Харчування гусей

46.5-6 Продуктивність свиней

46.82-6 Продуктивність курей

Класифікація за галузями знань спричинює розпорошення різних аспектів одного й того ж об'єкта по різних відділах та підвідділах класифікації. Ці розпорошені у таблицях характе­ристики об'єкта збираються в одному місці в алфавітно-предметному покажчику (АПУ). Тут назви об'єктів, що складають назви предметних рубрик, об'єднуються зі своїми аспектами, які включають підрубрики однієї гніздової рубрики. Будова АПУ й ББК буде розглянута нижче.

3.4. Індексація у ББК

Індексація у ББК покликана забезпечити практичне засто­сування таблиць. У всіх таблицях ББК прийнята логічна ін­дексація, яка органічно пов'язана зі структурою класифікації. Така індексація дає змогу за деталізувати загальні поняття, виокремлюючи у них часткові, більш дрібні підрозділи шля­хом приєднання праворуч до наявних індексів нових знаків і, навпаки, дає змогу за потреби скорочувати деталізацію, підводячи часткові поняття під більш загальні, шляхом відки­дання від індексів їх кінцевих знаків.

База індексації ББК — змішана (цифрова та буквена). Крім арабських цифр використовують: крапку, двокрапку, дефіс, круглі дужки, косу риску. У таблицях загальних та тери­торіальних типових ділень застосовують прописні та малі букви українського алфавіту. Поєднання цих знаків бази індек­сації приведено до певної системи, в якій кожний знак має своє місце, призначення та змістовне навантаження.

Арабські цифри використовують для позначення основних класів ББК, маючи у цьому разі порядкове перелічувальне зна­чення («2 Природничі науки», «3 Техніка. Технічні науки»); другий, третій та наступний ступені поділу основних таблиць; територіальні типові ділення неадміністративного характеру (4) Європа, (9) Світовий океан. Океани та моря) та у поєднанні з буквами українського алфавіту для позначення держав («(5Япо) Японія»); другий та наступний ступені ділення за­гальних типових ділень «я2 Довідкові видання»); спеціальних типових ділень («-2 Граматика»).

Прописні букви українського алфавіту застосовують для позна­чення окремих понять, предметів, територій тощо за алфавітного розташування матеріалу, їх використовують у поєднанні з цифра­ми, вони мають мнемонічний характер («(4Авс) Австрія»).

Малі літери українського алфавіту застосовують для позна­чення основного ряду загальних типових ділень, маючи в цьо­му разі порядкове перелічувальне значення («г Історія науки», «я2 Довідкові видання»).

Крапку застосовують як розділовий знак після перших двох цифр індексу для кращого сприйняття, а для зручності використання й вимови індексу крапку проставляють після кожної групи цифр із трьох знаків («74.900.6 Організація жит­тя дітей у сім'ї»).

Дефіс є відмітною ознакою індексів спеціальних типових ділень («-4 Агротехніка» — рубрика СТД, яка подана у відділі 42).

Круглі дужки — відмітна ознака індексів територіальних типових ділень («(5) Азія»).

Двокрапку застосовують при комбінуванні індексів рубрик одного основного класу з індексом рубрик інших основних класів («91.9:85 Бібліографічні посібники з мистецтва»).

Косу риску застосовують для позначення подвійного індек­су («6/8 Суспільні та гуманітарні науки»).

Апостроф є відмітною ознакою індексів типових ділень соціальних систем ('6 Розвинені країни).

Квадрат застосовують для позначення посилань та відсилань.

У ББК закріплена певна умовна послідовність рубрик у таб­лицях та роздільників у каталозі. Порядок розташування індексів на одному ступені класифікаційного ділення такий:

1. Індекси загальних типових ділень (ЗТД).

2. Індекси територіальних типових ділень (ТТД).

3. Індекси спеціальних типових ділень (СТД).

4. Індекси з двокрапкою.

5. Індекси основної таблиці з буквеними позначеннями.

6. Індекси основної таблиці з цифровими позначеннями.

3.5. Алфавітно-предметний покажчик до таблиць ББК

Поєднання основних таблиць класифікації та АПУ дає змо­гу відобразити всі питання у двох аспектах: у предметному — в АПУ та у систематичному — у таблицях ББК. При цьому з двох частин класифікаційної системи (таблиць та покажчи­ка) утворюється єдине нерозривне ціле.

