Види, сили і засоби розвідки

Залежно від способу одержання даних про обстановку і виділених для цього сил, засобів розвідка поділяється на повітряну, річ­ну (морську) і наземну.

Повітряна розвідка організується начальником ЦО області і для її проведення притягуються літаки цивільної авіації і Мініс­терства оборони. На область виділяються 4-5 літаків, один з них - підвищеної готовності.

Річна (морська) розвідка ведеться також начальником ЦО облас­ті її метою є уточнювання обстановки, яка склалася на прибережній території і на об’єктах річного або морського флотів - портах, при­чалах, шлюзах, акваторіях. Силами річної (морської) розвідки ї роз­відувальні ланки, засобами - швидкісні судна або катера.

Наземна розвідка з найбільшою повнотою і достовірністю вирі­шує весь комплекс розвідувальних завдань. Вона ведеться постами спостереження, розвідгрупами і ланками, розвідувальними підрозділа­ми військових частин ЦО. Крім того, дані про радіаційне, хімічне та бактеріологічне зараження видають гідрометеорологічні станції, санепідемстанції, агрохімічні та ветеринарні лабораторії.

Наземна розвідка поділяється на загальну і спеціальну (інже­нерну, хімічну, радіаційну, бактеріологічну та ін.).

Загальну розвідку проводять для визначення загального харак­теру і орієнтованого обсягу руйнувань в осередку ураження, розповсюдження аварій, виміру рівнів радіації, уточнювання маршрутів руху транспорту і евакуації уражених, вияснювання умов проведення ряту­вальних робіт.

Спеціальна розвідка організується службами ЦО і має за мету одержання більш повних і точних відомостей про пожежну, інженерну, радіаційну, хімічну, бактеріологічну обстановки і т.д.

Наземна розвідка ведеться двома способами: спостереженням (спостерігаючі пости) і оглядом місцевості (розвідгрупи і ланки).

Для проведення спеціальної розвідки по всій території держави організована сіть епідеміологічного спостереження і лабораторного контролю. Її основу складають державні, обласні і міські епідеміо­логічні станції і лабораторії. Вони є головними, організу­ють і проводять всі види досліджень. Районні і сільські станції відбирають проби і відправляють їх в головні установи на досліджен­ня, але можуть робити аналізи самі. За кожним головним закладом закріплені 7-8 районних закладів. В заміській зоні створюються дуб­лери головних закладів.

2.3. Організація і ведення розвідки на авіапідприємствах (АП)

Для виконання загальних завдань наземної розвідки на АП ство­рюють розвідувальні формування ЦО - пости радіаційного і хімічно­го спостереження /ПРХС/ і розвідувальні групи. Основне завдання розвідформувань АП в загрозливий період - спостереження за радіа­ційною обстановкою на території АП.

Для виконання спеціальних завдань розвідки в склад ряду фор­мувань ЦО АП входять розвідувальні ланки, основною метою яких є / одержання повних і точних відомостей про обстановку, що склалася на об’єктах АП.

Організація розвідки - найважливіша задача всіх начальників, штабів і служб ЦО. Вона включає:

прогнозування обстановки;

визначення мети і завдань розвідки;

виділення сил і засобів для ведення розвідки, їх підготовки і оснащення;

планування розвідки і доведення завдань до їх виконавців;

організація взаємодій сил розвідки по завданням, об’єктам і часу;

організація всіх видів забезпечення і управління розвідформуваннями;

контроль за своєчасним виконанням відданих розпоряджень.

Організатором розвідки на АП є штаб ЦО.

Штаб ЦО завчасно в мирний час розроблює план розвідки АП, в якому вказує:

мету, завдання, сили і засоби розвідки;

місця розташування пунктів спостереження, їх завдання, сек­тори і ділянки спостереження, місця зосередження розвідформувань;

маршрути висунення розвідки до осередку ураження, час ведення розвідки, засоби зв’язку, пункт збору після закінчення розвідки;

куди, кому і в який строк, яким способом подати дані розвідки.

При безпосередній організації розвідки штаб ЦО доводить зав­дання до виконавців, організує підготовку і висилку формувань ЦО в розвідку, забезпечує безперервне управління ними, збирає, вивчає і узагальнює дані про обстановку, доповідає їх начальнику ЦО АП, інформує командирів формувань, а при необхідності - вищий штаб ЦО.

