Тема: Аналізатори.
Лекційне заняття №55.
Кольоровий зір.
У тварин добре розвинений кольоровий зір, пов'язаний з функцією колбочок. Вперше теорію кольорового зору запропонував М.В. Ломоносов, потім ЇЇ розвинув Г. Гельмгольц. За цією теорією, в сітківці є три види колбочок, які сприймають кольори. Одні колбочки сприймають тільки червоний колір, другі — зелений, треті — фіолетовий. Промені різних частин спектра нерівномірно збуджують різні види колбочок, у зв'язку з цим виникає відчуття різного кольору. При одночасному рівномірному збудженні всіх трьох видів колбочок виникає відчуття білого кольору. При порушенні функції одного з видів колбочок настає кольорова сліпота.
Кольоровий зір у тварин вивчений недостатньо. Коні й корови розпізнають кольори добре, собаки — погано.
Для здійснення нормального процесу зору велике значення має м'язовий апарат ока. Очі постійно перебувають у русі внаслідок скорочення м'язів очного яблука. Очні м'язи не лише забезпечують установлення ока на найкраще бачення, а й допомагають визначити напрямок, оцінити відстань і розміри предмета завдяки бінокулярному зору. Війкові м'язи забезпечують акомодацію. В райдужній оболонці є кільцеві й радіальні м'язи, за допомогою яких контролюється зіниця. При яскравому освітленні внаслідок скорочення кільцевих м'язів зіниця звужується і на сітківку потрапляє менше світлових променів. У темряві, навпаки, в результаті скорочення радіальних м'язів зіниця розширюється.
1. Слуховий аналізатор.
Слуховий аналізатор— це сукупність утворів в організмі тварин і людини, що сприймають коливання звукових хвиль і дають відчуття різних звуків. Периферичною частиною слухового аналізатора є вухо, яке складається із зовнішнього, середнього й внутрішнього вуха.
У завитці внутрішнього вуха знаходиться рецепторна частина слухового аналізатора — кортіїв орган, до складу якого входять рецепторні клітини, здатні сприймати коливання звукових хвиль. Від цих клітин починається провідна частина аналізатора — слуховий нерв, по якому імпульси надходять у довгастий мозок, потім у задні горбки чотиригорб-кового тіла, від них — у таламус проміжного мозку, а з таламуса — у центр слухового аналізатора у скроневій ділянці кори великих півкуль. У центрі інформація аналізується і синтезується, внаслідок чого у тварини виникає відчуття певного звуку.
Мал. Схема кортієвого органа (поперечний розріз):
1 — основна мембрана з кортієвим органом; 2 — опорні клітини кортієвого органа; 3 — рецепторні волоскові клітини; 4 — покривна мембрана; 5 — волокна слухового нерва
Коливання звукових хвиль передаються до рецепторних клітин через спеціальні органи — зовнішнє й середнє вухо.
Зовнішнє вухо за допомогою вушної раковини уловлює звукові хвилі, які по зовнішньому слуховому проходу потрапляють на барабанну перетинку. Під дією звукових хвиль барабанна перетинка коливається. Потім ці коливання передаються через слухові кісточки середнього вуха до овального віконця, а від нього — до рідини внутрішнього вуха. Внутрішнє вухо складається з кісткового й перетинчастого лабіринтів. Кістковий лабіринт утворений присінком, півколовими каналами та завиткою і заповнений рідиною — перилімфою. Перетинчастий лабіринт знаходиться всередині кісткового і включає перетинчасті півколові канали, перетинчасту завитку та два міхурці: круглий і овальний. Цей лабіринт заповнений рідиною — ендолімфою. Півколові канали та міхурці перетинчастого лабіринту містять на своїй стінці рецептори вестибулярного аналізатора, а перетинчастий канал завитки — слухові рецептори у складі кортієвого органа (Мал.). Коливання звукових хвиль від мембрани овального віконця передаються перилімфі та ендолімфі. Під дією коливань ендолімфи коливається покривна мембрана кортієвого органа, яка подразнює війки його рецепторних клітин. У них виникає збудження, яке потім передається по слуховому нерву в центри головного мозку.