Загальні властивості аналізаторів.

Значення аналізаторів.

Розділ 14 Фізіологія аналізаторів.

Лекційне заняття №54.

На тваринний організм постійно впливає значна кількість подразників зовнішнього середовища: світло, звуки, тиск, температура, запахи, магнітне та радіоактивне випро­мінювання тощо.

Сприйняття цих подразників здійснюється органами чуттів тварин. З допомогою рецепторів органів чуттів інформація, що надходить із зовнішнього середовища у вигляді подразнень, сприймається, перетворюється на нервове збуд­ження, яке потім по чутливих нервах передається в центри головного мозку. В центрах мозку інформація аналізується, синтезується, і після цього у тварини виникають певні відчуття або уявлення про предмети і явища навколишнього середовища. Це допома­гає тваринам пристосовуватися до його змін.

Розрізняють кілька видів рецепторів: екстерорецептори — сприймають подразнен­ня із зовнішнього середовища (це рецептори органів чуттів); інтерорецептори -сприймають інформацію від внутрішніх органів; пропріорецептори — сприймають ін­формацію від органів руху (м'язів, кісток, суглобів, зв'язок).

У процесі еволюції рецептори органів чуттів пристосувались сприймати певні по­дразнення: око — світло; вухо — звуки; орган нюху — запахи; орган смаку — смакові якості корму, води; орган дотику — тиск, біль, температуру тощо.

Поняття "аналізатор" запровадив у фізіологію І.П. Павлов у 1909 р. За Павловим, аналізатор — це сукупність нервових утворів, до складу яких входять; 1) рецепторна, або сприймальна, частина (це рецептори органів чуттів); 2) провідна, або передаточна, частина (це чутливі нерви, по яких передається інформація від рецепторів до центрів головного мозку); 3) центральна частина (нервові центри кори великих півкуль, де здій­снюється перероблення нервових сигналів у відчуття: зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові та ін.).

Завдяки функції аналізаторів у тварини виникають певні відчуття, уявлення про предмети і явища зовнішнього середовища. Проте ці відчуття є лише первинним дже­релом пізнання навколишньої дійсності. Дійсність відчуттів потім перевіряється і допов­нюється досвідом, практичною діяльністю в процесі життя.

Згідно з матеріалістичною теорією відображення зовнішнього світу, відчуття — це знімки окремих властивостей предметів і явищ. Отже, органи чуттів е лише частиною складніших систем — аналізаторів.

Розрізняють такі типи аналізаторів: зоровий, слуховий, нюховий, смаковий, шкір­ний, вестибулярний та ін.

Важливими властивостями аналізаторів є: чутливість, специфічність, сенсибіліза­ція, адаптація, відтворення послідовних образів, контрастність.

Ці особливості аналізаторів зумовлені головним чином властивостями рецепторів органів чуттів.

Рецепторам аналізаторів властива досить висока чутливість щодо адекватних по­дразників, тобто для виникнення відчуття необхідна надзвичайно слабка сила подраз­ника. Мінімальна сила подразника, здатна викликати відчуття, називається порогом чутливості. Так, для виникнення відчуття світла достатньо одного фотона світлової енергії. Щоб нагріти 1 мл води на ГС, таку енергію потрібно накопичувати протягом 60 тис. років. Запах ацетону сприймається рецепторами нюхового аналізатора в кон­центрації 4 мільярдних частки грама в 1 мл повітря, запах камфори — 16 трильйонних часток грама в 1 мл повітря.

Чутливість аналізаторів залежить від стану кори великих півкуль. Наприклад, кофе­їн підвищує ЇЇ збудливість і посилює чутливість аналізаторів.

З високою чутливістю рецепторів до адекватних подразників безпосередньо пов'я­зана їх специфічність, тобто відповідь на подразник певного виду.

До загальних властивостей аналізаторів належить також сенсибілізація — підвище­на чутливість під дією багаторазових подразнень.

Важлива властивість аналізаторів — адаптація — пристосування до певної сили по­дразника. Під дією подразника в аналізаторі відбуваються зміни чутливості, яка може підвищуватися або знижуватися залежно від сили подразника.

Прикладом адаптації є поступове пристосування зорового аналізатора до темряви, і навпаки, зниження його чутливості до світла в міру дії світла на око. При вході у сви­нарник відчувається різкий неприємний запах, однак після перебування там протягом деякого часу цей запах відчувається вже не так сильно.

Послідовні образи — це явища, які ще утворюються в аналізаторі після припинення дії подразника. Наприклад, після припинення гри оркестру його звуки чути ще деякий час.

Завдяки утворенню образів переривчасті подразнення, які йдуть одне за одним, утворюють безперервне відчуття. Наприклад, ця властивість аналізаторів забезпечує злите сприйняття окремих кадрів у кінофільмах.

Властивість контрастності полягає в тому, що відчуття на адекватний подразник підвищується, якщо йому передував і його супроводжує різко відмінний подразник. Так, після споглядання чорного кольору відчуття білого значно яскравіше. Відчуття слабкого звуку значно посилюється в цілковитій темряві.