Спеціальні види вентиляції.

До спеціальної вентиляції відносяться кондиціонування повітря, повітряні завіси, повітряні души.

Кондиціонування повітря.

Відповідно до вимог Державних санітарних правил і норм роботи з візуальнимим дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) та Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин температура повітря в приміщеннях повина бути в межах 22…24⁰С та 23…25⁰С (відповідно в холодний та теплий період року), відносна вологість 40…60%, концентрація пилу до 4 мг/м³, озону 0,1 мг/ м³, оксидів азоту 5мг/м³.

Відповідно до СН 512-78 “Инструкция по проектированию зданий и помещений для електронно вычислительных машин” запиленість повітря в приміщенні не повинна перевищувати 1…0,75 мг/м³ при розмірах частинок пилу не більше 3 мкм, в зонах розміщення накопичувачів на магнітних дисках концентрація пилу не повинна перевищувати 0,2…0,3 мг/м³ при тих же розмірах частинок.

Зрозуміло, що такі високі вимоги системи звичайної вентиляції задовольнити не можуть, і тому в приміщеннях з ЕОМ використовується кондиціонування повітря.

За призначенням системи кондиціонування повітря поділяються на комфортні, технологічні та комбіновані (комфортно-технологічні).

За способом подавання кондиціонованого повітря в приміщенні розрізняють:

· Роздільні (двоконтурні) системи кондиціонування;

· Суміщені (одноконтурні ) системи кондиціонування.

Роздільні системи подають кондиціоноване повітря з різними параметрами в різні приміщення (в залежності від призначення останніх). Суміщені системи в усі приміщення подають повітря з однаковими параметрами, хоча і в них можливе використання доводчиків параметрів повітря, які дозволяють в деяких межах змінювати параметри повітря, яке постачаеться одноконтурною системою.

Системи кондиціонування повітря складаються з:

· Кондиціонерів;

· Повітрозабірних пристроїв;

· Повітроводів;

· Повітророзподільчих пристроїв.

Кондиціонери:

В залежності від схеми повітропостачання приміщень кондиціонери підрозділяються на автономні або місцеві (обслуговують одне або невеличку групу приміщень) та центральні (обслуговують всю будівлю або велику групу приміщень).

В залежності від кількості змінюємих параметрів (температура, відносна вологість забрудненість) повітря кондиціонери можуть бути для повного кондиціонування та для неповного кондиціонування (як правило, без регулювання вологості або без калориферів).

Принципова схема кондиціонера має такий вигляд (див. мал.):

1. Фільтри першого ступеню очищення повітря;

2. Калорифер попереднього підогріву повітря;

3. Форсунки для зволоження та охолодження повітря;

4. Паровий зволожувач;

5. Теплообмінник холодильника;

6. Сепаратор;

7. Калорифер другого підогріву;

8. Фільтри другого та третього ступенів очищення повітря;

9. Вентилятор;

Кондиціонер, звичайно, складаеться з трьох відділень:

1. Відділення змішування та очищення повітря, в ньому рециркуляційне та зовнішнє повітря очищується у фільтрах 1 від забруднюючих домішок змішуються в певній пропорції та в холодну пору року підігрівається в калорифері попереднього підігріву. В тих випадках, коли заборонено використовувати рециркуляцію повітря (в приміщеннях виділяються токсичні або горючі речовини, що попадають в повітря), в цьому відділенні обробляється тільки зовнішнє повітря.

2. Відділення зволоження та охолодження, де повітря зволожується розпиленням води через форсунки 3, одночасно при випаровуванні крапель води відбуваеться охолодження повітря – такий метод використовується в центральних кондиціонерах; в автономних кондиціонерах частіше застосовується зволоження повітря паровими зволожувачами 4, а охолодження теплообмінником холодильника 5, у разі використання розпилення води через форсунки, на виході з відділення встановлюється сепаратор 6 для затримання крапель води, що не випарилися.

3. Відділення доведення параметрів повітря до заданих значень. В цьому відділенні розміщені калорифер другого підігріву 7 та фільтри другого та третього ступенів очищення повітря 8.

Всі процеси в кондиціонері автоматизовано. Кондиціоноване повітря вентилятор 9 подає через повітроводи до примщень.

Повітрозабірні пристрої.

Виконуються у вигляді патрубків, шаф, отворів у технологічній підлозі, в стінах або підвісних стелях (закриваються декоративними гратами); Забір повітря може здійснюватись через світильники що вмонтовуються в підвісні стелі та мають захисні грати.

Повітроводи.

Повітроводи виготовляються з металевих або асбоцементних труб, коробів, що вбудовуються в стіни, перегородки розміщуються між технологічними підлогами (підвісними стелями) та міжповерховими перекриттями.

Повітророзподільчі пристрої.

Виконуються у вигляді плінтусних шаф, перфорованих підвісних стель повітророзподільчих секцій в підвісних стелях, отворів у стінах, перегородках і т.і.

Схеми розподілу повітря в системах кондиціонування.

Ефективність систем кондиціонування (можливість підтримувати задані параметри повітря при мінімальних енерговитратах) в значній мірі залежить від схем розподілу повітря.

Застосовуються такі схеми розподілу повітря:

Зверху – уверх. В цій схемі повітря подається через щілиноподібні повітророзподільчі пристрої у стелі; всмоктування здійснюється також з верхньої зони приміщення через грати світильників або відповідні секції підвісної стелі, схема застосовується в приміщеннях з невеликим тепловим навантаженням – до 100 ккал/м²год, схема наведена на малюнку:

Зверху – униз. Повітря подається через перфоровану підвісну стелю, а забираеться через повітрозабірні отвори в технологічній підлозі або плінтусні шафи. Схема застосовується з тепловим навантаженням – до 350 ккал/м²год, схема наведена на малюнку:

Знизу – уверх. Повітря подається в приміщення через повітророзподільчі пристрої у нижній частині стін, повітророзподільчі отвори в технологічній підлозі або плінтусні шафи та т.і., а видаляється з верхньої зони через грати світильників або через повітрозабірні секції підвісної стелі. Схема застосовується з тепловим навантаженням – більше 350 ккал/м²год, схема наведена на малюнку:

Комбіновані схеми. Повітря подається в приміщення з верху та низу, а видаляється також з верху та низу або тільки з верху. Використовуються такі схеми в приміщеннях з великим тепловим навантаженням коли потрібна кратність повітрообміну сягає 60-80 1/год та більше. Одна з таких схем наведена на малюнку.

Повітророзподільчі та повітрозабірні пристрої такі ж, як і у розглянутих раніше схемах.