В період загрози нападу штаб ЦО АП організує систему спосте­реження, приводить в готовність розвідувальні формування; укомп­лектовує їх особовим складом, засоби розвідки і ЗІЗ, великомасштаб­ними планами базових і запасних аеродромів з нанесеними на них об’єктами і захисними спорудами.

Пости радіаційного і хімічного спостереження (ПРХС) в загрозли­вий період виставляються на базових і запасних аеродромах і в за­міській зоні в місцях розташування особового складу АП і є для начальників ЦО об’єктів та їх штабів основним джерелом інформації про обстановку, що склалась.

Розташовуються ПРХС на спостерігаючих пунктах, кожний з яких являє собою захисну споруду, яка обладнана всім необхідним для захисту поста. ПРХС складається з трьох чоловік: начальник поста, розвідник-хімік, розвідник-дозиметрист. Пости РХС оснащуються приладами радіаційної і хімічної розвідки, засо­бами індивідуального захисту, метеокомплектом, простішими засобами засічки ядерних вибухів, засобами оповіщення і зв’язку.

Результати спостереження розвідки записують в спеціальні жур­нали (журнал радіаційного і хімічного спостереження, журнал метео­рологічного спостереження та ін.). При виявленні радіаційного та хімічного зараження начальник поста доповідає про це в штаб ЦО АП .

Розвідувальна група АП призначена для ведення розвідки на маршрутах висунення формувань ЦОі в осередках ураження. При необхіднос­ті вона може здійснювати контроль зараження людей, техніки, майна, продовольства і води. Організаційно розвідгрупа АП складається з п’яти ланок по 3 чоловіка в кожній: одна ланка - зв’язку /командир ланки, радист, водій/; чотири ланки - розвідувальні, по 3 чоловіка в кожній (командир ланки, розвідник-хімік, розвідник-дозиметрист). Очолює розвідку командиррозвідгрупи зі своїм замісником.

Розвідувальна група оснащується засобами спостереження, прила­дами радіаційної і хімічної розвідки, засобами індивідуального захисту, комплектами знаків огородження, засобами освітлення для ро­боти в нічний час.

Команду на висування розвідгрупи подає начальник ЦО АП після одержання початкових відомостей про обстановку в осередку ураження. Начальник штабу ЦО АП, уточнюючи завдання командиру розвідгрупи, вказує час проходження вихідного пункту, райони можливого радіоак­тивного і хімічного зараження на що звертати увагу при підході до АП і на його території, порядок підтримки зв’язку і представ­лення повідомлень.

Командир розвідгрупи ставить завдання особовому складу, подає команду про підготовку засобів індивідуального захисту, про пере­вірку справності радіостанцій і наявність зв’язку із старшим на­чальником. Переконавшись в готовності розвідпідрозділів, він дає команду на висунення в осередок ураження до свого об’єкту.

В ході висування командир розвідгрупи доповідає по радіо началь­нику штаба ЦО про проходження вихідного пункту і безперервно під­тримує з ним зв’язок.

Розвідники періодично за допомогою приладів перевіряють за­раженість місцевості радіоактивними речовинами і наявність в по­вітрі отруйних речовин. При виявленні зараження місцевості і по­вітря по команді командира розвідники одягають протигази і позна­чають передню межу ділянки зараження спеціальними знаками огород­ження, які встановлюються на обочині правого боку дороги по ходу руху. На знаках огородження вказують: рівень радіації, час заміру і дату. Мережею зараження, де ставиться перший знак, вважається рівень радіації 0,2 Р/год, - в воєнний час - 0,5 Р/год.

Для огородження заражених ділянок місцевості застосовують комплекти переносних знаків огородження КЗО-І і комплекти возимих знаків огородження КЗО-2. До КЗО-І входять: брезентова сумка, де розміщуються 10 щитків, 10 стояків, 5 ліхтарів, 20 паперових трикутників для запису. До КЗО-2 входять: 10 прапорців, 10 стояків, 10 картонних смуг для запису, 5 ліхтариків. Знаки огородження місцевості видно вдень на відстані 70-200 м, вночі з електричним світом - до 100 м.

При високих рівнях радіації розвідники відшукують обхід, де рівні радіації дозволяють виконувати завдання. Напрямок обходу визначають знаками (обхід, прохід) на видному місці один біля другого.

При виявленні отруйних речовин межа зараженої ділянки (пе­редня і тильна), а також направлення обходу (проходу) визначають знаками огородження. На знаках огородження позначають тип отруйних речовин, дату і час виявлення.

