Пожежі.

Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі території (сотні, тисячі, мільйони гектарів), є ландшафтні пожежі лісові і степові.

Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості, де є суха пожухла трава або збіжжя, яке дозріло. Вони мають сезонний характер і частіше бувають влітку, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягала 20-30 км/год.

У більшості випадків лісова пожежа виникає через необережність людей: не до кінця погашеного вогнища, кинутого недопалка, тліючого патронного пижа, який впав у суху траву після пострілу, тощо (приблизно 70% всіх лісових пожеж), рідше — у результаті удару блискавки в сухе дерево (приблизно 10-15%).

Найбільш пожежонебезпечні ліси в середині і в кінці весни - на початку літа, ко­ли на поверхні ґрунту багато торішнього листя, трави. В суху пору року і в пожежо-небезпечних місцях слід бути особливо обережним при поводженні з вогнем: очищати місце, призначене для вогнища, від сухої трави, листя, гілля та іншого лісового сміт­тя; не розкладати вогнище поблизу звисаючих крон дерев, у хвойних молодниках, серед сухого очерету, на торфовищах тощо; не залишати вогнище без нагляду; не залишати місць відпочинку, не впевнившись, що вогнище погашено.

Лісові пожежі поділяються на низові, верхові, підземні За інтенсивністю горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.

Низова пожежа найчастіше вини­кає в листяних лісах, при цьому висота вогню сягає 1,5 - 2 м, швидкість розповсюджен­ня звичайно не перевищує 0,3 - 1 км/год, температура вогню в зоні пожежі складає 400-900 °С.

Верхова пожежа частіше виникає у хвойних лісах. Швидкість її поширення в без­вітряну погоду може досягати 3-4 км/год, у вітряну — 25-30 км/год і більше. Темпера­тура в зоні вогню підвищується до 1100 °С.

Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових лісових пожеж і розповсюджуються по шару торфу, який знаходиться на глибині 50 см. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1-0,5м/хв, виділяється велика кількість диму і утворюються прогари (пустоти, які вигоріли). Тому підходити до осередку підземної пожежі треба обережно. Горіння може тривати довго, навіть взимку під шаром ґрунту,

Під час пожеж вигорає родючий шар ґрунту, який утворювався протягом тисячоліть. Після пожеж у гірських районах розвиваються ерозійні процеси, а в північних - відбувається заболоченість лісових земель.

Основними заходами боротьби з лісовими низовими пожежами є;

1) засипання вогню землею;

2) заливання водою (хімікатами);

3) створення мінералізованих протипожежних смуг,

4) пуск зустрічного вогню.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при пожежах:

§ остерігатися високої температури, задимленості і загазованості, вибухів, падіння дерев і будівель, провалів у прогорілий грунт;

§ небезпечно входити в зону задимлення, якщо видимість менше 10м;

§ перед тим, як увійти в палаюче приміщення, треба накритися з головою вологим простирадлом, плащем, шматком тканини тощо;

§ двері в задимлене приміщення треба відчиняти обережно, щоб запобігти спалаху полум'я від швидкого притоку свіжого повітря;

§ в дуже задимленому приміщення треба плазувати;

§ для захисту від чадного газу треба дихати через вологу тканину;

§ якщо на людині загорівся одяг, треба лягти на землю та збити полум'я, бігти не можна, це ще більше роздує полум'я;

§ якщо побачите людину в палаючому одязі, накиньте на неї плащ, будь-яке простирадло і щільно притисніть;

§ при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники, воду, пісок, землю, простирадла та інші засоби;

§ виходити з зони пожежі треба проти вітру;

§ при гасінні лісових пожеж використовуйте гілля листяних дерев (берези, ліщини), лопати тощо; гілками слід захльостувати краї пожежі, за допомогою лопат засипати його грунтом.