Тема: Фізіологія залоз внутрішньої секреції.
Лекційне заняття №56.
Взаємодія аналізаторів.
Тема: Інтерорецепторний і руховий аналізатори.
Регуляція функції внутрішніх органів і судин здійснюється з допомогою розміщених у них інтерорецепторів, які повідомляють ЦНС про стан цих органів, стан внутрішнього середовища організму. Інтерорецептори є в органах травлення, дихання, с.с.с. та інших органах. Залежно від сприйняття різних подразників Інтерорецептори поділяють на барорецептори, механорецептори, осморецептори тощо. Інтерорецепторами можуть бути вільні нервові закінчення, колби Краузе, тільця Фатера — Пачіні.
Імпульси від інтерорецепторів внутрішніх органів зумовлюють рефлекси, що регулюють кровообіг, дихання, травлення, кров'яний тиск і забезпечують підтримання гомеостазу внутрішнього середовища організму,
У м'язах, зв'язках, сухожилках, суглобах знаходяться пропріорецептори, за допомогою яких сприймаються зміни, що відбуваються в них під час руху, та здійснюється координація рухів.
Імпульси, які йдуть від пропріорецепторів, постійно сигналізують про ступінь скорочення або розслаблення м'язів, про стан сухожилків, зв'язок, суглобів. Усі ці імпульси разом повідомляють про найменші зміни положення тіла в просторі та його окремих частин.
Отже, руховий аналізатор дає інформацію про положення тіла в просторі та про стан органів апарату руху. Центр рухового аналізатора знаходиться в тім'яній ділянці кори великих півкуль і провідними шляхами зв'язаний з іншими центрами головного мозку: довгастого та середнього мозку й мозочка. Крім того, руховий аналізатор зв'язаний з іншими аналізаторами: зоровим, слуховим, вестибулярним.
Кожний аналізатор має в певних ділянках кори великих півкуль свої центри. Ці центри взаємозв'язані між собою, і тому збудження одного центру впливає на інший центр.
У природних умовах спостерігається одночасне подразнення кількох аналізаторів, наприклад зорового й слухового, смакового й нюхового. Збудження одних аналізаторів впливає на інші, тому при освітленні звуки здаються гучнішими, ніж у темряві; ультразвуки підвищують гостроту зору.
Отже, в результаті взаємодії аналізаторів здійснюються складні акти поведінки тварин, завдяки їм відбувається урівноваження організму з навколишнім середовищем.
В організмі тварин, крім рефлекторної регуляції функцій органів нервовою системою, здійснюється гуморальна регуляція з допомогою гормонів залоз внутрішньої секреції.
Залози внутрішньої секреції, або ендокринні залози (від грецьких слів "ендо" — всередині і "кріно" — відділяю), — це залозисті органи, що виділяють утворені ними біологічно активні речовини (гормони) безпосередньо в кров і лімфу. На відміну від залоз зовнішньої секреції, у них немає вивідних проток. Ці залози незначних розмірів, мають густу сітку кровоносних судин та іннервуються нервами вегетативного відділу нервової системи.
Усі ендокринні залози поділяють на дві групи: 1) дійсно ендокринні (щитоподібна, прищитоподібна, гіпофіз, епіфіз, надниркові й тимус); 2) залози змішаної секреції (підшлункова, яєчники та сім'яники).