Захист від електромагнітних випромінювань

Для зменшення впливу ЕМП на персонал та населення, яке знаходиться у зоні дії радіоелектронних засобів, потрібно вжити ряд захисних заходів. До їх числа можуть входити організаційні, інженерно-технічні та лікарсько-профілактичні.

Здійснення організаційних та інженерно-технічних заходів покладено передусім на органи санітарного нагляду. У контакті з санітарними лабораторіями підприємств та установ, які використовують джерела електромагнітного випромінювання, вона повинні вжити заходів з гігієнічної оцінки нового будівництва та реконструкції об’єктів, котрі виробляють та використовують радіозасоби, а також нових технологічних процесів та обладнання з використанням ЕМП, проводити поточний санітарний нагляд за об’єктом, які використовують джерела випромінювання, здійснювати організаційно-методичну роботу з підготовки спеціалістів та інженерно-технічний нагляд.

Ще на стадії проектування повинне бути забезпечене таке взаємне розташування опромінюючих та опромінюваних об’єктів, яке зводило б до мінімуму інтенсивність опромінення. Оскільки повністю уникнути опромінювання не можливо, потрібно зменшити ймовірність проникнення людей у зони з високою інтенсивністю ЕМП, скоротити час перебування під опроміненням. Потужність джерел випромінювання мусить бути мінімально потрібною.

Виключно важливе значення мають інженерно-технічні методи та засоби захисту: колективний (група будинків, район, населений пункт), локальний (окремі будівлі, приміщення) та індивідуальний. Колективний захист спирається на розрахунок поширення радіохвиль в умовах конкретного рельєфу місцевості. Економічно найдоцільніше використовувати природні екрани – складки місцевості, лісонасадження, нежитлові будівлі. Встановивши антену на горі, можна зменшити інтенсивність поля, яке опромінює населений пункт, у багато разів. Аналогічний результат дає відповідна орієнтація діаграми напрямленості, особливо високоспрямованих антен, наприклад, шляхом збільшення висоти антени. Але висока антена складніша, дорожча, менш стійка. Крім того, ефективність такого захисту зменшується з відстанню.

При захисті від випромінювання екрана повинне враховуватись затухання хвилі при проходженні через екран (наприклад, лісову смугу), а також явища на верхній та бічних стінках екрана, які збільшують інтенсивність ЕМП за екраном. Для екранування можна використовувати рослинність. Спеціальні екрани у вигляді відбиваючих і радіопоглинаючих щитів дорогі, малоефективні і використовуються дуже рідко.

Локальний захист дуже ефективний і використовується часто. Він заснований на використанні радіозахисних матеріалів, які забезпечують високе поглинання енергії випромінювання у матеріалі та віддзеркалення від його поверхні. Для екранування шляхом віддзеркалення використовують добрепровідні металеві листи та сітки. Захист приміщень від зовнішніх випромінювань можна здійснити завдяки обклеюванню стін металізованими шпалерами, захисту вікон сітками, металізованими шторами. Опромінювання у такому приміщенні зводиться до мінімуму, але віддзеркалення від екранів випромінювання перерозповсюджується у просторі та потрапляє на інші об’єкти.

До інженерно-технічних засобів захисту також належать:

конструктивна можливість працювати на зниженій потужності у процесі налагоджування та профілактики;

робота на еквівалент налагоджування;

дистанційне керування.

Для персоналу, що обслуговує радіозасоби та знаходиться на невеликій відстані, потрібно забезпечити надійний захист шляхом екранування апаратури.

Глибина проникнення ВЧ та НВЧ в екран не перевищує міліметра, тому товщину екрана вибирають із конструктивних міркувань.

Поряд із віддзеркалюючими широко розповсюджені екрани із матеріалів, що поглинають випромінювання. Такі екрани повинні забезпечити узгодження з навколишнім простором, звідкіля падає випромінювання, тобто мінімально відбивати випромінювання.

Зараз існує велика кількість радіопоглинаючих матеріалів як однорідного, так і композиційних, котрі складаються з різного розміру та форм часток діелектричних та магнітних речовин. Для відтворення електричних втрат звичайно використовують речовини на основі вуглецю, для магнітних – ферити. З метою кращого узгодження поглинача з навколишнім простором поверхня екрана робиться шорсткою, ребристою або у вигляді шипів.

Радіопоглинаючі матеріали можуть використовуватися для захисту навколишнього середовища від ЕМП, яке генерується джерелом, що знаходиться в екранованому об’єкті. Крім того, радіопоглиначами для захисту від віддзеркалення облицьовуються стіни безлунких камер – приміщень, де випробовуються випромінюючі пристрої. Радіопоглинаючі матеріали використовуються в кінцевих навантаженнях, еквівалентах системи. Нарешті, поглинаючі об’єкти із подібних матеріалів використовуються для зменшення перевіддзеркалення та поглинання ЕМП всередині екранованих приміщень.

Засоби індивідуального захисту використовують лише у тих випадках, коли інші захисні заходи неможливі чи недостатньо ефективні:

при переході через зони збільшеної інтенсивності випромінення;

при ремонтних та налагоджувальних роботах у аварійних ситуаціях;

під час короткочасного контролю та зміни інтенсивності опромінення.

Такі засоби незручні в експлуатації, обмежують можливість виконання робочих операцій, погіршують гігієнічні умови. У радіочастотному діапазоні засоби індивідуального захисту базуються на принципі екранування людини з використанням відбивання та поглинання ЕМП.

Для захисту тіла використовують одяг із металізованих тканин та радіопоглинаючих матеріалів. Металізована тканина складається із бавовняних чи капронових ниток, спірально обвитих металевим дротом. Таким чином, ця тканина, мов металева сітка, при віддалі між нитками до 0,5 мм послаблює випромінювання не менш, як на 20…30 дБ. При зшиванні деталей захисного одягу потрібно забезпечити контакт ізольованих провідників. Тому електрогерметизація швів проводиться електропровідними розчинами чи клеями, які забезпечують гальванічний контакт або збільшують ємнісний зв’язок неконтактуючих проводів.

Очі захищають спеціальними окулярами зі скла з нанесеною на внутрішній бік провідною плівкою двоокису олова. Гумова оправа окулярів має запресовану металеву сітку чи обклеєна металізованою тканиною. Цими окулярами випромінювання НВЧ послабляється на 20…30 дБ.

Раніше використовувані рукавички та бахили зараз вважають непотрібними, оскільки величина щільності потоку енергії для рук та ніг у багато разів вища, ніж для тіла.

Колективні та індивідуальні засоби захисту можуть забезпечити тривалу безпечну роботу персоналу на радіоб’єктах.