Дані про стан маршруту, межах радіоактивного і хімічного зараження, рівнях радіації, тип отруйних речовин, про напрям об­ходів /проходів/ командир розвідгрупи доповідає по радіо начальнику штабу ЦО АП і позначає на схемі маршрут руху.

Ведення розвідки на території АП здійснюється ланками розвід-групи по визначеному маршруту. Командир розвідгрупи ставить завдан­ня на розвідку кожній ланці, вказує маршрут руху і об’єкти розвід­ки (аеровокзал, ангари, захисні споруди, службові і житлові будів­лі).

В першу чергу розвідники визначають рівні радіації, наявність отруйних речовин, відшукують місця знаходження уражених, оглядають сховища і укриття. По закінченні розвідки до зазначеного строку ланки розвідгрупи збираються в заздалегідь зазначеному місці, де доповідають командирові результати розвідки. Командир розвідгрупи всі дані розвідки доповідає начальнику штаба ЦО АП.

При необхідності в осередку ядерного ураження проводиться спеціальна інженерна розвідка з метою визначення характеру зруй­нувань.

В завдання інженерної розвідки входять: визначення характеру зруйнування будівель, завалів і пошкодження сховищ і укриттів, споруд і комунально-енергетичних споруд; визначення потрібної кількості робочої сили, машин і механізмів, а також вибір шляхів проходу і під’їзду до місць робіт.

Характер дій розвідки залежить від особливостей АП і ступеня зруйнувань будівель і споруд.

Починаючи розвідку, необхідно оглянути всю територію АП і в першу чергу встановити, де знаходяться уражені, стан сховищ, укриттів і шляхи підходу до них. При цьому розвідка повинна встановити розмір, конфігурацію сховища і наявність над ним завалів, а також прагнути проникнути в сховище або встановити зв’язок з людьми в сховищах. Якщо сховище дуже завалено, розвідка відшукує аварійний вихід і визначає можливість розчищення завалів, а також обсяг робіт, які пов’язані з розкриттям сховища, і приблизну кількість сил і засобів, необхідних для проведення цих робіт. Крім того, пере­віряється мережа комунального господарства, яка підводиться до сховища. При огляді ділянок, які опинились в зоні суцільних зава­лів, а також в процесі обстеження пошкоджених будівель і споруд особлива увага приділяється місцям, де можуть знаходитись уражені. Для цього оглядається кожен завал і зруйнована будівля. Розвідка будівель і споруд починається з огляду, в процесі якого виявляється їх стан. Наближатися до стін і іншим-частинам-будівель слід обе­режно, так як можуть бути обвали окремих елементів будівель.. В ході огляду пошкоджених будівель і споруд необхідно визначити стан зовнішніх стін, сходових кліток, площадок, балконів і карнизів. Будівлі слід оглядати починаючи с нижніх поверхів, приймаючи запо­біжні заходи від зруйнування пошкоджених конструкцій. Внутрішні приміщення оглядаються в визначеній послідовності. Спочатку установлюється стан несучих стін, перегородок і стовпів. Потім обсте­жуються внутрішні мережі водопроводу, каналізації, опалювальної мережі, електроосвітлення і газопроводу.

В ході проведення розвідки визначаються місця, де можуть знаходитись уражені, позначаються шляхи підходу до них і евакуація їх із будівлі. При розвідці місць і характеру аварій на мережах і спорудах комунального господарства установлюються ступінь зруй­нувань і яку небезпечність вони являють. Особливо обережно слід вести розвідку на мережах газопроводу. Для встановлення наявнос­ті загазованості використовується прилад - газоаналізатор. При виявленні загазованості виставляють знаки, які забороняють прове­дення робіт до ліквідації аварії.

В результаті проведення інженерної розвідки встановлюється наявність і характер зруйнувань і визначається обсяг наступних робіт, потреба в людях для їх виконання, а також встановлюється потреба в необхідних технічних засобах. Вибираються місця для тех­нічних засобів і шляхи під’їзду до місць роботи.

Через відсутність серед формувань ЦО АП підрозділів інженерної розвідки розвідгрупа АП одночасно з проведенням загальної розвідки веде і інженерну розвідку АП. Інженерну розвідку в інтересах своєї команди проводить розвідувальна ланка аеродромно-відбудовчої команди, яка визначає ступінь і характер зруйнувань злітно-посадочної смуги /ЗПС/, кермових доріжок /КД/ і місць стоянок літаків, наяв­ність на них завалів, ступінь їх зараження радіоактивними і от­руйними речовинами і визначає можливість використовування аеродрому .для ведення польотів і обсяг робіт, який необхідно провести для відновлення аеродрому.

