Останнім часом суперечності навколо парадигми подальшого економічного і соціального розвитку значно посилилися.
ГЛОБАЛІЗАЦІЯ: СУТНІСТЬ, ЧИННИКИ, НАСЛІДКИ
Маріуполь, 2012
Викладач: к. е. н. Кравченко М.С.
Лекція № 17
З курсу: «Політекономія»
ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
Тема 17. ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
1. Глобалізація: сутність, чинники, наслідки.
2. Причини виникнення і суть глобальних проблем.
3. Основні шляхи вирішення глобальних проблем.
В останні десятиліття виникла низка проблем, від вирішення яких залежить існування людства на Землі. Вирішити дані проблеми можливо тільки спільними зусиллями всіх країн і міжнародних організацій.
В даній темі розглядаються суть і причини виникнення основних глобальних проблем, основні шляхи їх вирішення.
Термін «глобалізація» (globalization) утворений від французького global (всесвітній) і вживається для характеристики сучасних планетарних процесів. Використання його в назвах наукових праць впродовж 90-х років ХХ ст. – на початку ХХІ ст., за підрахунками вчених, збільшилося в десятки разів.
Термін «глобалізація» має багато значень. Проте найбільш поширено основне значення – економічне. Сутність його зводиться до визнання фундаментальних перетворень в сучасній світовій економіці. Уряди і опозиційні партії у всьому світі вимушені переписувати свої економічні програми, щоб врахувати усвідомлення нових реалій, викликаних глобалізацією.
Результати глобалізації істотно впливають на історичні долі народів на всіх континентах. Швидке прискорення глобальних процесів на рубежі тисячоліть є результатом інтенсифікації низки економічних, політичних і технологічних чинників. Серед яких важливу роль відіграють:
посилення ролі ТНК в світовому господарстві;
бреттон-вудські фінансові інститути – МВФ і Світовий банк;
ГАТТ/СОТ;
формування ринкової економіки на постсоціалістичному просторі;
підвищення рівня інтеграції інформаційних, комунікаційних і комп’ютерних технологій та їх значення в економічній глобалізації світу.
Прихильники «нової динамічної ринкової економіки» покладають великі надії на глобалізацію. З іншого боку, загострюються глобальні проблеми, посилюється критика глобалізації як форми реалізації гегемоністських амбіцій США за рахунок обмеження економічного і політичного суверенітету інших держав.
З часом форма цього процесу змінювалася, залишаючи зміст без змін.
Ядром і головним генератором процесу глобалізації є розвинені країни світу. Позитивний вплив глобалізації полягає у виході на якісно новий рівень світового поділу праці, прискоренні фінансових і товарних потоків, розширенні конкурентного середовища. Проте як свідчить світовий досвід, ці позитивні елементи в повному обсязі використовуються ініціаторами глобалізаційних процесів – розвинених країн і ТНК.
Процеси, що підсилюють глобальний характер економіки: зростання питомої ваги частини НД, що реалізується на зовнішньому ринку; міжнародна спеціалізація і кооперація виробництва; розширення досягнень НТП, розвиток фінансових ринків тощо.
Головна проблема полягає в тому, що розвиток світової економіки сприяє розширенню і поглибленню прірви між промислово розвиненими країнами і країнами, що розвиваються. Так, в 1995 р. частка багатих країн, де проживає 20% населення світу, становила 80% світового ВВП, а частка бідних країн, де зосереджено 80% населення, 20% світового ВВП.
Крайні опоненти глобалізації звинувачують її в тому, що вона доводить до убогого життя бідняків, збагачуючи багатих і спустошуючи довкілля, тоді як прихильники вважають її дієвим засобом, який швидко наблизить світ до загального миру і процвітання.
В умовах глобалізації терплять недоліки не тільки жителі колишніх колоніальних та постсоціалістичних країн, де понад 800 млн. чол. стали жертвами голоду, а і значна частина населення західних країн. У них налічується 100 млн. бідних (жебраків) і 37 млн. безробітних.
В сучасних умовах західні дослідники вимушені визнати, що глобалізація призводить до «суспільства 20:80», яке характеризується відчуженням 80% населення світу від соціального життя. В результаті боротьба за перерозподіл ресурсів в XXI ст. може перерости в «війну проти всіх». Проте більшість прогнозів розвитку світової цивілізації в XXI ст. ґрунтуються на тому, що людство знайде вихід з сьогоднішньої кризи.
Таким чином, глобалізація має нерівномірний, суперечливий характер. Входження України до світового економічного простору зумовило необхідність врахування проблем глобалізації і особливостей функціонування національних економік. Україна, як молода суверенна держава, стоїть на порозі вибору шляхів входження її економіки до сучасних інтеграційних процесів, включаючи глобалізацію і «новий регіоналізм». В сучасних умовах вона проходить етап вибору моделі стратегії і тактики розвитку, пошуку методів їх реалізації, які визначили б оптимальний шлях з активізації її участі у вирішенні глобальних завдань в міжнародному поділі праці.
Таким чином, глобалізація – це об’єктивний процес, внаслідок якого все більша частина економічної активності, економічного обміну відбувається між людьми, які живуть в різних країнах.
Україна повинна не тільки спостерігати за цим процесом, але і готуватися до нього. На прискорення його приходу впливає удосконалення законодавчої бази, за допомогою якої можна звести ризики до мінімуму, поліпшення медичного обслуговування і підвищення соціального забезпечення населення.
Глобалізація економіки веде до глобалізації конкуренції. Українські виробники стають складовою частиною світової економіки і вимушені конкурувати як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку, відкритість якого для іноземного виробника перетворює його на поле жорстокої боротьби між закордонною і вітчизняною продукцією.