Захист звукопоглинаючим облицюванням поверхонь стелі та стін приміщень.

Одним із засобів зниження шуму в приміщеннях є їх акустична обробка – облицювання внутрішніх поверхонь огороджень приміщення звукопоглинаючими матеріалами чи конструкціями а також розміщення у об’ємі приміщення штучних звуковбирачів (об’ємних звукопоглинаючих тіл різної форми).

Акустично-оброблені поверхні приміщення та штучні звуковбирачі зменшують інтенсивність відбитих звукових хвиль.

При виконанні акустичних розрахунків в приміщеннях розрізнюють зони прямого та відбитого звукового поля.

В зоні відбитого звукового поля сумарні рівні звукового тиску відбитого звуку більше рівня звукового тиску прямого звуку.

В зоні прямого звукового поля переважає рівень звукового тиску прямого звуку.

Границя між зонами визначається граничним радіусом.

Якщо у приміщенні є одне джерело шуму, значення граничного радіусу визначається за формулою:

;

якщо у приміщенні є однакових джерел шуму:

;

при різних джерелах шуму:

,

де: - значення граничного радіуса, м;

- акустична постійна приміщення на частоті 8000 Гц, м² (за цієї частоти ),

,

- акустична постійна приміщення на частоті 1000 Гц, м²;

- частотний множник для частоти 8000 Гц;

- рівень звукової потужності і-го джерела шуму на частоті 8000 Гц, дБ;

- кількість джерел шуму у приміщенні.

Найбільшого акустичного ефекту при застосуванні захисту звукопоглинанням можна досягти у розрахункових точках (робочих місцях), що розташовані в зоні відбитого звукового поля, тобто коли відстань від робочого місця до акустичного центра джерела шуму не менша за :

В зоні, де переважає прямий звук (), ефект від застосування звукопоглинаючого облицювання суттєво знижується.

Звукопоглинаючі облицювання можна розділити на дві групи:

- облицювання із жорстких однорідних звукопоглинаючих матеріалів, що спроможні зберігати свою форму (природні камені – туф, вапняк, або штучні будівельні матеріали – плити мінераловатяні, плити гіпсові з наповненням із мінеральної вати, скло- або базальтового волокна тощо). Закріплюються на облицьовуваних поверхнях безпосередньо або з повітряним зазором (покращує звукопоглинання на частотах до 1000 Гц);

1 – облицьовувана поверхня;

2 – повітряний зазор (0..250 мм);

3 – звукополгинаючий матеріал (30..60 мм);

4 – кріпильні деталі;

- облицювання з перфорованим покриттям – штучні багатошарові матеріали, що виробляються підприємствами будівельних матеріалів. Складаються з перфорованого покриття (перфорована гіпсова плита, металевий лист, пластик тощо), захисної оболонки із склотканини, волокнистих звукопоглинаючих матеріалів (скловолокно, шлаковолокно, базальтове волокно тощо)

1 – облицьовувана поверхня;

2 – повітряний зазор;

3 – волокнистий матеріал;

4 – захисна оболонка;

5 – перфорована плита;

6 – кріпильні деталі.

Для робочих місць, що розташовані у зоні відбитого звукового поля, зниження рівнів звукового тиску визначається за формулою:
, дБ

де: В – акустична постійна приміщення у відповідній октавній смузі до

акустичної обробки, м²;

В₁ – акустична постійна приміщення після акустичної обробки, м²;

А₁ – еквівалентна площа звукопоглинання поверхнями, що не покриті

звукопоглинаючим облицюванням, м²;

- середній коефіцієнт звукопоглинання у приміщенні до акустичної

обробки;

S - сумарна площа огороджуючих поверхонь приміщення, м²;

- середній коефіцієнт звукопоглинання акустично обробленого

приміщення;

,

DА - величина сумарного додаткового поглинання, що вноситься

конструкцією звукопоглинаючого облицювання або штучними звуковбирачами, м²;

,

S_обл - площа звукопоглинаючого облицювання, м²;

- ревербераційний коефіцієнт звукопоглинання конструкції облицювання;

А_шт - еквівалентна площа звукопоглинання одного штучного звуковбирача, м²;

n - кількість штучних звуковбирачів у приміщенні.

Для робочих місць, що розташовані у зоні прямого звукового поля ближніх джерел шуму та відбитого поля далеких джерел шуму величина зниження рівнів звукового тиску внаслідок використання звукопоглинаючого облицювання визначається за формулою:

,

де: L_заг-загальний рівень звукового тиску у розрахунковій точці до акустичної обробки, дБ;

L_обл - рівень звукового тиску у тій же точці після акустичної обробки, дБ;

- коефіцієнт, що враховує вплив ближнього (прямого) звукового поля, залежить від значення відношення відстані r до джерела шуму до максимального габаритного розміру джерела l_max.

L_Рi – октавний рівень звукової потужності, створюваний i-м джерелом шуму, дБ;

S_i - площа уявлюваної поверхні, м², що оточує i-е джерело шуму та проходить через розрахункову точку (для невеликих джерел шуму, у яких максимальний розмір l_max задовольняє умові , ; - відстань від акустичного центра i-го джерела до розрахункової точки;

m - кількість джерел шуму, що розташовані поблизу розрахункової точки („ближніх” джерел, тобто таких, для яких , де r_min - відстань від розрахункової точки до акустичного центра найближчого джерела.

n - загальна кількість джерел шуму у приміщенні;

В, В₁ - акустичні постійні приміщення до та після акустичної обробки

(визначення див. вище), м²;

Якщо в приміщенні встановлене обладнання, що випромінює однакову звукову потужність, зниження рівнів звукового тиску акустичним облицюванням може бути визначене за формулою:

,

де позначення ті ж самі, що й у попередній залежності.

Необхідне зниження шуму акустичним облицюванням досягається у зоні відбитого звуку за дБ на середніх частотах, а у зоні прямого звуку – за дБ.

При більших значеннях необхідно застосувати комплексні заходи, наприклад акустичні екрани у сполученні із звукопоглинаючим облицюванням.