Формування української національної держави. Внутрішня і зовнішня політика Б.Хмельницького

На кінець 1648 року, внаслідок перемог козацьких військ під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями, величезна територія України від Запорозької Січі на півдні до Стародуба і Новгорода-Сіверського на півночі була звільнена від польського панування. Королівська влада також була ліквідована на Правобережній Україні та в Галичині. В цих умовах на перше місце висунулось питання про створення нових органів влади. В основу перетворень, що здійснювались в Україні, було покладено традиції Запорозької Січі. Вся територія звільнених українських земель була поділена на полки, які у свою чергу поділялись на сотні. Ці територіальні одиниці водночас були і адміністративними, і військовими.

На чолі полку стояв полковник, який або обирався на полковій раді, або призначався гетьманом. Помічниками його були полкові старшина, писар, суддя, обозний, осавул, хорунжий. При сотникові була сотенна старшина. Формально влада належала загальновійськовій раді, в якій могли брати участь всі козаки, але з часом, зі зміцненням влади козацької старшини, усі головні питання життя Війська Запорозького почала розв’язувати більш вузька старшинська рада. До її компетенції входили військово-політичні питання, здійснення адміністративних перетворень, ведення господарських справ, зовнішньополітичні відносини. Хоча це також було здебільшого формальністю, оскільки на 1649 рік Богдан Хмельницький зосередив у своїх руках необмежену владу.

Йому належала вища військова адміністративно-політична й судова влада. Панівноюверствою стала козацька старшина, яка і взяла до своїх рук управління українськими землями.

Найближчим постійним помічником гетьмана була генеральська військова старшина – гетьманський уряд. До генеральської старшини входили обозний (керував артилерією), два осавули (помічники гетьмана у військових справах), два судді, писар (очолював гетьманську канцелярію), хорунжий (охоронець бойового прапора), бунчужний (носій гетьманського бунчука), підскарбій (керував фінансовими справами). Столицею гетьмана в часи визвольної війни стало м.Чигирин.

На визволених від польських магнатів і шляхтичів землях козаки й селяни стали вільними дрібними землевласниками, козаками вважалися ті, хто служив у війську, а решта – селянами, посполитами.

Однак зберігалося землеволодіння православних монастирів, української шляхти, козацької старшини.

Для організації та утримання адміністративного апарату й війська, проведення дипломатичної діяльності Хмельницький приділяв велику увагу налагодженню господарсько-фінансової справи, стану військового скарбу.

Головним джерелом прибутків були податки, якими обкладалося населення (податок від хат, дворів, землі, бренди млинів, шинків, промислів, торгівлі).

Головною метою зовнішньої політики Б.Хмельницького під час війни був пошук союзників для визволення України з-під гніту шляхетської Польщі. Для посилення української армії татарською кіннотою Б.Хмельницький на початку 1648 р. уклав воєнний союз з кримським ханом. Кримське ханство було союзником Туреччини, тому Б.Хмельницький вів переговори із турецьким султаном, намагаючись забезпечити добросусідські відносини з південним сусідом.

Дипломатичні стосунки підтримував гетьман із європейськими країнами – Валахією, Семиграддям, Венецією, Молдовою, Швецією. Однак, головним вектором зовнішньополітичної діяльності гетьмана Б.Хмельницького залишалися відносини з Росією.

Вже в червні 1648 р. Б.Хмельницький написав свого першого листа до Московського царя Олексія Михайловича, в якому розповідалося про перші перемоги українського народу над шляхетським військом. Одночасно Б.Хмельницький просив царя надати Україні військову допомогу, захистити православні землі від польських магнатів і шляхти.

Московський цар відмовив гетьману у наданні воєнної допомоги. Однак уряд дозволив українцям безмитно ввозити в Україну хліб, сіль, продукти харчування, зброю та сприяв переселенню українців у межі Росії.

У січні 1649 р. Хмельницький послав до Москви своє перше посольство на чолі з полковником С.Мужиловським. У квітні 1649 р. в Чигирин, в резиденцію Б.Хмельницького, прибув посол російського уряду Григорій Унковський.

У травні 1649 р. Б.Хмельницький послав до Москви посольство на чолі з Чигиринським полковником Федором Вишняком.