На такому органічному зв'язку таблиць із покажчиком зас­новані головні принципи його будови, а саме:

•зміст словника покажчика є адекватним змісту таблиць;

•до покажчика не включають рубрики, які можна знайти й без рубрик;

•тематика відображається у зв'язках, які відмінні від по­даних у таблицях, що забезпечує взаємодоповнюваність основ­них таблиць та АПУ.

Головне призначення АПУ — служити засобом полегшення й прискорення пошуку потрібної рубрики основних таблиць та таблиць ЗТД та СТД, а основним структурним елементом АПК є предметна рубрика. Поряд із поняттями, які можна вислови­ти одним словом чи його синонімом (наприклад: «Метафізика — 87.21»), є поняття, які вимагають для свого формулювання кілька слів або цілу фразу (наприклад: «Масові заворушення як злочин проти громадської безпеки та громадського порядку — 67.408»). Предметні рубрики подають в однині (наприклад: «Ритм у скульптурі — 85.13») чи множині (наприклад: «Ре­форми податкові — 65.261.4»), залежно від того, як відповідні поняття зазначені у таблицях.

У гніздових рубриках терміни, що мають повну та коротку форму, відображають під однією із форм з відсиланням до ін­шої, наприклад:

Технічні училища (ТУ) 74.56

навчальні видання для ТУ я722

див. Технічні училища

Крім гніздових рубрик, які зазначають конкретний індекс відповідного предмета чи відсилальних рубрик, що відсилають до інших предметних рубрик, в АПУ подані рубрики методич­ного характеру. Ці рубрики пояснюють, де у покажчику шука­ти дане питання чи предмет, наприклад:

Історія 63.3

бібліографічні покажчики з історії 91.9:63 та див. у підроз­ділах 63

методика викладання у загальноосвітній школі 74.266.3

окремих наук чи предметів див. у відповідних підрозділах класифікації.

Тема 4. Універсальна десяткова класифікація (УДК)

4.1. Коротка історія створення УДК

УДК виникла і розвинулася на базі «Десяткової кла­сифікації» (ДК), яку розробив американський бібліотекозна­вець М. Д'юї (1851-1931), відповідно до якої всю сукупність людських знань було поділено на десять рівноправних частин за принципом десяткових дробів або за десятковим принци­пом. Схематично це може буде подано так:

Кожну з цих частин було поділено на десять рівноправних частин, а ті, у свою чергу, поділялися кожна ще на десять і так далі, наприклад:

Таким чином, по горизонталі (довжині) індекс класифі­кації Д'юї нічим не обмежений, але кожний крок по вертикалі дає можливість одержати лише десять ділень по вертикалі.

Класифікація виявилася зручною у практичному застосу­ванні. Охоплення всієї суми людських знань забезпечувало її використання як в універсальних, так і галузевих бібліотеках, а застосовану цифрову нотацію було легко запам'ятати. Десят­кову класифікацію Д'юї (ДКД) застосовують і в наші дні у ба­гатьох бібліотеках світу.

Десяткова класифікація Д'юї була прийнята за основу при розробці універсальної класифікації для систематизації всесвітньої бібліографії. Засновниками Універсальної десяткової класифікації (УДК) стали бельгійські вчені П.Отле та А.Лафонтен, за ініціативою яких був організований Міжнародний бібліографічний інститут. Основними доповненнями, які якісно відрізняли нову класифікацію від системи Д'юї, бу­ло введення загальних і спеціальних визначників, а також знаків, які дали змогу відображати зв'язки між поняттями ос­новного змісту документів і класифікувати складні поняття.

Нову класифікацію розробляли упродовж 1895-1905 рр. Починаючи з другого видання класифікаційної системи у 1927-1932 рр., вона носить сучасну назву Універсальна де­сяткова класифікація. Це видання стало основою для всіх наступних видань УДК різними мовами. Таким чином, УДК пе­ретворилася на міжнародну класифікаційну систему, яку нині використовують більш ніж у 70 країнах світу. Міжнародний бібліографічний інститут було перетворено у 1931 р. на Міжна­родний інститут документації, а у 1938 р. — на Міжнародну федерацію з документації (МФД). З 1991 р. створений Кон­сорціум УДК (УДКК), до складу якого входять шість ор­ганізацій. Він продає ліцензії на право перекладу, видання та розповсюдження УДК.

