Виникнення козацтва. Запорізька Січ.

Велику роль у визвольній боротьбі українського народу проти іноземної експансії відіграло козацтво. Козацтво це унікальне явище історії українського народу, символ непокірності і прагнення боротися за свободу, людську гідність, право вільно жити на рідній землі.

Слово «козак» — східного походження, очевидно, тюркське. В перекладі означало вільний воїн, вільна людина. Вперше термін «козак» згадано у Початковій монгольській хроніці (1240), що означає: «одинокий», «схильний до завоювання». У XVІ ст. цей термін зустрічається в словнику половецької мови «Кодекс Куманікус» (1303) та в додатку до грецького збірника житій святих «Синаксаря».

Перші вірогідні згадки саме про українське козацтво відомі з кінця XV ст. Тоді українські козаки згадуються в дипломатично­му листуванні між Росією, Польщею, Кримом, Туреччи­ною, Молдовою і Валахією (1489, 1492, 1494, 1499 рр. та інші).

Оскільки вже наприкінці XV ст. про козаків говориться в дипломатичному листу­ванні між урядами держав, то, очевидно, козацтво з’являється в середині –другій половині ХV століття.

Джерелом, з якого формувалося козацтво, було місцеве подніпровське населення, що продовжувало жити на території Південної України і Середнього Подніпров'я, незважаючи на постійну загрозу з боку татар, і втікачі, переважно селяни, із Західної і Північної України, які, рятуючись від покріпачення, масами тікали в ці малозаселені вільні місця, де не було ще польських панів.

Козаки ловили рибу й полювали на звіра та птахів, вирощували випасали худобу, добували мед і віск. Від негоди вони ховалися в землянках або хатах, зроблених з хмизу і обмазаних глиною.На півдні козаки жили вільними людьми, не знаючи панського гніту. Однак через небезпеку нападів татар і

турків козаки мусили жити по-військовому, були завжди озброєні і для кращої оборони будували в різних місцях укріплення — городки, або січі, зроблені з рублених або січених колод

Литовський уряд мало дбав про захист південних українських замель від татар і турків. Єдиною, ненадійною і хиткою охороною населення були окраїнні замки — вКаневі, Черкасах, Вінниці, Брацлаві, Барі, Хмільнику.

Козацтво було явищем, притаманним не тільки Україні. Приблизно в один час з українським козацтвом сформувалося (також передусім із селян, що втікали від кріпосного гніту) російське козацтво на Дону.

Українські і російські козаки відіграли велику роль у захисті від турецько-татарської агресії не тільки півдня Росії та Речі Посполитої, а й усієї Європи. Велика також заслуга козаків у освоєнні південних районів і розвиткові їхніх продуктивних сил. Нарешті, козацтво тривалий час стояло в центрі визвольної боротьби українського народу, було осередком притягання всіх незадоволених соціальним і національно-релігійним гнітом.

Причини виникнення козацтва: соціальна – посилення феодального та релігійно-національного гноблення українського народу після утворення Речі Посполитої; економічна – захоплення польськими та литовськими феодалами українських земель, нестача власної орної землі, переселення селян та міщан на нові землі для подальшого їх господарського освоєння; лицарська – наявність героїчних постатей, які, нехтуючи своїм життям, були готові скласти голову, захищаючи свій народ від польсько-литовських феодалів, кримських татар і турків; саме вони згуртовували озброєні загони народних месників, що виступали на захист честі й волі України.