Визначення допустимих рівнів звукового тиску для розрахункових точок

Вибір розрахункових точок

Виявлення джерел шуму та методи визначення шумових характеристик

Джерелами шуму можуть бути будь-які машини, механізми, прилади, потоки газів та рідин у трубопроводах, апаратах, в атмосфері, електричні та магнітні змінні поля в електричному устаткуванні, радіо-, телеустаткування і т.ін.

Шумові характеристики устаткування при типових випробуваннях вимірюють такими методами:

- у вільному звуковому полі (у заглушених камерах, у приміщеннях із значним звукопоглинанням або у відкритому просторі);

- у відбитому звуковому полі (у ревербераційних камерах або у лунких приміщеннях);

- у звичайних приміщеннях із застосуванням зразкового джерела шуму;

- на відстані 1 м від контуру машини.

Шумові характеристики повинні наводитися заводом-виробником у технічній документації на вироби.

Розрахункові точки на території підприємства обираються за генеральним планом, усередині приміщень – на планах та розрізах приміщень.

На території підприємства, звичайно, обираються 2..3 розрахункові точки на відстані 2 м від площини вікон найближчих будівель, орієнтованих у бік джерел шуму, на висоті 1,2 м від поверхні землі.

Усередині приміщень обирають 1..2 розрахункові точки: на робочому місці, що розташоване у зоні дії відбитого звуку, а також у зоні як відбитого так і прямого звуку на рівні 1,2...1,5 м від підлоги (на рівні вуха людини).

Для більш адекватного врахування реакції людини на дію шуму у розрахунках шумозахисту рекомендується допустимі рівні звукового тиску у розрахункових точках визначати за формулою:

,

де: - нормативний рівень звукового тиску, дБ, що визначається за ДСН 3.3.6.037‑99;

- сума поправок, що враховують характер шуму (широкосмуговий, тональний, імпульсний), місце розташування об’єкту, час доби, тривалість дії шуму за зміну.