В Україні Головна Книжкова палата у 1919 р. підготувала до друку «Міжнародну децимальну бібліографічну класифіка­цію», автором якої був відомий український бібліограф Ю. Іванов-Меженко. З 1921 р. Десяткову класифікацію застосовува­ли в усіх масових і більшості спеціалізованих та наукових бібліотек колишнього Радянського Союзу. Були видані різні видання таблиць як в Україні, так і в колишніх республіках СРСР. З 1962 р. УДК було введено як обов'язкову систему для класифікації природничої та технічної літератури в науково-технічних, сільськогосподарських та медичних бібліотеках, видавництвах, органах науково-технічної інформації.

З 1992 р. УДК є юридичною власністю Консорціуму УДК (Гаага, Нідерланди), до якого входить і Міжнародна федерація з інформації та документації. Вона веде інтенсивну роботу з удосконалення УДК відповідно до сучасного стану розвитку науки і техніки. Створено чітку систему внесення доповнень і змін до системи УДК, що після обговорення споживачами набирають чинності і їх публікують у спеціальному періодично­му виданні «доповнення і виправлення до УДК».

4.2. Основні видання таблиць та електронні ресурси УДК

Таблиці УДК перекладені двадцятьма мовами, але не всі видання є авторизованими. Авторизованими (тобто тими, що отримали офіційний номер публікації Міжнародної федерації з документації) були друге ( 1969-1971 рр., у 6 томах, 9 книгах) і третє (1982-1987 рр., у 7 випусках, 11 книгах) видання УДК російською мовою, що отримали відповідно № 447 і № 572.

З метою впровадження україномовної системи УДК у 1997 р. Книжковою палатою України розроблено проект «Класифікаційна система України», що передбачає створення еталона таблиць УДК українською мовою, видання їх як у тра­диційному друкованому вигляді, так і в електронній формі на СБ-КОМ. У стислі терміни було підписано угоду, придбано ліцензію Консорціуму УДК на видання українською мовою Міжнародного еталона УДК, а також «Доповнень та виправ­лень до УДК», здійснено переклад таблиць УДК з англійської, зроблено комп'ютерний набір, редагування розділів УДК, уз­годжено термінологію з науковцями України. Видання було здійснено 2002 р.

Книжкова палата України отримала Еталонні таблиці Універсальної десяткової класифікації у вигляді структурованих електронних тестових масивів від УДКК за ліцензією № 9710, що передбачає переклад, друкування і розповсюдження тиражу на території України. Текстовий масив містить 62 тис. рубрик. Цей масив за допомогою текстового конвертора імпорто­ваний в реляційну базу даних. Паралельно створено гіпертекстову інформаційно-пошукову систему англомовних таблиць УДК, яку постійно використовували у довідковому режимі.

Російськомовний переклад створюють зараз в Росії. З 1997 НТЦ «Ректор», який отримав з УДКК право перекладу, видання і розповсюдження таблиць УДК в Росії та СНД. Нові таблиці публікуються під назвою «Универсальная децимальная классификация. Четвертое полное издание». Усього планують видати 10 томів, у двох додаткових томах буде опубліковано алфавітно-предметний покажчик.

Усе це значно сприяє широкому використанню даної кла­сифікаційної системи як міжнародної інформаційно-пошуко­вої мови.

4.3. Властивості УДК

УДК є інформаційно-пошуковою мовою класифікаційного типу, тобто спеціалізованою мовою, що призначена для виразу центральних тем, предметів і формальних характеристик документів із метою подальшого їх пошуку серед множини інших, або для виразу змісту інформаційного запиту і пошуку необхідних документів.

Як відомо, основними компонентами інформаційно-пошукової мови є словниковий склад (лексика) і синтаксис (граматика). З погляду лексики УДК має досить розвинену деталізацію понять. У повному виданні УДК нараховують більше ніж 62 тис. індексів. УДК є міжнародною системою. Вона відповідає найбільш суттєвим вимогам, які висувають до універсальних класифікацій.