Найбільшу трудність являє собою ведення розвідки вночі. Нічні умови і, в першу чергу, погана видимість заважає роботі з прилада­ми радіаційної і хімічної розвідки і визначенні мереж заражених ділянок. Вночі важко орієнтуватися на місцевості, шукати завалені сховища і зруйновані споруди, важко переміщуватися пішим порядком, керувати машинами. Вночі та в умовах обмеженої видимості розвідка ОУ і ділянок зараження ведеться за окремими напрямками.

Командири розвідгруп і ланок при підготовці до проведення роз­відки вночі мають старанно вивчити направлення (маршрути) роз­відки, намітити добре видимі в нічних умовах орієнтири, провірити готовність приладів до роботи вночі, забезпечити розвідників ком­пасами і електричними ліхтарями. Виявлені ділянки радіаційного, хі­мічного і бактеріологічного зараження, зруйновані і завалені ді­лянки злітно-посадочної смуги, кермових доріжок і місць стоянок літаків, інженерних мереж і всередині аеродромних шляхів визначаються попереджувальними світловими знаками, які добре видні в темний час доби.

Після виконання завдання особовий склад розвідувальних форму­вань ЦО проводить знезараження приладів радіаційної і хімічної розвідки, одягу, спорядження, засобів індивідуального захисту, проходить повну санітарну обробку, після чого прямує на від­починок або готується до виконання нового завдання.

Розвідка осередків масового ураження потребує високої органі­зованості, дисциплінованості, ретельності і суворого дотримування встановлених правил безпеки. Навіть незначне порушення цих правил при веденні розвідки можуть привести до тяжкого ураження і невико­нанню поставлених перед розвідкою завдань. Тому перед виходом фор­мувань на розвідку осередку масового ураження особовий склад ста­ранно інструктується. Розвідка проводиться тільки в засобахзахисту, при цьому без необхідності не дозволяється доторкатися до заражених предметів; при веденні розвідки слід суворо дотримувати норми і терміни перебування в осередку ураження як за встановленою дозою опромінення, так і за часом перебування, особливо по тепло­вому режиму перебування в засобах захисту шкіри. При проведенні розвідки забороняється знімати засоби захисту, приймати їжу, палити, пити. Огляд підземних приміщень проводиться тільки із застосуванням відповідних страхуючих засобів від можливого отруєння та втрати свідомості.

Успішне і своєчасне проведення РіІНР в осередку ураження неможливе без уявлення повного обсягу робіт, достатніх сил і засобів. Всі вихідні дані для організації РіІНР надає розвідка, тому від повноти і достовірності даних розвідки в повній мірі залежить успіх проведення РіІНР. В той же час розвідку осередку ураження доводиться проводити безпосередньо після виникнення надзвичайних ситуацій, тобто в дуже складних і важких умовах. Тому питання підготовки і навчання розвідників діям в складних і важких умовах надзвичайних ситуацій є однією з основних завдань штабів ЦО в мирний час, а організація безперервної розвідки – постійним обов’язком начальників ЦО всіх ступенів і їх штабів як в мирний, так і в воєнний час.

Питання для самоперевірки

1. Які задачі розвідки і вимоги до неї?

2. Які види і сили розвідки?

3. Який склад та задачі поста радіаційного і хімічного спостереження?

4. Який склад та задачі розвідувальної групи авіапідприємства?

3. ВЕДЕННЯ РіНР В УМОВАХ ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ /НС/

Успішне ведення РіІНР досягається:

швидким розгортанням сил і засобів ЦО; негайним початком рятувальних робіт при прибутті в осередок ураження – і ведення їх безперервно вдень та вночі (в перші 3-4 години після виникнення НС подати повітря в завалені або пошкоджені захисні споруди; в перші 12-14 годин надати першу медичну допомогу основній масі потерпілих; до кінця першої доби завершити основні рятувальні роботи);

використовуванням сил і засобів на головних ділянках, де знаходиться основна маса уражених;

широким використанням засобів механізації;

безперервністю рятувальних робіт, що забезпечується веденням їх в дві і більше змін (мінімальна тривалість роботи кожної зміни – 2 год, максимальна – 12 год);

розгортанням РіНР на широкому фронті і проведенням їх до повного

завершення.