Берестейська церковна унія 1596 року

На захоплених українських землях польський уряд розпочав політику насадження католицької віри. Українці дуже вороже ставилися до цих намірів, відчайдушно боролися за збереження православних церков, традицій.

Однак певні кола українського духовенства намагалися добитися рівних прав із католицькими священниками. Саме серед таких православних служителів набула популярності ідея про створення об’єднаної греко-католицької церкви.

Ініціатором укладання релігійної унії стали православні епіскопи: Гедеон Балабан, Ігнатій Потій, Кирило Терлецький. Ідеї унії знайшли підтримку і серед українських магнвтів і шляхти, які відчували певну релігійну дискримінацію з боку польських феодалів.

Про українські греко-католицькі церкви було оголошено на церковному соборі у м. Бересті у 1596 році.

За Берестейською унією українська церква підпорядковувалася Папі Римському, однак зберігала православні обряди: літургія (церковна служба) відбувалась на старослав’янскій мові. В уніатській церкві на відміну від католицької не існувало обов’язкового целібату (заборона шлюбу для священнослужителів) і тепер духовенство могло одружуватись.

Православне духовенство, яке підтримало рішення Берестейського собору, одержало низку привілеїв: вони зрівнювалися в правах з католицьким духовенством; звільнялися від сплати податків і виконання різноманітних повинностей; а епіскопам були обіцяні місця в сенаті Речі Посполитої.

Шляхта й міщани, що прийняли унію, також зрівнювалися в правах з католиками латинського обряду й одержали право займати посади в державних та міських урядах. Одразу ж після Берестейського собору з восьми єпархій Київської митрополії унію прийняли шість: Київська, Володимиро-Берестейська, Турово-Пінська, Луцька, Холмська та Полоцька; Перемишльське та Львівська єпархії прийняли її згодом, відповідно 1692 року та 1700 року.

Значна частина православних не прийняла унії, як і багато католиків не визнали греко-католицької церкви. Українці боролися за збереження православ’я і вважали зрадниками тих, хто перейшов в уніатство.

Між противниками і прихильниками унії спалахнула гостра боротьба.

У 80-х рр. XVІ ст. на українських землях з’явилися й набули значного поширення громадські організації – братства, які виступили на захист соціально-економічних, релігійних та духовних інтересів українців. Одним з лідерів української опозиції став український князь Костянтин Острозький. Захист православної релігії став однією з провідних цілей українських козаків.