Властивостями УДК є: універсальність, багатоаспектність, можливість відображення нових понять без порушення її структури.

Універсальною вона є тому, що охоплює всі галузі знань, на­копичені людством. Десятковою системою називають за прин­ципом десяткової побудови індексів, які ми вже з вами розгля­дали. Всі рубрики УДК умовно позначають арабськими цифрами, з яких утворюють окремі індекси. УДК побудована за ієрархічним принципом, в основі якого лежить поділ понять від загальних до часткових. При цьому основними видами відносин є ієрархія (підпорядкованість) та співпорядкованість.

Індекси УДК побудовані так, що кожна наступна приєдну­вана цифра не змінює значення попередніх, а лише уточнює, визнаючи більш часткові поняття. Наприклад, індекс поняття «Плазмове зварювання» — 621.791.755.

Водночас УДК є класифікацією напівфасетного типу. На­приклад, в УДК певна кількість термінів, що означають різні матеріали або компоненти, утворює фасет «матеріали», в який входять такі поняття, як «метали», «пластмаса», «скло», «кераміка» тощо.

Однією з найважливіших властивостей УДК є її багатоаспектність. Побудована УДК за систематичним принципом. В УДК предмет (поняття) може зустрічатися в багатьох місцях класифікації в залежності від галузі знання та аспекту, в яко­му його розглядають, наприклад, поняття «класи» відображе­но у розділах:

(держава і право) 342.54

(етика) 17.023.32

(соціологія) 316.342.2

Наявність визначників, які додають системі гнучкості та багатоаспектності, є головним надбанням УДК. Визначники призначені для подальшої деталізації індексу, відображаючи якісні характеристики документів або властивості предмета з певної точки зору. Визначники відображають загальні, пов­торювані для багатьох предметів ознаки. Комбінуючи індекси основної таблиці з визначниками, можна одержати велику кількість складних індексів, що розширює діапазон системи класифікації в цілому.

Можливість введення нових понять в УДК забезпечується наявністю лакун (порожніх місць), завдяки яким можна вклю­чати нові індекси та поняття.

4.4. Структура УДК

Таблиці УДК, як і більшість ієрархічних класифікацій, складаються з трьох частин: основних таблиць, допоміжних таблиць та алфавітно-предметного покажчика.

Основна таблиця містить у собі поняття, специфічні для певних галузей науки і техніки, мистецтва тощо. Відповідно до десяткової системи всю сукупність знань поділено на десять ос­новних класів:

0 Загальний відділ

1 Філософія. Психологія

2 Релігія. Теологія

3 Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка тощо

4 (вільний)

5 Математика та природничі науки

6 Прикладні науки. Медицина. Техніка

7 Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Спорт

8 Мова. Мовознавство. Художня література. Літературо­знавство

9 Географія. Біографії. Історія

Кожен з цих класів підрозділяється на 10 розділів, кожен з яких, у свою чергу, підрозділяється ще на 10 підрозділів тощо. Для полегшення читання і для кращої наочності після третього знака ставлять крапку: наприклад, 621.396.6. Тематичний склад відділів буде докладно розглянуто у практичних роботах.

Допоміжні таблиці визначників утворюють самостійні кла­сифікаційні ряди за тим самим десятковим принципом поділу, що й основна таблиця. Допоміжні таблиці використовують для подальшої деталізації індексу. Визначники підрозділяються на дві групи: спеціальні (аналітичні) та загальні.

Спеціальні визначники відбивають локально-розповсю­джені характеристики, тобто ті, що застосовують в одному або кількох розділах основних таблиць.

Розрізняють спеціальні визначники за їх символами:

-1/-9 — визначники з дефісом (крім -0 — Загальні визначни­ки з дефісом);

.01/.09 — визначники з крапкою нуль (крім .00 та .000 За­гальні визначники точки зору);

'1/'9 — визначники з апострофом.

Формально спеціальні визначники відносять до допоміжної таблиці, однак наводять їх, як правило, в основній таблиці без­посередньо у розділі, в якому застосовують. Для наочності спеціальні визначники виділяють вертикальною жирною рис­кою на полях таблиць.

