прогулянку дітей до евакуації в незаражену місцевість.

Евакуація населення з зон, забруднених радіоактивними речовинами, здійснюється в організованому порядку органами виконавчої влади або службою цивільної оборони. Евакуація являє собою організований вивіз або вихід населення з міст і населених пунктів і розташування його в санітарне чистій зоні.

Під час евакуації організують медичне обслуговування, для чого на ЗЕП розгортаються медпункти, на кожний потяг (судно, автоколону) призначають 1-2 працівників з середньою медичною освітою, а в склад пішої колони включають 1-2 медпрацівників і 1-2 сандружинників.

 

3. Аварії на ТЕС трапляються дуже рідко, вони, як правило, виливають серйозні пошкодження енергоблоків, можуть привести до травматизму обслуговуючого персоналу, в тому числі смертельного, але практично не приводить до травматизму населення.

Окремі випадки аварій з паровими і паропроводами виникали, головним чином, за причинами невиконання вимог виробничих інструкцій і Правил безпеки.

Екологічними наслідками будівництва ГЕС являється відчуження і затоплення значних територій, а також суттєві зміни гідрометеорологічних умов. Полтавщина загубила при утворенні дніпровських водосховищ 76 тис. Га орних і лугів. В Канівському водосховищі 12,5 км3 води, його площа 2250 км2 - це затоплені прекрасні заплавні землі - чорноземи.

Особлива увага приділяється надійності роботи обладнання і споруд у пусковий період, так як робота станції суміщається з будівельними та монтажними роботами. Греблі ГЕС проектуються і будуються як вічні споруди. Для забезпечення їх надійності потрібні безперервні спостереження за напруженим етаном, деформаціями, фільтрацією та ін.

Великі аварії на ГЕС можуть виникнути в результаті стихійного лиха або грубого порушення технологічного процесу. Повені, які можуть бути викликані порушенням режиму роботи гідровузлів, можуть привести до затоплення великих площ.

Евакуація населення, вигін худоби, вивіз техніки, цінного обладнання повинні бути завчасно ретельно сплановані і починатися при загрозі затоплення.

При проектуванні і будівництві підстанції, передбачається ряд захисних протипожежних заходів. При потужності силових трансформаторів 60 МВт і більше, відстань між ними повинна бути не меншою 15м, при меншій відстані встановлюється перегородка з негорючих матеріалів, яка повинна виступати по ширині на 1,0м від габаритів трансформаторів, а по висоті повинна бути не нижче їх виводів. Для випуску масла при пожежі під трансформаторами робиться підсипка з чистого гравію або щебеню, висотою не менше 0,25м над рівнем території, яка виступає на 0,6 - їм за габарити. Гравійна підсипка має огорожу з бетону.