Спеціальні визначники приєднують до основного індексу обов'язково зі збереженням свого відмінного символа.

Наприклад:

62-233.2 Підшипники, втулки, вкладиші (спец. визначник до розд. 62)

621.979.27-233.2 Підшипники гвинтових пресів, де 621.979.27 — Гвинтові преси (основний індекс)

Спеціальний визначник 62-233.2 виражає у даному випад­ку часткове поняття (деталь).

Загальними називають визначники, що відображують за­гально-розповсюджені характеристики, тобто ті, що застосо­вують в одному або у всіх розділах таблиці. Загальні визнач­ники приєднують до кожного індексу основної таблиці за допомогою особливих символів (круглі дужки, лапки, знак рівності тощо). УДК відображає загальні, застосовані по всій таблиці категорії та ознаки (час, місце, мова, форма документа тощо) та призначені для стандартного означення цих загальних категорій та ознак.

Загальні визначники за своїми функціями поділяють на дві групи — на самостійні, або незалежні, й несамостійні, або залежні. Незалежні визначники можуть використовуватись окремо, а за­лежні визначники завжди повинні бути приєднані до індексу.

Загальні визначники мови містять класифікацію мов. Їх символ = (знак рівності). Наприклад:

= 161.2 Українська мова

53(035)+11=161.2 Англо-український довідник з фізики

Визначники мови служать основою для класифікації за мовною ознакою, а також для відображення багатомовних документів і перекладів з інших мов. Ці визначники дають змогу комплексувати матеріал за мовами, на яких подані до­кументи.

Загальні визначники народів близькі до визначників мови і служать для визначення національностей, народностей або етнічних груп. Вони утворюються із загальних визначників мови, символ яких беруть у круглі дужки. Наприклад:

= 111 англійська мова (=111) англійці

= 161.2 українська мова (=161.2) українці

Загальні визначники форми призначені для класифікації документів та інших джерел інформації за формою і характе­ром викладу (підручник, стаття, звіт, дисертація). Ця група визначників відображає форму видання, його характерні особ­ливості, читацьке чи цільове призначення, наприклад, стандарти, описи винаходів тощо. Визначники форми мають відмінний символ — круглі дужки з обов'язковою наявністю нуля перед цифрою, наприклад:

(031) Енциклопедії

(088.8) Патентні і подібні документи

(051) Журнали у цілому

Загальні визначники місця призначені для відображення географічного або територіального аспекту, у якому розгляда­ють дану тему. Визначники місця уможливлюють виділення місця і простору взагалі, фізико-географічних зон, річок, країн і територій сучасного і стародавнього світу.

Наприклад:

55 (477) Геологія України

913 (100) Регіональна географія світу

(282.247.32) Дніпро

Застосування визначників місця при класифікуванні ма­теріалу з окремих галузей знань повинно бути розумним і ма­ти місце лише тоді, коли вони виражають необхідну суттєву оцінку.

Загальні визначники часу мають символ «...». Вони означа­ють часову характеристику або період, у межах якого відбула­ся подія, що описана у документі. Основні поняття часу виділяють не більш ніж чотиризначними індексами за допомо­гою арабських цифр. При цьому трицифрові групи не виділя­ють крапкою, як це прийнято в усіх розділах УДК.

Тисячоліття позначають однією, століття — двома, деся­тиліття — трьома, рік — чотирма цифрами. Перше століття на­шої ери позначають двома нулями «00», тому кожне цифрове позначення визначника на одиницю менше цифрового позна­чення століття. Наприклад:

«16» XVII століття

61(52)«08» Японська медицина у ІХ столітті

Для відображення періоду часу у визначнику вказують ро­ки початку і кінця періоду через косу риску. Наприклад:

«1941/1945» період з 1941 по 1945 рр.

«04/14» період з V по XV століття

Загальні визначники точки зору застосовують для виразу аспекту, в якому розглядають те чи інше поняття (явище, предмет). Це може бути теоретичний аспект, аспект виробницт­ва, експлуатації, ремонту, приміщення, адміністративний то­що. Загальні визначники точки зору приєднуються до основно­го індексу за допомогою символу «крапка два нулі» (.00). Нап­риклад: